Постанова № 73938069, 10.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1019/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаря Стефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Приватного підприємства "Агрос-Юг" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне підприємство "Агрос-Юг", ОСОБА_5 про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство "Украгросоюз" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області індексний номер 25153305 від 08.10.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цибульник Л.Г. 07.10.2015 року (номер запису 11534995) зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 49 років за ПП "Агрос-Юг" згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 03.03.2015 р., укладеного з власником - ОСОБА_5

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення та запис прийнято (внесено) відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, без перевірки відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, та за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Приватне підприємство "Агрос-Юг" подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначило, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що Управління не є належним відповідачем у даній справі, адже державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, всупереч вимогам чинного законодавства суд не зазначив, чому саме Управління має відповідати за дії державного реєстратора, який вже звільнений. Крім цього зазначив, що при здійсненні державної реєстрації права оренди державний реєстратор діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у нього не було законних підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки на день вчинення реєстраційної дії заявлена позивачем реєстрація права оренди не була внесена в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

ПП "Агрос-Юг" в апеляційній скарзі також зазначило, що Управління не є належним відповідачем у даній справі, адже оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Антоненко О.С., яку, в порушення вимог КАС України, суд першої інстанції до участі в справі не долучив та не здійснив заміну неналежного відповідача. Обґрунтовуючи свої доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, Підприємство зазначило, що суд не дав належної правової оцінки доводам його представника про те, що наявна на договорі оренди ДП "Украгросоюз" від 26.09.2007 року та на додатковій угоді до нього відмітки про реєстрацію свідчать лише про реєстрацію самого договору оренди, а не про реєстрацію права оренди, що свідчить про неналежну реєстрацію речового права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апелянтів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ДП "Украгросоюз" укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,50 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, масив №46 поле №27, строком на 5 років. (а.с. 11-12, т.1).

На виконання зазначеного договору 26 вересня 2007 року сторонами підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 13, т.1).

Земельна ділянка, яка передана в оренду ДП "Украгросоюз", належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку (а.с. 15, т.1).

10 вересня 2008 року між вказаними сторонами підписано додаткову угоду до договору від 26.09.2007 року, якою змінено строк дії договору, а саме, до 31.12.2018 року.(а.с. 14, т.1).

Згідно наявних відміток на наведеному договорі оренди землі та додатковій угоді до нього, цей договір оренди землі та додаткова угода зареєстровані в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 04.06.2009 року № 040951200284 з печаткою органу реєстрації та підписом посадової особи (а.с. 12, 14, т.1).

06.09.2016 року позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про здійснення державної реєстрації права оренди вищезазначеної земельної ділянки, разом з тим, у зв'язку з наявністю проведеної державної реєстрації цієї ділянки за ПП "Агрос - ЮГ" на підставі договору від 03.03.2015 року, позивачу було відмовлено у здійсненні реєстрації його заявленого права (а.с. 18).

З матеріалів справи також вбачається, що 07.10.2015 року, за заявою представника ПП "Агрос-Юг" та доданого до неї договору оренди земельної ділянки від 03.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП "Агрос-Юг", державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цибульник Л.Г. зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 49 років за ПП "Агрос-Юг" (номер запису 11534995) (а.с.195, т.1).

Зазначену реєстрацію проведено на підставі рішення державного реєстратора Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Антоненко О.С. від 08.10.2015 року № 25153305 (а.с.196 т.1).

Вважаючи проведену реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП "Агрос - ЮГ" незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок реєстратора перевірити інформацію про вже зареєстровані права випливає зі змісту його повноважень, передбачених пунктами 1 та 8-1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Оскільки матеріалами справи повною мірою підтверджено факт належної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ДП "Украгросоюз" 26.09.2007 року, а державний реєстратор не перевірив інформацію щодо наявності вже зареєстрованого права оренди щодо цієї ж земельної ділянки, оскаржуване рішення про реєстрацію договору оренди за ПП "Агрос - ЮГ" є протиправним.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення, при цьому зазначає наступне.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки. У статті 19 Закону № 1952 -IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В свою чергу, згідно з ч.4 ст.15 Закону України від 6.10.1998 року № 161-ХIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-ХIV) невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Як визначено п.6 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації та у разі встановлення факту подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, - відмовити у державній реєстрації зазначеного права в силу положень ст. 24 Закону № 1952-ІV.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29.09.2015 року по справі №802/37191 та від 15.11.2016 року по справі №825/1287/15-а.

Між тим, відповідно до п.п.2, 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 року №1878 - VІ "Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України" державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

До 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

На момент укладання договору оренди між ДП "Украгросоюз" та ОСОБА_5 повноваженнями щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі були наділені структурні підрозділи Центру ДЗК, така реєстрація здійснювалась відповідно до вимог постанови КМ України від 25.12.1998 року №2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", що втратила чинність 20.07.2011 року, та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за №641/7962 (втратив чинність 07.07.2012 року).

Положення наведених нормативних актів передбачали, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право простійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до Книги реєстрації. Державний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації.

Як вже зазначалося вище, з наданої до матеріалів справи копії договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди вбачається, що вказані договір та додаткова угода містять відмітки про проведення їх державної реєстрації в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

В матеріалах справи також наявний витяг з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі, з якого вбачається, що в Розділі 4 Книги міститься запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_5, з ДП "Украгросоюз" (а.с.187-189, т.1).

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду, сторони не надали суду доказів розірвання сторонами договору оренди від 26.09.2007 року та додаткової угоди від 10.09.2008 року між ДП "Украгросоюз" та ОСОБА_5, або його скасування в судовому порядку.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт укладання між позивачем та ОСОБА_5 у 2007 році договору оренди земельної ділянки строком дії, з урахуванням додаткової угоди від 10.09.2008 року, до 31.12.2018 року та проведення його реєстрації у встановленому законом порядку, а відтак, на момент здійснення 07.10.2015 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором від 03.03.2015 року, договір був діючим, і у ДП "Украгросоюз" вже було наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки. Цей факт унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між власником та ПП "Агрос - Юг" у 2015 році до закінчення строку дії попереднього договору.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 30.03.2016 по справі № 814/3015/14, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

З огляду на вищенаведені обставини, судова колегія не може визнати обґрунтованими доводи апелянтів з приводу того, що оскільки ПП "Агрос-Юг" звернулось до державного реєстратора про реєстрацію речового права, яке виникло після 2013 року, останній не мав права та обов'язку виконувати положення п.8-1 ч.2 ст.9 Закону №1952 -IV та у нього були відсутні правові підстави для відмові у державній реєстрації договору оренди землі у 2015 році. На переконання колегії, ці доводи ґрунтуются на невірному тлумаченні положень застосовуваного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює доводи апеллянта ПП "Агрос-Юг" про те, що в Поземельній книзі по земельній ділянці № НОМЕР_1, яка була відкрита 28.12.2001 року та сформована Відділом Держземагенства в Ананьївському районі 03.07.2017 року за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відсутні відомості щодо реєстрації договору оренди землі від 26.09.2007 року та додаткової угоди від 10.09.2008 року, що свідчить про неналежну реєстрацію вказаних договорів в електронній Книзі реєстрації, оскільки, як вже зазначалось вище, діюче на час реєстрації цих договорів законодавство передбачало зовсім інший порядок їх реєстрації, який, як було з'ясовано під час розгляду справи, був дотриманий.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги, які стосуються правової оцінки договору оренди землі, укладеного між власником та ДП "Украгосоюз" у 20067 році, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналогічні положення містила ст.6 КАС України в попередній редакції.

Верховний Суд України, аналізуючи положення цієї статті в контексті права на оскарження актів суб'єктів владних повноважень, у постанові від 24.02.2015 року у справі №21-34-а15 зазначив, що суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. За приписами Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також осои, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. При цьому Верховний Суд України вказав на те, що зі змісту регулювання, що міститься у КАС також убачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Право на захист - це самостійне об'єктивне право, яке з'являється у володільця регуляторного акта лише в момент порушення чи оспорення останнього. Отже, відсутність у будь-кого прав чи обов'язків у звязку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист.

Оскільки ПП "Агрос-Юг" не було учасником відносин щодо укладання договору оренди від 26.09.2007 року та додаткової угоди від 10.09.2008 року, як і відносин щодо вчинення реєстраційних дій та записів, що мали місце 04.06.2009 року, наведені в апеляційній скарзі доводи з цього приводу не можуть бути взяті до уваги.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянтів про те, що Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є належним відповідачем у справі, оскільки оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Антоненко О.С. самостійно.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення від 08.10.2015 року № 25153305 прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Антоненко О.С.

За приписами ч.4 ст.9 Закону №1952 -IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Поряд з цим, відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Як вбачається з матеріалів справи та підтвердили суду представники апелянтів, державний реєстратор Антоненко О.С. звільнена та більше не перебуває у трудових відносинах з Управлінням.

Зазначена обставина свідчить, що вказана особа вже не здійснює владних управлінських функцій, а відтак, вона не може бути відповідачем при розгляді даного спору.

Поряд з цим, за приписами п.1 ч.1 ст.10 Закону №1952 -IV в чинній редакції державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Оскільки Антоненко О.С. припинила трудові відносини з Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, судова колегія вважає, що до останнього перейшли всі функції державного реєстратора в рамках вирішення даного спору.

В протилежному випадку зазначений спір не міг би бути вирішений та порушене право не могло б бути захищене, що суперечить закріпленому Конституцією України та Декларацією з прав людини принципу верховенства права.

Водночас, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в резолютивній частині помилково зазначив, що оскаржуване рішення прийнято управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, тому, відповідно до ст.317 КАС України, вважає за необхідне змінити його резолютивну частину, вказавши, що протиправним підлягає визнанню рішення державного реєстратора, а не рішення Управління.

Керуючись ст.ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного підприємства "Агрос-Юг" та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне підприємство "Агрос-Юг", ОСОБА_5 про скасування рішення - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції : "Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25153305 від 08.10.2015 року щодо реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за ПП "Агрос-Юг" на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 03.03.2015 року".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Стас Л.В.