Постанова № 73938070, 08.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4109/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Будпостач» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018 у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Чернігівської області до приватного підприємства «Будпостач» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- стягнути з приватного підприємства «Будпостач» на користь Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Чернігові, р/р 31110193700002 в ГУ ДКСУ у Чернігвській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 4718,15 грн., що еквівалентно 162 євро відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.10.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами управління Укртрансінспекції в Чернігівській області 04.10.2016 здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Renault Premium 440,18 DXI реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Samro CD19PJPE реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ПП «Будпостач», за результатом якого складено акт № 0002388 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксовано порушення ст.. 48 Закону України «Про транспортний засіб», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (подільний, неподільний, спецавтотранспорт, маршрут: с. Тростянець Сумської області - м. Київ, 200 км) із перевищенням осьових навантажень (нормативно допустимий показник - 11, 11, 8, 8 т, а фактичне навантаження - 6,1; 13,35; 5,35; 5,45 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

У зв'язку з виявленим порушенням до акту посадовими особами управління Укртрансінспекції в Чернігівській області зроблений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 00002388 від 04.10.2016, яким нараховано до сплати відповідачу 4 718, 15 грн., що еквівалентно 162 євро відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.10.2016.

Враховуючи, що відповідачем у законодавчо встановлений 30-тиденний строк не було сплачено визначену в розрахунку № 00002388 від 04.10.2016 плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідачем не надано доказів оскарження дій щодо складення та/або згадуваного розрахунку плати за проїзд № 00002388 від 04.10.2016, то такий розрахунок є чинним та не скасованим, а тому підлягає до виконання відповідачем, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, оскільки на пункті габаритно-вагового контролю в Чернігівській області використовуються ваги пересувні автомобільні, які не відповідають нормам Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301, то підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті затвердженого Указом Президента України № 387/2011 від 06.04.2011 встановлено, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансінспекції затверджує Мінінфраструктури. Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 311 зазначеного Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Отже, великоваговий транспортний має право здійснювати дорожнє перевезення вантажів або за умови отримання дозволу на рух автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем вищенаведені положення законодавства дотримані не були, оскільки суду не було надано ані дозвіл, ані документ про внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Як зазначено вище, відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 00002388 від 04.10.2016 нараховано до сплати відповідачу 4 718, 15 грн., що еквівалентно 162 євро відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.10.2016.

При цьому, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження дій щодо складення та/або згадуваного розрахунку плати за проїзд № 00002388 від 04.10.2016, то такий розрахунок є чинним та не скасованим та підлягає до виконання відповідачем, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що на пункті габаритно-вагового контролю в Чернігівській області використовуються ваги пересувні автомобільні, які не відповідають нормам Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301, з огляду на те, що відповідно до матеріалів справи в пункті габаритно-вагового контролю в Чернігівській області використовуються ваги пересувні автомобільні, заводський номер 008239, введені в експлуатацію в 2007 році, які станом на 04.10.2016 були перевірені ДП «Укрметртестстандарт», про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки віл 19.04.23016 №34-00/1628, чинне до 19.04.2017.

Таким чином, оскільки сума, яка визначена розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 00002388 від 04.10.2016, відповідачем не сплачена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Будпостач» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 14.05.2018.