Постанова № 73937401, 08.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018р. справа № 905/2398/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Радіонової О.О.

суддів Попкова Д.О., Чернота Л.Ф.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, ліквідатор, посвідчення №1093

від 15.10.2013р.

від відповідача: ОСОБА_3, директор,

ОСОБА_4, адвокат

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив»

м.Слов»янськ, Донецька область

на рішення господарського

суду Донецької області

від 19.01.2018 року (повний текст рішення складено та

підписано 23.01.2018р. у м. Харкові)

по справі №905/2398/17 (суддя Курило Г.Є.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»

м.Слов»янськ, Донецька область

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив»,

м.Слов»янськ, Донецька область

про зобов»язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

26.09.2017р. позивач, Відкрите акціонерне товариство “Содовий завод”, м.Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ про спонукання укласти зміни до договору, зобов’язати у зв’язку з прямою вказівкою закону викласти пункт 3.1 договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 та додаткової угоди про зміну договору оренди цеху ГОК та ХОК від 04.06.1999 в наступній редакції: “п. 3.1. Розмір орендної плати складає 96892,00 грн., в тому числі ПДВ – 16147,67 грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції”; у випадку не внесення відповідачем змін до п. 3.1 договору: визнати договір не укладеним; зобов’язати сторін переукласти договір за всіма істотними умовами, де сторони не привели договірні правовідносини за істотними підставами у відповідності до норм передбачених ЦК України та ГК України, а також у зв’язку з підвищенням цін при цьому істотно змінились обставини з моменту укладання договору.

Справа №905/2398/17 була розглянута за правилами загального позовного провадження згідно ухвали господарського суду Донецької області від 19.12.2017р. (т.2, а.с.10).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2018р. по справі №905/2398/17 позовні вимоги задоволено частково (т.2, а.с.46-50).

Зобов’язано ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ укласти з Відкритим акціонерним товариством “Содовий завод”, м.Слов’янськ зміни до договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 (із змінами) згідно проекту додаткової угоди від 01.09.2017, виклавши п. 3.1 у наступній редакції: “п. 3.1 Розмір орендної плати складає 66379,77 грн., в тому числі ПДВ – 11063,30 грн. щомісячно”.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ на користь Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м.Слов’янськ судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що: по-перше, позивачем дотриманий порядок зміни договору оренди, передбачений ст.188 ГК України; по-друге: позивач має право на звернення до відповідача з вимогою про внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, оскільки таке право закріплено в п. 3.6. вищезазначеного договору; по-третє, сторони в договорі оренди не передбачили автоматичної індексації орендної плати, при цьому спірний договір та додатки до нього були підписані до набрання чинності Господарським кодексом України.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про те, що після реалізації частини орендованого майна в березні 2001 року сторони домовились, що орендна плата складає 10992,00грн., доказів того, що після 01.04.2001 розмір орендної плати змінювався суду не надано, а відтак розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції на дату здійсненного позивачем розрахунку склав 66 379,77 грн., виходячи з розміру орендної плати станом на 01.04.2001 у сумі 10992,00грн. х 6,0389162158 (індекс інфляції за період з травня 2001 року по липень 2017 року).

Відповідач, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив», м. Слов»янськ звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, прийнятим з порушенням норм матеріального права (ст.652 ЦК України) та не дотриманням норм процесуального права (ст.236 ГПК України) (т.2, а.с.70-71).

Апеляційна скарга мотивована наступним.

За договором оренди, згідно з переліком основних фондів, що є додатком №1 до договору оренди, ТОВ «Реактив» у тимчасове користування було передане майно загальною вартістю 415 од. Однак, після реалізації майна, у користуванні підприємства залишилось майно в кількості 25 одиниць. З урахуванням цієї кількості майна, переданого за переліком, що є додатком №1 до договору оренди і була визначена орендна плата у сумі 10 992 грн.

Вимоги позивача щодо зміни п.3.1 договору обґрунтовуються необхідністю зміни орендної плати у бік збільшення, про що йдеться у листі від 31.08.2017р. Дана вимога позивача належить до правовідносин, урегульованих положеннями ст.652 ЦК, про що зазначено у постанові ВГСУ від 07.07.2011р. у справі №16/307пд за позовом ВАТ «Содовий завод» до ТОВ «Реактив» про зобов»язання вчинити певні дії.

На думку апелянта, позивач на час укладання договору не міг не знати, що інфляційні процеси є неминучим явищем в економіці кожної країни, тобто є закономірним, а відтак не був позбавлений права та можливості передбачити таку умову, як корегування розміру орендної плати на індекс інфляції на момент укладання договору.

Скаржник вважає, що позивач не довів одночасної наявності чотирьох умов, встановлених ч. 4 ст.652 ЦК України, а тому відсутні правові та матеріальні підстави для внесення змін до умов спірного договору. Проте, дана обставина залишена поза увагою суду.

Також, суд не обґрунтував, чому саме при розрахунку суми орендної плати взятий індекс інфляції за період з 2001р. по 2017р. при тому, що в пункті 3.6 договору йдеться тільки про можливість перегляду орендної плати при зміні інфляційних процесів, а не про корегування орендної плати на індекс інфляції. Тобто, скаржник вважає, що в частині застосування індексу інфляції сторони не знайшли домовленості.

Апелянт вказує на те, що всупереч ч. 3 ст.653 ЦК України, суд безпідставно застосував індекс інфляції з 2001р., а не з дати набрання законної сили рішення суду в даній справі.

Судом не надана належна оцінка аргументам відповідача про те, що позивач не несе ніяких витрат, пов»язаних з амортизаційними відрахуваннями, оскільки з моменту укладання договору пройшло 27 років, сплинув строк амортизації цього майна (мінімально допустимий строк корисного використання 20 років з огляду на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»; комунальні витрати позивач також не несе.

Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що підтримати орендовані споруди (цехи ГОК та ХОМ) в належному стані, ТОВ «Реактив» за свій рахунок проводило капітальні та поточні ремонти, а тепер позивач безпідставно вимагає збільшення орендної плати, незважаючи на те, підприємство змушено зупинити свою діяльність через відсутність сировини – фракції вапняку флюсового, виробником якого є «Комсомольське рудоуправління», яке знаходиться на непідконтрольній Україні території. Ця обставина виключає отримання підприємством доходу, що унеможливлює підвищення орендної плати.

За таких обставин, апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2018р. у справі № 905/2398/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018р. у справі №905/2398/17 (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив» м.Слов»янськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2018р. у справі №905/2398/17 та зобов»язано позивача до 16.04.2018р. надати відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі (т.2, а.с.69).

13.03.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 06.03.2018р. № 01-23/123, в якому позивач просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2, а.с.78-80).

Згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 08.05.2018р. о 09-15 год. (т.2, а.с.117).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України, що набрав чинності з 15.12.2017р.

Відповідно до вимог ст.ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та було складено протокол судового засідання.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод», м.Слов»янськ, Донецька область юридична особа (ідентифікаційний код 00204895), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (т.1, а.с.14, 124-129).

Згідно п.4.3 Статуту ОСОБА_5 є правонаступником державного підприємства Слов»янського виробничого об»єднання «Хімпром».

Відповідач, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив» юридична особа (ідентифікаційний код 14291840), що підтверджено Статутом та Витягом з ЄДР (т.1, а.с.30-35, 200).

24.10.1990р. між Слов’янським виробничим об’єднанням „Хімпром” (правонаступником якого є позивач, Відкрите акціонерне товариство “Содовий завод”, м.Слов’янськ, орендодавець) та Кооперативом „Реактив” (правонаступником якого є відповідач, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ, орендар) був укладений договір оренди (договір оренди), згідно умов якого (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди) орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування та володіння цех ГОК та ХОК, що входять в цех будівлі, споруди, обладнання, механізми, матеріали та інше. Перелік відображений в додатку № 1 договору. Орендований об’єкт розташований за адресою: м.Слов’янськ, вул.Чубаря, 91 (т.1, а.с.8).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), визначено, що розмір щомісячної орендної плати становить 12140,00грн., в тому числі ПДВ 2023,00грн. щомісячно (т.1, а.с.9).

Згідно змін до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 п.3.1 договору оренди викладений в наступній редакції: “Розмір орендної плати складає 10992,00грн, в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001” (т.1, а.с.236).

У відповідності п. 3.6. договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2 договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди) строк дії договору оренди визначений до 24.10.2010. Якщо жодна із сторін в строк за два місяці до спливу строку договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той же строк.

Згідно внесених змін до договору, які є його невід’ємною частиною, пункт 7.1. викладений в наступній редакції: „Строк дії оренди до 24.10.2025” (т.1, а.с.234).

Рішенням Фонду державного майна України від 20.12.1995 згідно з Указом Президента України від 26.11.1994 №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" перетворено державне підприємство слов'янське виробниче об'єднання "Хімпром" у Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод".

Згідно статуту Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", зареєстрованого Виконкомом Слов'янської міської ради народних депутатів протокол №2/85-р від 29.12.1995 та затвердженого головою Фонду державного майна України від 30.12.1995 засновником позивача є держава в особі Фонду Державного майна України, товариство є правонаступником державного підприємства Слов'янського виробничого об'єднання "Хімпром". ОСОБА_5 є власником майна, переданого йому засновником у власність, іншого майна, набутого на підставах не заборонених чинним законодавством.

Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 27.04.2000 у справі № 29/5пд відмовлено у позові ВАТ "Содовий завод" до ЗАТ "Реактив" про розірвання договору оренди цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990, мотивувальною частиною якого є, зокрема, висновок суду про відповідність договору оренди законодавству, що діяло на час укладення договору (т.1, а.с.216-217).

Арбітражним судом Донецької області ухвалою від 03.01.2001р. порушено справу №5/174б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод". Господарським судом Донецької області постановою від 04.09.2003 відповідача визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура (т.1, а.с.20).

Згідно листа Господарського суду Донецької області від 30.03.2016 провадження по справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" та повноваження ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_2 не припинені (т.1, а.с.19).

Згідно листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 15.09.2011 № 11-05-09259, від 17.12.2013 №17-05-16285, від 08.06.2016 №17-11-03116 до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області належить ВАТ “Содовий завод” зі стовідсотковим державним пакетом акцій у статутному капіталі (т1, а.с.104).

05.12.2012 рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради надано майновому комплексу цеху ГОК і ХОК, переданому у власність позивачу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України №395 від 31.03.2003 згідно переліку нерухомого майна: 445. будівля складу ГСМ; 447. будівля механічної майстерні з кузнею; 451. будівля головного корпусу; 452. асфальтові шляхи; 454. будівля головного корпусу; 455. будівля складу готової продукції; 456. будівля відділення ізвести., обжиг печей; 458. будівля перевантажувальної станції і нахильної галереї; 459. будівля адміністративного корпусу; 460. будівля відділення грохочення та обжиг крейдяної фракції; 461. будівля медпункту та прохідної; 464. галерея з бункерами скипових підйомників; 465. приймальний 2-х бункерного пристрою; 467. будівля насосної станції технічно оборотної води; 468. склад вапняний бункерний; 469. градирня оборотного водопостачання; 470. шляхи автомобільні та площадки; 471. градирня оборотного водопостачання, наступну поштову адресу: вул. Паризької Комуни, 29, м.Слов'янськ.

Згідно з видатковою накладною № 866 від 27.03.2001 та розшифровкою до неї, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Реактив" придбало частину майна, що є предметом договору оренди (т.1, а.с.232). На підтвердження права власності на придбане майно відповідачем до матеріалів справи надані витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 1339144, № 1339128, № 1339164). За договором оренди, згідно з переліком основних фондів, що є додатком № 1 до договору оренди, відповідачеві у тимчасове користування передане майно загальною кількістю 415 одиниць. Однак, станом на час розгляду спору по суті за даними позивача, після реалізації майна, в користуванні у відповідача залишилось майно в кількості 25 одиниць.

Орендодавцем надіслано орендареві лист № 01-23/431 від 31.08.2017 з пропозицією внести зміни до договору оренди в частині визначення розміру орендної плати та викласти п.3.1 договору в новій редакції: розмір орендної плати складає 96892,00 грн., в тому числі ПДВ – 16147,67 грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції. До листа додана додаткова угода від 01.09.2017 та розрахунок орендної плати шляхом коригування орендної плати в розмірі 12140,00грн. на індекс інфляції в 2000-2017 роках. (т.1, а..12)

У відповідності до листа №242 від 26.09.2017 відповідач відмовився від підписання додаткової угоди від 01.09.2017 (т.1, а.с.123), у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача укласти зміни до договору оренди та викласти пункт 3.1 договору оренди в наступній редакції: “п. 3.1. Розмір орендної плати складає 96892,00 грн., в тому числі ПДВ – 16147,67грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції”.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу УРСР (який діяв станом на час укладання договору та внесення змін до нього) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України позивач направив на адресу відповідача лист від 31.08.2017 №01-23/431 про зміну договору оренди з проектом додаткової угоди від 01.09.2017 щодо зміни розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції. З даною пропозицією відповідач не погодився, що зазначено в листі від 26.09.2017 №242 з тих підстав, що у відповідності до постанов Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 та Вищого господарського суду України від 07.07.2011 по справі 16/307пд у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м.Слов’янськ до відповідача, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ про зміну умов договору оренди було відмовлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем дотриманий порядок зміни договору оренди, передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, а висновок суду є правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни договору після укладення договору допускається на умовах, встановлених договором.

Отже, за змістом наведених норм, зміна господарського договору може бути вчинена як за згодою сторін, так і за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в інших випадках, встановлених договором.

Виходячи зі змісту п. 3.6. договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

Інфляційні процеси в державі, зростання цін, тарифів з 2001 року є загальновідомими обставинами та не потребують доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції перевірений розрахунок орендної плати, наданий позивачем, з якого вбачається коригування на індекс інфляції суми орендної плати в розмірі 12140,00грн., яка встановлена згідно додаткової угоди від 04.06.1999 до договору оренди на індекси інфляції за період з 2000 року по липень 2017 року, однак згідно змін до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 п.3.1 договору оренди викладений в наступній редакції: “Розмір орендної плати складає 10992,00грн., в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001”, отже коригування на індекс інфляції суми орендної плати в розмірі 12140,00грн. є неправомірним.

Сторони внесли зміни до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 в п.3.1 договору оренди, та виклали його в наступній редакції: “Розмір орендної плати складає 10992,00грн, в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001”. Отже, після реалізації частини орендованого майна в березні 2001 року сторони домовились, що орендна плата складає 10992,00грн., доказів того, що після 01.04.2001р. розмір орендної плати змінювався суду не надано, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції на дату здійсненного позивачем розрахунку складає 66379,77 грн. (10992,00грн. (розмір орендної плати станом на 01.04.2001) х 6,0389162158 (індекс інфляції за період з травня 2001 року по липень 2017 року = 66379,77 грн.).

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Глава 58 Цивільного кодексу України не передбачає таких обов’язкових істотних умов договору оренди нерухомого майна, як індексація орендної плати.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі оренди не передбачили автоматичної індексації орендної плати, при цьому спірний договір та додатки до нього були підписані до набрання чинності Господарським кодексом України.

Стаття 284 Господарського кодексу України встановлює істотні умови договору оренди, але суд дійшов висновку, що означена норма не є підставою для внесення змін до договору оренди у випадку заперечень однієї з сторін договору щодо обов’язкового автоматичного щорічного перегляду орендної плати при зміні індексу інфляції, отже позивачем неправомірно в п. 3.1 проекту додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди внесено, що сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції.

При цьому, згідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо зобов’язання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ укласти зміни до п. 3.1. договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 згідно проекту додаткової угоди від 01.09.2017 в наступній редакції: “п. 3.1 Розмір орендної плати складає 66379,77 грн., в тому числі ПДВ – 11063,30грн. щомісячно”.

Доводи апелянта з посиланням на норми ст.652 ЦК України суд апеляційної інстанції вважає помилковими та відхиляє з наступного.

Стаття 652 ЦК України встановлює зміну або розірвання договору у зв»язку з істотною зміною обставин.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах ( ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Спірні відносини, виходячи з предмету спору в даній справі, регулюються нормою ст. 651 ЦК України, яку абсолютно правомірно застосував суд першої інстанції.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Умовами договору в редакції угоди від 04.06.1999р. про внесення змін до договору оренди цеха ГОК і ХОМ від 24.10.1990р. (п.3.5) встановлено, що розмір орендної плати може переглядатися за узгодженням сторін. В той же час розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України (п.3.6).

Враховуючи викладене, позивач не повинен доводити наявність чотирьох умов, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України.

Доводи скаржника стосовно обставин, які здійснював орендар, підтримувавши в належному стані орендовані споруди (цехи ГОК та ХОМ), за свій рахунок проводив капітальні та поточні ремонти, що унеможливлює підвищення орендної плати, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сторонами підписано Доповнення від 19.08.1999р. до угоди від 04.06.1999р. про зміну договору оренди ГОК і ХОМ від 24.10.1990р., зі змісту якого вбачається, що орендодавець зобов»язаний компенсувати орендарю вартість здійснених ним ремонтів та покращень орендованого майна у разі припинення або розірвання договору оренди (т.1, а.с.235).

Апелянт вважає, що суд безпідставно застосував індекс інфляції з 2001р., а не з дати набрання законної сили рішення суду в даній справі всупереч ч. 3 ст.653 ЦК України.

Вказані доводи апелянта є помилковими, оскільки суд здійснив розрахунок саме за період з травня 2001 року по липень 2017 року , а в силу положень ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов»язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, тобто з 08 травня 2018 року (прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду згідно ч. 2 ст.241 ГПК України.)

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Реактив» м.Слов»янськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2018 року у справі №905/2398/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2018 року у справі №905/2398/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано 14 травня 2018 року.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_6

Надр. 4 прим:1 –у справу; 1–позивачу;1 –відповідачу; 1–ГС Донецької обл.