Постанова № 73937413, 08.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. Справа № 917/1989/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивач – ОСОБА_1 за дорученням № 1768 від 06.11.2017 року

відповідач - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцьке кар’єроуправління "Кварц" (вх. №405П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року (повний текст складено 05.02.2018 року, суддя Семчук О.С.) у справі №917/1989/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства “Кременчуцьке кар’єроуправління Кварц”, м. Кременчук Полтавської обл.

про стягнення 39150 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі – позивач/ПАТ "Українська залізниця") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" (далі – відповідач/ПАТ "ККУ "Кварц") про стягнення 39150,00 грн. штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем у залізничній накладній було не вірно зазначено масу вантажу, який перевозився позивачем.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/1989/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "Кварц" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 39150 грн. штрафу, 1600 грн судового збору.

ПАТ "Кременчуцьке кар’єроуправління "Кварц" не погодилось з вказаним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що комерційний акт, на підставі якого позивач стягує штраф, підписаний неповноважними особами, а позивачем не надано доказів того, що в штаті виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" немає начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи. Відповідач вважає, що відмітка в розділі "Є" комерційного акту не відповідає встановленому в Правилах складання актів змісту та не засвідчена штемпелем станції ОСОБА_2. Також посилається на те, що при завантаженні вагону вага визначалася одноплатформенними тензоментичними вагами, а на ст. Знам’янка зважування здійснено двоплатформенними тензометричними статичними вагонними вагами, у зв'язку з чим результати зважування різняться. Крім цього, відповідач стверджує, що штраф, який може бути стягнуто з відправника у зв'язку із невірним зазначенням у накладній маси вантажу, може нараховуватися лише на вартість перевізної плати за різницю маси фактичної та маси, вказаної в залізничній накладній, а не на вартість провізної плати всього вантажу.

Ухвалою від 06.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Кременчуцьке кар’єроуправління "Кварц" на рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/1989/17. Запропоновано ПАТ “Українська залізниця” до 20.03.2018 року подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику.

Протягом встановленого судом строку - до 20.03.2018 року учасники справи не надіслали письмових пояснень, заперечень або відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що статтею 263 ГПК України передбачено право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року призначено справу №917/1989/17 до розгляду на 24.04.2018 року на 10:00 год.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/1989/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Зважаючи на неможливість вирішення спору в судовому засіданні 24.04.2018 року, з метою забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про оголошення перерви в даному судовому засіданні до 10:00 год. 08.05.2018 року.

Відповідач не скористався можливістю направити свого представника у судове засідання 08.05.2018 року, хоча про час та місце проведення судового засідання його представник був повідомлений належним чином у судовому засіданні 24.04.2018 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до залізничної накладної № 44330322 зі станції Кременчук Південної залізниці відповідач відправив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Ескадор", станція призначення ОСОБА_2 залізниці, сім вагонів з вантажем - відсівом гранітним або кам'яним навалом.

У вказаній накладній зазначено загальну масу вантажу 486000 кг, зокрема у вагоні № 66765140 - 71000 кг, тара вагону - 22000 кг.

Під час здійснення перевезення вантажу на станції Знам'янка ОСОБА_2 залізниці, при огляді з оглядової вишки системою відеоспостереження та зважуванні на тензометричних вагах було виявлено різницю в масі вантажу в мінус 1500 кг у вагоні № 66765140 та направлено вказаний вагон для додаткової перевірки та зважування, про що складено акт загальної форми № 84662 від 19.09.17 року.

20.09.2017 року було здійснено контрольне зважування вагону № 66765140 на вагонних вагах, про що складено комерційний акт № 410006/296/88.

З комерційного акту вбачається, що виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем в накладній. Так, у розділі "Д" комерційного акту вказано, що вагон з глухими торцевими стінками, люки щільно закриті, слідів втрати та крадіжки немає. Зважування вагону здійснено 20.09.2017 року на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка ОД (держповірка вагона 09.09.2016 року).

У вагоні № 66765140 відповідно до накладної маса вантажу складає: нетто - 71 000 кг, а у комерційному акті: брутто - 90900 кг., нетто - 68900 кг., тара - 22000 кг. Тобто різниця проти накладної в сторону зменшення складає 2100 кг.

По прибутті вищезазначеного вагона на станцію призначення було проведено перевірку маси вантажу, про що зазначено в розділі “Є” комерційного акта.

Вартість перевезення одного вагона згідно залізничної накладної складає 7923,00 грн. Таким чином, за неправильно вказану вагу вантажу у залізничній накладній позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в розмірі 39615,00 грн. (7923,00 х 5).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, комерційний акт є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним маси вантажу.

Згідно п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02. N 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02. за N 567/6855 комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що комерційний акт № 410006/296/88 підписано в.о. ДС ОСОБА_3, зам. ДС ОСОБА_4 та працівником станції ОСОБА_5

Позивачем до матеріалів справи надано ккопію наказу про призначення на посаду заступника начальника станції Знам'янка та його посадова інструкція.

Так, відповідно до наказу № 437-ос від 14.09.2017 року на в.о. начальника станції Знам'янка ОСОБА_3 покладено виконання обов'язків начальника станції. У зв’язку з відсутністю у штатному розкладі посади завідувача вантажним двором, до підписання комерційного акту було залучено іншого працівника - заступника начальника станції Знам'янка ОСОБА_4

Натомість, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не надано доказів того, що в штаті виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" (ст. Знам'янка) немає начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Проте, згідно п. п. 1.5., 2.11., 2.22. Посадової інструкції заступника начальника станції з вантажної та комерційної роботи станції Знам'янка ОСОБА_4, він здійснює керівництво роботою вантажного цеху станції Знам'янка, приймає участь у перевірці вантажу в вагонах, розглядає результати контрольних зважувань вагонів та інші.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовного того, що заступник начальника станції ОСОБА_4, на якого покладено функції керівника вантажного цеху станції Знам'янка та обов'язок щодо забезпечення належної організації та виконання вантажної роботи, мав право на підписання спірного комерційного акту. Доказів протилежного, суду не надано.

Що стосується тверджень відповідача щодо невідповідності відмітки в розділі "Є" комерційного акту, встановленому в Правилах складання актів змісту, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так, у розділі "Є" комерційного акту № 410006/296/88 міститься наступна відмітка: "28/09.17. Расхождений с данным ком. актом не обнаружено", - а також підписи начальника станції, начальника вантажного району та працівника станції.

Тобто, хоча відмітка в розділі "Є" комерційного акту № 410006/296/88 дослівно не відповідає вимогам п. 12 Правил складання актів, проте вона підтверджує факт погодження станцією отримання відомостей, зазначених у спірному комерційному акті. До того ж, як зазначено вище, при невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт. Відомості щодо складання станцією призначення нового комерційного акту щодо вагона № 66765140 у суду відсутні.

Також судом встановлено, що у комерційному акті № 410006/296/88 дійсно відсутній штемпель станції призначення ОСОБА_2.

Проте, з метою встановлення фактичних обставин справи, суд при винесенні рішення досліджує всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Так, як зазначалося вище, відмітка в розділі "Є" комерційного акту підтверджує факт погодження станцією отримання відомостей, зазначених у спірному комерційному акті та містить підписи начальника станції, начальника вантажного району і працівника станції призначення. Новий комерційний акт, який мав би бути складений при невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, станцією призначення не складався. Крім цього, у залізничній накладній № 44330322 міститься відмітка про видачу вантажу згідно комерційного акту № 410006/296, яка містить штемпель станції призначення ОСОБА_2.

Також в матеріалах справи наявна копія книги зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36 станції призначення ОСОБА_2, яка теж підтверджує недостачу маси вантажу у вагоні № 66765140 у розмірі 2100 кг.

Таким чином, вказана невідповідність відмітки в розділі "Є" комерційного акту Правилам складання актів (відсутній штемпель) не позбавляє його належної доказової сили та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невірно вказану в залізничній накладній масу вантажу.

Крім того, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при завантаженні вагону № 66765140 вага вантажу визначалася вагонними тензометричними вагами 150 ВВ-Ш-15. Модифікація цих ваг - одноплатформенні. Зважування цього ж вагону № 66765140 на ст. Знам'янка здійснено на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2. Модифікація таких ваг -двоплатформенна. Відповідач вважає, що застосовані сторонами способи визначення маси вантажу не є однаковими та можуть привести до невідповідності результатів зважування.

Доводи відповідача про те, що переважування здійснювалось на неоднотипних засобах вимірювання, у зв'язку з чим є значна похибка, судом відхиляються, оскільки застосування для визначення маси вантажу у вагоні різних типів ваг на станції відправлення та при видачі на станції призначення не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували наявність різниці при зважуванні вантажу на одноплатформенних та двоплатформенних вагах. З цих підстав, вказане заперечення відповідача судом відхиляється як недоведене.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру нарахованого штрафу (стягнення 5 % штрафу від вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу), суд зазначає наступне.

Належна до сплати штрафна санкція не є договірною, її розмір та порядок застосування встановлений Статутом залізниць України та стягується за сам факт зазначення у накладній неправильних, неточних або неповних відомостей. Існує стала судова практика, згідно якої штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу обчислюється від вартості провізної плати за всю відстань перевезення. В даному випадку штраф стягується не за весь зазначений в накладній вантаж, а виходячи з вартості провізної плати за визначений вагон, де була виявлена невідповідність.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача стосовно розміру нарахованого позивачем штрафу судом відхиляються.

Таким чином, судом встановлено, що вантаж завантажено вантажовідправником (п. 28 накладної), факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній і відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення засвідчується комерційним актом, який складено та підписано уповноваженими особами залізниці із дотриманням вимог чинного законодавства. Різниця у масі, вказаній відповідачем у накладній, порівняно з масою, що виявилась на станції слідування, в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому позивач на підставі ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України правомірно нарахував відправнику (відповідачу) штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 39615,00 грн. (7923,00 х 5).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Кременчуцьке кар’єроуправління Кварц” не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/1989/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Кременчуцьке кар’єроуправління Кварц” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 року у справі №917/1989/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.05.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.