Постанова № 73938378, 08.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/350/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування вимоги і податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції - Жуковська Л.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги форми "Ф" №4439-23 від 12.11.2015 року та податкового повідомлення-рішення №0002211742 від 18.09.2015 року повністю з моменту їх прийняття.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 28.09.2015 №0002211742 в частині визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1321,23 грн., в тому числі 1056,98 грн. за основним платежем та 264,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 12.11.2015 №4439-23 в частині визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1321,23 грн., в тому числі 1056,98 грн. за основним платежем та 264,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 28 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області звернулась до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що "база оподаткування повинна була визначитися відповідачем тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за кредитним договором, без врахування процентів та пені". При цьому судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими (угодами), укладеними з таким платником податку. Судом першої інстанції не враховано, що ст.549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання, а пенею, в свою чергу, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування вимоги і податкового повідомлення-рішення, повернуто особі, яка її подала в зв'язку з не сплатою судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11-17.08.2017 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага громадянки ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 17.08.2015 №96/17-01/НОМЕР_1 (а.с.45-51).

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №002211742, яким ОСОБА_2 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4221,61 грн., у тому числі 3377,29 грн. за основним платежем та 844,32 грн. за штрафними санкціями (а.с.57).

У строки визначені законодавством платником податків суму грошового зобов'язання самостійно сплачено не було.

Тому, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області прийнято податкову вимогу форми "Ф" від 12.11.2015 №4439-23 на суму податкового боргу в розмірі 4221,61 грн.

В основу оспорюваних рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.50.1 ст.50, абз."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 21299,38 грн., отриманого у вигляді додаткового блага від ПАТ "Ідея Банк", яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 3377,29 грн.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

У відповідності до п.п."д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

За наслідками аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Платник податку зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України).

Обов'язок включення анульованих (прощених) кредитором сум боргу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткового блага виникає в тому разі, якщо такі суми відповідають ознакам доходів у значенні, в якому вони наведені у Податковому кодексі України.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податків для його включення до складу бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб є його фактичне отримання у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

29.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір №Р25.120.76721, предметом якого стало надання кредиту в сумі 22458,00 грн., строком на 30 місяців зі сплатою 12% річних (а.с. 73-75).

12.12.2014 сторонами підписано додаткову угоду №Р25.120.76721/1 до кредитного договору від 29.04.2013 №Р25.120.76721 про дострокове припинення договору, за умовами якої здійснюється прощення боргу в сумі 21299,38 грн., а саме: 7046,49 грн. заборгованості за кредитом; 136,50 грн. заборгованості за платою за обслуговування кредитної заборгованості; 2321,27 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 11795,12 грн. нарахованої і не сплаченої неустойки (пені, штрафів) (а.с.76). Дані обставини підтверджуються випискою з особового рахунку позивача (а.с.77-84).

Згідно з пп."б" пп.164.2.14 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, а також пеня не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом викладення цього підпункту у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015. За такою, новою редакцією, з 1 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, під додатковим благом розуміється лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, що не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Тому база оподаткування повинна була визначатися відповідачем тільки з суми, прощеної (анульованої банком) в розмірі 7046,49 грн., яку позивач фактично отримав за кредитним договором, без врахування процентів та пені.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача на ту обставину, що нею було сплачено банку 34333,69 грн., що значно перевищує суму отриманого кредиту, оскільки сплата коштів у даній сумі є наслідком виконання позивачем умов кредитного договору, зокрема, до неї включена неустойка за прострочення користування кредитними коштами, і не має впливу на визначення суті спірних правовідносин та отримання позивачем додаткового блага у вигляді прощеної суми заборгованості за кредитом.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України, в редакції чинній станом на час спірних правовідносин).

В силу приписів п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, сума податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, яка повинна бути сплачена позивачем складає 1056,98 грн., з розрахунку: (7046,49 грн. * 15%, оскільки 1218,00 грн./міс. * 10 міс. менше 7046,49 грн.). До позивача могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) на суму 264,25 грн., з розрахунку: 1056,98 грн.*25%.

З врахуванням усіх наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вірно визначив суму податкового зобов'язання та штрафу які підлягали сплаті, однак при цьому в резолютивній частині постанови, помилково, скасував не вираховану суму, як різницю між сумою нарахованою податковим органом і визначеною судом, а суму визначену судом яка підлягала сплаті (стягненню), тому постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. слід змінити в частині скасування розмірів визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з суми 1321,23грн., в тому числі 1056,98 грн. за основним платежем та 264,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму в 2900,38 грн., в тому числі 2320,31 грн. за основним платежем та 580,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, за правилами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 30.11.2017р.), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 30.11.2017р.) якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, судом задоволено позовні вимоги майнового характеру позивача у розмірі 2900,38 грн., що складає 68,70% від загальної суми заявлених позовних вимог - 4 221, 61 грн., а тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 439,68 грн., що становить 68,70% від 640,00 грн. - судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2017 р. змінити щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 28.09.2015 №0002211742 в частині розмірів скасування визначених ОСОБА_2 сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та присудженої суми судового збору. Прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 28.09.2015 №0002211742 в частині визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2900,38 грн., в тому числі 2320,31 грн. за основним платежем та 580,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненської області від 12.11.2015 №4439-23 в частині визначення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2900,38 грн., в тому числі 2320,31 грн. за основним платежем та 580,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "14" травня 2018 р.