Постанова № 73938468, 14.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1046/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

14 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Біла Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (ухвалене в м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області в якому просив:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлену повідомленням від 20 грудня 2017 року, щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги;

стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на свою користь одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України "Про міліцію" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як інвалід ІІ групи (інвалідність отримав у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ) має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Однак, всупереч вказаним нормативно-правовим актам, відповідачем неправомірно відмовлено йому у виплаті названої допомоги.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію" в тому числі і ст. 23 цього Закону, до ст. 356 Податкового кодексу України не були внесені зміни, а постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та Закон України від 02.07.2015 №580-УШ "Про Національну поліцію" не поширюються на працівників податкової міліції, а тому надавати висновки, проводити розрахунки та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції згідно з цими нормативно-правовими актами законні підстави відсутні.

Частиною 4. ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Позивач своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та змінити рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що згідно наказу Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області від 01 вересня 2004 року №135-о підполковника податкової міліції ОСОБА_2, який займав посаду начальника Сокирянського територіального відділення МВПМ Новоселицької МДПІ, звільнено з органів податкової міліції ДПА України у відставку Збройних Сил по ст. 65 п. б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114.

13 грудня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Шпака В.П. із заявою (рапортом), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності по захворюваннях, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податкової міліції) на посаді начальника Сокирянського територіального відділення МВПМ Новоселицької МДПІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та подати до ДФС України висновок щодо виплати грошової допомоги.

До заяви було додано: довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 04 грудня 2017 року серія 10 ААА№007575; копію довідки МСЕК до акта медико-соціальною експертною комісією від 04 грудня 2017 року серія 12ААА №951512; копію свідоцтва про хворобу від 04 грудня 2017 року №418, виданої медико-соціальною експертною комісією; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду.

Листом від 20 грудня 2017 року №804М/24-13-05-14 Головне управління ДФС у Чернівецькій області на заяву ОСОБА_2 від 13 грудня 2017 року повідомило, що підстави для проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відсутні. У листі вказано, що дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" не поширено на працівників податкової міліції. Також в даній постанові зазначено, що грошова допомога виплачується в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. В той же час до компетенції Головного управління ДФС у Чернівецькій області не належать повноваження звертатися до МВС України з документами про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись пунктом 8 Порядку № 850, відповідач зобов'язаний був направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, для прийняття рішення, а відмовивши позивачу у призначенні грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у нього права на її призначення, відповідач перевищив повноваження, надані законодавством.

Колегія суддів частково погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній станом на момент звернення позивача із заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання ст. 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою № 707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності 23 травня 2007 року.

Згідно з п. 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до ст. 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Постанова набрала чинності 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній станом на момент звернення позивача із заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги).

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної відповіді та помилковості застосування судом першої інстанції положень Порядку № 850, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12АА № 951512 від 04.12.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

13.12.2017 рокупозивач звернувся з заявою (рапортом) про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності як колишньому працівникові Новоселицької МДПІ.

Так, апелянт вказує на те, що у п. 1 Порядку №850 зазначено, що цей Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції і жодним чином не вказано про працівників податкової міліції. Лише в Порядку № 707 вказується на порядок та умови виплати такої допомоги у разі встановлення інвалідності працівникові податкової міліції.

Нормами п. 5 Порядку № 707 визначено перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги в разі установлення групи інвалідності.

Згідно з п. 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Зі змісту п. 7 Порядку № 707 слідує, що орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник податкової міліції не має повноважень на повернення документів без розгляду, які подані для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки прийняття рішення щодо наявності або відсутності права на таку виплату належить до компетенції ДПА (в даному випадку до ДФС України) після розгляду таких документів по суті.

В порушення вищевказаних норм, відповідачем не сформовано у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги та не направлялись відповідні документи відносно ОСОБА_2 до ДФС України для прийняття відповідного рішення про призначення виплати, чим порушено права позивача.

Враховуючи, що відповідач по суті ухилився від виконання покладених на нього обов'язків, то рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування відмови Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оформлену листом від 20 грудня 2017 року № 804 М/24- 13-05-14 є цілком обґрунтованим.

Разом з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розгляд поданої позивачем заяви має відбуватись відповідно Порядку № 850.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, в той час як ГУ ДФС у Хмельницькій області не має повноважень направляти такий висновок до МВС, а вказана норма не передбачає можливості направлення такого висновку до ДФС України.

Водночас, враховуючи, що призначення одноразової грошової допомоги позивачу у розмірах, визначених Порядком № 707 було б можливе лише за умови, що він мав би право на отримання такої допомоги до 12.03.2015, а згідно наданих позивачем документів, він набув таке право 04.12.2017 року, то розмір допомоги має бути визначений у відповідності із ст. 23 Закону України "Про міліцію", як це прямо передбачено нормами ст. 356 Податкового кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує на те, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року по справі №464/5571/16-а та в постанові від 28 березня 2018 року по справі №813/3091/16, порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції, регулюється саме нормами Порядку № 707.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково зобов'язано Головне управління ДФС у Чернівецькій області подати до ДФС України висновок щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України " Про міліцію" відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, оскільки відповідач мав направити такий висновок у семиденний термін відповідно до п. 7 Порядку № 707.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що попри те, що судом першої інстанції вірно встановлено факт протиправності дій відповідача щодо повернення без розгляду поданої позивачем заяви та правильно обрано спосіб поновлення порушеного права шляхом зобов'язання надіслати до ДФС України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги, однак помилково застосовано до спірних правовідносин норми Порядку № 850 замість Порядку № 707, то резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід змінити.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалось, тому суд апеляційної інстанції не надає оцінку вказаним обставинам.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 317 КАС неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно помилковості застосування судом першої інстанції положень Порядку № 850, який не поширюється на позивача, як працівника податкової міліції, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а відтак наявні підстави для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року викласти в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію", відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707."

В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.