Постанова № 73938202, 14.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/1315/17

Головуючий у 1-й інстанції: Гавриленко О.М.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

14 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступник-Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУПФУ в Хмельницькій області) про зобов'язання вчинити дії, в якому просив зобов'язати орган пенсійного фонду видати йому виписку з розпорядження, прийнятого на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року №2-а/679/127/2014.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що постановою Вінницького адміністративного апеляційного суду в справі № 2-а/679/127/2014 від 30.10.2014 року скасовано розпорядження УПФУ в м.Нетішин від 07.05.2014 року та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про переведення з одного виду пенсії на інший. Вказане рішення набуло законної сили. Проте, повідомлення про наслідки повторного розгляду заяви ОСОБА_2 не отримав.

Звернувшись до відповідача в усній формі, позивач отримав копії двох розпоряджень від 27.11.2014 року, однак останні не місять відомостей про підстави їх прийняття "за рішенням суду". Також йому було роз'яснено відповідачем, що розпорядження 105951 від 27.11.2014 року прийнято на виконання рішення по справі № 2-а/679/127/2014 від 30.10.2014 року.

Між тим, постановою Нетішинського міського суду по справі № 679/135/16-а встановлено, що розпорядження 105951, видане на виконання постанови в справі № 2-а/679/15/2014 від 08.01.2014 року,

Відтак, в порушення п.п.4.7, 4.9 постанови Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року розпорядження на виконання рішення по справі № 2-а/679/127/2014 відповідачем взагалі не приймалось.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 з 1986 року отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. 14.02.2008 року позивачу Хмельницькою обласною МСЕК встановлено другу групу інвалідності загального захворювання довічно; з 01.03.2008 року останній знаходиться на обліку в УПФУ в м.Нетішин та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання в розмірі 90% пенсії за віком.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року, скасовано постанову Нетішинського міського суду від 04 серпня 2014 року у справі № 2-а/679/127/2014 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ у м. Нетішин про зобов'язання обчислити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження УПФУ у м. Нетішин від 07.05.2014 року №105951 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 квітня 2014 року.

04 серпня 2014 року Нетішинським міським судом по справі № 2-а/679/127/2014 видано виконавчий лист.

26.06.2015 року старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №476939 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/679/127/2014, в зв'язку з виконанням рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, а саме: заяву ОСОБА_2 розглянуто та прийнято розпорядження № 105951 від 27.11.2014 року.

Однак, ОСОБА_2 вважає, що органом пенсійного фонду жодних дій на виконання рішення суду у справі № 2-а/679/127/2014 не вчинялося, а розпорядження на яке посилається відповідач, прийнято на виконання іншого судового рішення.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась в пілотному рішенні ЄСПЛ проти України по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до частини 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.2 вказаної статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як видно з листа № П-455/2/09-26/24/3493 від 03.08.2015 року відповідач стверджує, що на виконання судового рішення у справі №2а/679/127/2014 ним прийнято розпорядження № 105951 від 27.11.2014 року. Водночас як вбачається зі змісту постанови Нетішинського міського суду від 14.07.2016 року у справі № 679/135/16-а розпорядження № 105951 від 27.11.2014 року прийнято на виконання постанови Нетішинського міського суду від 08.01.2014 року у справі №2-а/679/15/2014.

Таким чином, твердження позивача про невиконання органом пенсійного фонду постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 року не безпідставні.

Разом з тим, законодавцем передбачено окремий порядок вирішення судом питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, ч.1 ст.383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналогічна правова норма відображена в ч.9 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позову).

Як слідує з матеріалів справи постановою Вінницького адміністративного апеляційного суду в справі № 2-а/679/127/2014 від 30.10.2014 року скасовано розпорядження УПФУ в м.Нетішин від 07.05.2014 року та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про переведення з одного виду пенсії на інший. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Однак, на переконання позивача, жодних дій на виконання рішення суду, відповідачем не вчинено.

Отже, колегія суддів вважає, що предметом спору в даній справі є бездіяльність суб'єкта владних повноважень, щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. А так як чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права як звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, яке прийняте на виконання рішення суду то позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, свобод та інтересів оскільки йому необхідно звернутися до суду, в порядку частини 1 статті 383 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак не з підстав наведених судом першої інстанції, а з підстав обрання невірного способу захисту прав позивачем.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.