Постанова № 73937517, 07.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Справа № 907/431/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,

за участю представників:

від Департаменту ДВС МЮУ (скаржника) – ОСОБА_1

від стягувача – ОСОБА_2

від боржника (ОСОБА_3 «Консервний завод «Універ») – не з’явився

від боржника (ОСОБА_3 «Європродторг») – не з’явився

від боржника (ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс») – ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, вих.№305/03.1-24 від 31 січня 2018 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді: Пригара Л.І., Ушак І.Г.), винесену за результатами розгляду скарги щодо виконання рішення

у справі №907/431/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», м. Виноградів, Закарпатська область

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Європродторг», м. Мукачево

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м. Виноградів, Закарпатська область

про стягнення 7 603 888,03 доларів США, що еквівалентно 194 016 244,64 грн., а також стягнення 32 052 138,38 грн.

в с т а н о в и в :

09 січня 2018 року ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з скаргою (вих.№907/580/17/_ від 04 січня 2018 року) на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 року у справі №907/431/16 та просило суд: визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №54465581, не надіслання постанови про закінчення ВП №54465581 до Господарського суду Закарпатської області; зобов’язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 закінчити ВП №54465581, згідно якого ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» є боржником та надіслати постанову про закінчення ВП до Господарського суду Закарпатської області; зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 подати (надіслати) до ДП «Сетам» постанову про закінчення ВП з метою припинення електронних торгів та надати суду докази виконання ухвали суду щодо закінчення ВП №54465581 та докази належного повідомлення ДП «Сетам» про закінчення ВП №54465581; постановити окрему ухвалу щодо головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6

Згідно з заявою про уточнення скарги на бездіяльність державного виконавця (вих.№907/580/17/_ від 15 січня 2018 року) заявник, крім наведеного вище, просив суд зупинити реалізацію арештованого майна ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» в рамках ВП №54465581 (у тому числі в межах зведеного ВП №54877208) на електронних торгах; заборонити Державному підприємству «СЕТАМ» та будь-яким його філіям, а також Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, державним виконавцям, що здійснюють виконавчі провадження №№54465581, 54877208, іншим особам складення акту про реалізацію та видачу свідоцтва про придбання з публічних торгів арештованого майна ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» в рамках ВП №54465581 (в тому числі, в межах зведеного ВП №54877208), а саме: 1) тепловоз ТГК-2, заводський номер 8295, 1989 р.в., Тепловоз ТГК-2, заводський номер 8611, 1990 р.в., автонавантажувач (погружчик) Nissan UGJ 02 АЗО, заводський номер 3290, 2003 р.в. (лот №258115); 2) цілісний промисловий майновий комплекс, загальною площею 5423,1 кв. м, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Промислова, 1 (лот №259079); 3) кран козловий КС-12.5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску (лот №255148).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №907/431/16 скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» задоволено частково, а саме: задоволено всі вимоги боржника (з урахуванням заяви про уточнення скарги), окрім вимоги про винесення окремої ухвали щодо головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6

Ухвала суду в частині задоволення скарги мотивована ч.1 ст.38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись якими державний виконавець повинен був закрити виконавче провадження, з огляду на визнання боржника банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі №907/580/17. Разом з тим, господарський суд не знайшов підстав для винесення окремої ухвали щодо головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині задоволення скарги боржника, Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №907/431/16 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні скарги боржника відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії з виконання наказу в даній справі у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Одночасно апелянт звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження №544465581 відсутня заява ліквідатора ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» про закриття виконавчого провадження, натомість, апелянт зазначив про надходження 22 листопада 2017 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ заяви представника боржника ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» - ОСОБА_7 щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження №54014589 та про зняття арешту на майно боржника, з огляду на що, скаржник вважає, що в державного виконавця не було підстав для закриття ВП №544465581.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №907/431/16 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні скарги боржника відмовити в повному обсязі.

Представник стягувача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги також підтримав та просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №907/431/16 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні скарги боржника відмовити в повному обсязі, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№55/2-04/614 від 25 квітня 2018 року). Зокрема, зазначав про порушення прав Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» як кредитора у справі №907/580/17 про банкрутство ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс». Крім того, посилався на ч.4 ст.42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з якою спірне майно не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує, відтак, вважає неправомірним закриття виконавчого провадження з виконання рішення в даній справі. Одночасно наголошує, що банкрутом визнано ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс», яке є лише поручителем боржника – ОСОБА_3 «КЗ «Універ».

Представник боржника (ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс») в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д; вх.№01-04/2199//18 від 30.03.2018 року). Зокрема, зазначав, що 14 грудня 2017 року ліквідатором ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ надіслано заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». Поряд з тим, наголошував, що 22 грудня 2017 року представником ліквідатора наручно здано до канцелярії органу ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи наведене вище, на думку представника боржника, орган ДВС неправомірно вчинив дії щодо реалізації майна боржника, якого станом на момент вчинення таких дій визнано банкрутом, про що державний виконавець повідомлявся.

Представники боржників (ОСОБА_3 «Консервний завод «Універ» та ОСОБА_3 «Європродторг») в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень суду.

Оскільки явка представників боржників не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржника (органу виконання рішень), стягувача та боржника (ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс»), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у справі №907/431/16 задоволено в повному обсязі позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до відповідачів: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Європродторг» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» про стягнення 7.603.888,03 доларів США, що еквівалентно 194.016.244,64 грн., в тому числі 5.986.500 дол. США заборгованість по простроченому кредиту, 1.560.851,25 дол. США заборгованості по прострочених відсотках, 55.755,86 доларів США заборгованості по строкових нарахованих процентах, 760,92 дол. США заборгованості по простроченій комісії, а також стягнення 32.052.138,38 грн., в тому числі 21.714.278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6.755.149,65грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2.220.786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1.357.521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії.

На виконання рішення місцевого господарського суду 13 грудня 2016 року Господарським судом Закарпатської області видано накази.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у справі №907/431/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» - без задоволення.

В касаційному порядку рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду не переглядались.

09 серпня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового

виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №54465581) з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 року у справі №907/431/16 та накладено арешт на майно боржника – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс».

09 січня 2018 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 року у справі №907/431/16 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №54465581 у зв’язку з визнанням боржника банкрутом.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1).

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Поряд з тим, відповідно до п.8 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Згідно з ч.2 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Частиною 5 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року у справі №907/580/17 порушено провадження у справі про банкрутство боржника – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс».

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі №907/580/17 боржника – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії ОСОБА_8.

Відповідно до ч.1 ст.38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Враховуючи наведене вище, 15 грудня 2017 року ліквідатором ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надіслано заяву (вих.№41/17 від 13.12.2017 року) про завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (визнання боржника банкрутом) та копію постанови Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 року у справі №907/580/17, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого знаходиться у матеріалах оскарження ухвали.

Поряд з цим, 22 грудня 2017 року ліквідатором ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» здано до канцелярії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України заяву (вих.№41/17 від 21.12.2017 року) з вимогою про закінчення виконавчого провадження, надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження до Господарського суду Закарпатської області, а також припинення всіх дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу та припинення арештів, накладених на майно боржника, якого визнано банкрутом. До вказаної заяви ліквідатор долучив постанову Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 року у справі №907/580/17. Отримання такої заяви органом виконання рішення підтверджується підписом представника та печаткою юридичної особи на супровідному листі, копія якого знаходиться у матеріалах оскарження ухвали.

Не зважаючи на повідомлення ліквідатора про визнання боржника – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» банкрутом, державний виконавець всупереч п.8 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» не виніс постанови про закінчення виконавчого провадження №54465581 у зв’язку з визнанням боржника банкрутом, натомість продовжував виконання наказу та вчиняв дії, спрямовані на реалізацію майна, що належить боржнику.

Судом встановлено, що з наявної інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України (https://asvpweb.miniust.gov.ua) станом на 15 січня 2018 року стан виконавчого провадження №54465581: примусове виконання, виконавче провадження не закінчено.

Одночасно судом встановлено, що станом на 15 січня 2018 року (станом на день винесення оскаржуваної ухвали) на офіційному веб-сайті ДП «СЕТАМ» організатором торгів проводяться електронні торги з продажу арештованого майна, що належить боржнику – ОСОБА_5 з обмеженою Відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», а саме: 1) Тепловоз ТГК-2, заводський номер 8295, 1989 р.в., Тепловоз ТГК-2, заводський номер 8611, 1990 р.в., автонавантажувач (погрузчик) Nissan UGJ 02 АЗО, заводський номер 3290, 2003 р.в. (лот № 258115, посилання на оголошення https://setam.net.ua/auction/259457 ), торги призначено на 16 січня 2018 року; 2) Цілісний промисловий майновий комплекс, загальною площею 5423,1 кв. м, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Промислова, 1 (лот №259079 – посилання на оголошення - https://setam.net.ua/auction/260404), торги призначено на 01 лютого 2018 року.

Поряд з тим, судом встановлено, що організатором торгів 03 січня 2018 року завершено електронні торги з продажу арештованого майна, що належить боржнику – ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» - кран козловий КС-12.5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску (лот №255148, посилання на оголошення https://setam.net.на/auction/256465), станом на 15 січня 2018 року стан аукціону: складання акту.

Згідно з п.2 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.

Відповідно до п.3 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна за наявності підстав, визначених у пункті 2 цього розділу, організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, про що складає акт про зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заявником доведено належними та допустимими доказами бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 року у справі №907/431/16 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №54465581, не надіслання постанови про закінчення ВП №54465581 до Господарського суду Закарпатської області та зобов’язати виконавця вчинити вказані вище дії. Поряд з тим, колегія суддів вважає правомірним зупинення місцевим господарським судом реалізації арештованого майна ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс» в рамках ВП №54465581.

Щодо посилань стягувача на порушення прав Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» як кредитора у справі №907/580/17 про банкрутство ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс», апеляційний суд не надає оцінку таким твердженням, оскільки не переглядає правомірність винесення судових рішень у межах справи №907/580/17 про банкрутство, оскільки такі вимоги не є предметом розгляду цієї справи (907/431/16), в тому числі і на стадії розгляду скарги на дії/бездіяльність органу виконання рішення.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання стягувача на ч.4 ст.42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з якою майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує, оскільки вказаною частиною статті 42 також передбачено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду, тобто реалізація такого майна повинна відбуватися у відповідності до положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв’язку з чим, твердження стягувача про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження є помилковими.

Також стягувач наголошував на тому, що банкрутом визнано ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс», яке є лише поручителем боржника – ОСОБА_3 «КЗ «Універ», однак, вказане твердження не спростовує вимог скарги, оскільки, за виконавчим провадженням №54465581, яке підлягає закінченню, боржником є саме - ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс», якого визнано банкрутом, а майно, яке реалізовується органом виконання рішень належить саме – ОСОБА_3 «Виноградівський райагротехсервіс».

При цьому, посилання апелянта на відсутність заяви ліквідатора про закінчення виконавчого провадження спростовується матеріалами справи, відтак є безпідставними.

Ухвала суду першої інстанції щодо вимоги боржника про винесення стосовно головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 окремої ухвали, учасниками справи не оскаржується.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши вимоги скарги боржника на бездіяльність державного виконавця, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду від 15 січня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.255, 271, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №907/431/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року та матеріали справи №907/431/16 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 11.05.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.