Постанова № 73937242, 08.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. Справа№ 910/237/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Андрієнка В.В.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»

на рішення Господарського суду міста Києва ухваленого 22.02.2018, повний текст якого складений 27.02.2018

у справі № 910/237/18 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»

до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві просить суд:

- зобов'язання відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням;

- вважати надходження коштів на поточні рахунки позивача за платіжними дорученнями: № 3197 від 28.04.2016, № 79128 від 26.05.2016, № 360609 від 05.07.2016, № 260640 від 28.07.2016, № 86811 від 25.08.2016, № 87024 від 22.09.2016, № 5010804 від 25.10.2016, № 375475 від 25.11.2016, № 455780 від 26.12.2016, № 729816 від 24.01.2017, № 384875 від 24.02.2017, № 384905 від 13.03.2017, № 1210225 від 14.03.2017, № 384927 від 23.03.2017, № 1413523 від 05.04.2017, № 1413757 від 24.04.2017, № 275782594 від 10.05.2017, № 442359 від 24.05.2017, № 25094146 від 06.06.2017, № 26028578 від 26.06.2017, № 26566518 від 07.07.2017, № 27355845 від 24.07.2017, № 28223475 від 14.08.2017, № 28743899 від 22.08.2017, № 29327072 від 07.09.2017, № 30055198 від 22.09.2017, № 30777111 від 05.10.2017, № 31643475 від 25.10.2017, № 32160887 від 06.11.2017, № 40 від 27.11.2017 з таким призначенням платежу «перерахування 10% корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ.»;

- зобов'язати відповідача у платіжних дорученнях перерахування 10 відсотків корабельного збору позивачу у графі «Призначення платежу» вказувати «перерахування 10 % корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що зазначення призначення платежу необхідно для їх коректної ідентифікації та відображення повної інформації про платіж, в той час як відповідач, оформлюючи відповідні платіжні доручення, не в повній мірі враховує вимоги нормативно-правових актів, оскільки в графі «призначення платежу»:

- відсутнє посилання на постанову, на підставі якої здійснюється перерахування коштів, невірно зазначено найменування позивача;

- формулювання «фінансування заходів із забезпечення функціонування МПРС» не відповідає визначеному у постанові Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятуванні на морі» та у наказі Міністерства інфраструктури від 25.03.2016 № 119 «Про виконання заходів з відновлення єдиної системи пошуку і рятування на морі», у яких зазначено «фінансування заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі»;

- не зазначено, що сума коштів за платіжним дорученням перераховується та не оподатковується ПДВ.

Вказані обставини, за посиланням позивача, ускладнюють коректну ідентифікацію та відображення повної інформації про платежі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2018, повний текст якого складений 27.02.2018, у справі № 910/237/18 в позові відмовлено.

У оспорюваному рішення судом першої інстанції зазначено про те, що:

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, передбачено, що кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб;

- як встановлено судом, Законами України про Державний бюджет України протягом 2016 - 2017 років не передбачались видатки на такі цільові заходи, як заходи з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі. Кабінетом Міністрів України не затверджено Порядку використання коштів цільового фінансування, що виділяються на функціонування та розвиток системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі;

- посилання позивача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 910/12596/16, в якій зазначено, що кошти в розмірі 10% корабельного збору є коштами цільового фінансування, судом до уваги не приймається, оскільки «цільове фінансування» використовується судом в контексті, що вказані кошти не є оплатою за надані послуги та не є об'єктом ПДВ, як зазначено в листі № 11986/6/99-99-15-03-02-15 від 01.06.2016 Державної фіскальної служби України про те, що позивач не здійснює для відповідача постачання послуг в рахунок сплати 10 відсотків корабельного збору, а тому операція відповідача з фінансування заходів із забезпечення функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі шляхом перерахування 10 відсотків корабельного збору на користь позивача на підставі Постанови № 158 не є об'єктом ПДВ та за такою операцією база оподаткування ПДВ не визначається;

- як встановлено судом, у справі 910/12596/16 досліджувались питання, чи є об'єктом оподаткування податком на додану вартість фінансування заходів із забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України;

- крім того, в постанові не вказується на незаконність або помилковість нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів відповідачем, а також визначається призначення платежу;

- таким чином, суд вважає, що при здійсненні відповідачем платежів та формуванні платіжних доручень в графі «Призначення платежу» необхідно визначати «перерахування 10% корабельного збору на фінансування заходів із забезпечення функціонування МПРС відповідно до наказу МІУ від 25.03.2016 № 119».

Не погоджуючись з рішенням, Казенне підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/237/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі заявник послався на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, з посиланням на те, що нормами діючого законодавства передбачено фінансування відповідачем «заходів з функціонування та розвитку систем пошуку рятування в морському пошуково-рятувальному районі шляхом перерахування коштів в розмірі 10 % корабельного збору Казеному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба», а не «перерахування 10% корабельного збору на фінансування заходів із забезпечення функціонування МПРС».

Також апелянт вважає помилковою позицію суду першої інстанції, який погодився з позицією позивача, що встановлення в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 910/12596/16 того факту, що «кошти у розмірі 10% корабельного збору, які ДП «АМПУ» перераховує КП «МПРС», є коштами цільового фінансування фінансування відповідних заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування на морі і не є платою за послуги», не можна вважати достатньою правовою підставою для зміни призначення вже здійснених платежів та зобов'язання відповідача вказувати у подальшому у призначенні платежу «кошти цільового фінансування»МПРС, оскільки вказані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018 справа № 910/237/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 05.04.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/237/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 13.04.2018.

Станом на 17.04.2018 до суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 17.04.2018 справу призначено до розгляду на 08.05.2018.

26.04.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вказаний відзив залишається колегією суддів без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ухвалою від 05.04.2018 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 13.04.2018.

У визначений судом строк відповідач суду відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Частина 1 ст. 118 ГПК України встановлює, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а частина 2 - що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас частиною 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З відповідним клопотанням про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач до суду не звертався, в той час як зі змісту повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0411621183869 слідує, що ухвалу від 05.04.2018 відповідач отримав 10.04.2018, а отже, на думку колегії суддів, мав достатньо часу для підготовки та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу або, у випадку наявності об'єктивних обставин, які б перешкоджати подати відзив у встановлені судом строки, на звернення до суду з відповідним клопотанням про продовження та/або поновлення такого строку.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення відповідачу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на вказані обставини, відзив на апеляційну скаргу, який надійшов від відповідача 26.04.2018, залишається без розгляду.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.

Ухвалою від 08.05.2018 клопотання Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про відкладення розгляду справи залишено без розгляду.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Позивач є державним унітарним підприємством, яке діє як казенне підприємство, створене у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1069, засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п.п. 1.1, 1.2 Статуту позивача) (а.с. 12-24).

В п. 2.1 Статуту позивача встановлено, що позивач створений з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя у відкритому морі у відповідності з міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі» Міністерству інфраструктури доручено здійснити в установленому порядку заходи, у тому числі щодо безперебійного щорічного фінансування Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі шляхом перерахування коштів у розмірі 10 відсотків корабельного збору Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба».

Отже, відповідно до вказаної постанови фінансування діяльності позивача в межах 10% корабельного збору здійснює відповідач.

Наказом Міністерства інфраструктури від 25.03.2016 № 119 «Про виконання заходів з відновлення єдиної системи пошуку і рятування на морі» відповідачу, серед іншого, наказано у тижневий строк затвердити графік платежів щодо безперебійного щорічного (з помісячною розбивкою) фінансування відповідачем заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі шляхом перерахування коштів у розмірі 10 відсотків корабельного збору позивачу та затверджений графік надати у триденний строк до Мінінфраструктури.

З матеріалів справи слідує, що з квітня 2016 року відповідач проводить перерахування позивачу відповідних грошових коштів у розмірі 10 відсотків корабельного збору.

Вказаний факт сторонами не заперечується, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів платіжних документів (а.с. 42-45) та встановлений судовими рішеннями у справі № 910/12596/16 за позовом Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії (рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016).

При цьому судовими рішеннями у справі № 910/12596/16 встановлено, що 10 % корабельного збору мають перераховуватись без урахування ПДВ.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач у відповідних платіжних дорученнях, якими він проводить перерахування 10% корабельного збору, не у повній мірі враховує вимоги нормативно-правових актів, оскільки у графі «призначення платежу»:

- відсутнє посилання на постанову, на підставі якої здійснюється перерахування коштів, невірно зазначено найменування позивача;

- формулювання «фінансування заходів із забезпечення функціонування МПРС» не відповідає визначеному у постанові Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятуванні на морі» та у наказі Міністерства інфраструктури від 25.03.2016 № 119 «Про виконання заходів з відновлення єдиної системи пошуку і рятування на морі», у яких зазначено «фінансування заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі»;

- не зазначено, що сума коштів за платіжним дорученням перераховується та не оподатковується ПДВ.

Такі дії відповідача, за твердженням позивача, заважають коректній ідентифікації та відображенню повної інформації про платіж.

З огляду на вказане, позивач у позові просить суд:

- зобов'язати відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням;

- вважати надходження коштів на поточні рахунки позивача за платіжними дорученнями: № 3197 від 28.04.2016, № 79128 від 26.05.2016, № 360609 від 05.07.2016, № 260640 від 28.07.2016, № 86811 від 25.08.2016, № 87024 від 22.09.2016, № 5010804 від 25.10.2016, № 375475 від 25.11.2016, № 455780 від 26.12.2016, № 729816 від 24.01.2017, № 384875 від 24.02.2017, № 384905 від 13.03.2017, № 1210225 від 14.03.2017, № 384927 від 23.03.2017, № 1413523 від 05.04.2017, № 1413757 від 24.04.2017, № 275782594 від 10.05.2017, № 442359 від 24.05.2017, № 25094146 від 06.06.2017, № 26028578 від 26.06.2017, № 26566518 від 07.07.2017, № 27355845 від 24.07.2017, № 28223475 від 14.08.2017, № 28743899 від 22.08.2017, № 29327072 від 07.09.2017, № 30055198 від 22.09.2017, № 30777111 від 05.10.2017, № 31643475 від 25.10.2017, № 32160887 від 06.11.2017, № 40 від 27.11.2017 з таким призначенням платежу «перерахування 10% корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ.»;

- зобов'язати відповідача у платіжних дорученнях перерахування 10 відсотків корабельного збору позивачу у графі «Призначення платежу» вказувати «перерахування 10 % корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ».

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає правильним з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просить зобов'язати відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як зобов'язання визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням

Водночас згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто захист права іншим, ніж встановлений в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, способом можливий за умови, якщо про це є вказівка або у законі або у договорі сторін.

Між сторонами відсутній відповідний письмовий правочин, за умовами якого на розгляд суду може бути переданий спір про зобов'язання визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням, в той час як чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту у суді.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням не відповідає визначеним цивільним та господарським кодексами способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити про таке.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки саме лише віднесення відповідачем у своєму обліку грошових коштів до певного цільового призначення жодним чином не впливає на права інших осіб та не зобов'язує їх на вчинення будь-яких дій.

До того ж зобов'язання відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Щодо вимог позивача вважати надходження коштів на поточні рахунки позивача за переліченими у позові платіжними дорученнями з таким призначенням платежу «перерахування 10% корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ.» та зобов'язати відповідача у платіжних дорученнях перерахування 10 відсотків корабельного збору позивачу у графі «Призначення платежу» вказувати «перерахування 10 % корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ» слід зазначити таке.

Пункт 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, встановлює, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Водночас відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти.

Отже, за приписами чинного законодавства саме відповідач як платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення та, відповідно, відповідає за дані, що зазначені у вказаному реквізиті платіжного доручення, в той час як позивач як отримувач коштів має лише обов'язок зарахувати отримані від платника кошти за реквізитами зазначеними останнім або, у випадку помилкового перерахування грошових коштів, - у п'ятиденний строк повернути їх відповідачу.

Доказів того, що позивач, отримавши від відповідача грошові кошти за вказаними ним платіжними дорученнями, мав труднощі коректної ідентифікації та відображення повної інформації про платіж, або доказів повернення позивачем перерахованих відповідачем коштів як помилково зарахованих, матеріали справи не містять.

Слід зазначити і про те, що суду не надано право змінювати призначення платежу у платіжних документах, а такі дії також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Також колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що ним як у позові, так і в апеляційній сказі не наведено жодної норми матеріального права, яка б свідчила про законність заявлених ним позовних вимог та про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, слід зазначити про таке.

За змістом ГПК України резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, зокрема конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. При прийнятті рішення суд повинен зробити висновок по суті та в межах заявлених позовних вимог, оскільки особа, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права, сама обирає порядок та спосіб його захисту.

За положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що у разі задоволення заявлених ним вимог про зобов'язання відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням та про зобов'язання відповідача у платіжних дорученнях перерахування 10 відсотків корабельного збору позивачу у графі «Призначення платежу» вказувати «перерахування 10 % корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ», таке судове рішення не може бути виконано у примусовому порядку, оскільки механізм його виконання відсутній.

Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення,

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження

За таких обставин, позовні вимоги позивача:

- зобов'язати відповідача визначити фінансування позивача відповідачем у розмірі 10 відсотків корабельного збору цільовим фінансуванням;

- вважати надходження коштів на поточні рахунки позивача за платіжними дорученнями: № 3197 від 28.04.2016, № 79128 від 26.05.2016, № 360609 від 05.07.2016, № 260640 від 28.07.2016, № 86811 від 25.08.2016, № 87024 від 22.09.2016, № 5010804 від 25.10.2016, № 375475 від 25.11.2016, № 455780 від 26.12.2016, № 729816 від 24.01.2017, № 384875 від 24.02.2017, № 384905 від 13.03.2017, № 1210225 від 14.03.2017, № 384927 від 23.03.2017, № 1413523 від 05.04.2017, № 1413757 від 24.04.2017, № 275782594 від 10.05.2017, № 442359 від 24.05.2017, № 25094146 від 06.06.2017, № 26028578 від 26.06.2017, № 26566518 від 07.07.2017, № 27355845 від 24.07.2017, № 28223475 від 14.08.2017, № 28743899 від 22.08.2017, № 29327072 від 07.09.2017, № 30055198 від 22.09.2017, № 30777111 від 05.10.2017, № 31643475 від 25.10.2017, № 32160887 від 06.11.2017, № 40 від 27.11.2017 з таким призначенням платежу «перерахування 10% корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ.»;

- зобов'язати відповідача у платіжних дорученнях перерахування 10 відсотків корабельного збору позивачу у графі «Призначення платежу» вказувати «перерахування 10 % корабельного збору (коштів цільового фінансування) відповідно до постанови КМУ від 24.02.2016 № 158, без ПДВ»

задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/237/18, незалежно від підстав його ухвалення, залишається без змін як таке, що є вірним по суті. Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/237/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/237/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/237/18.

Повний текст постанови складено: 14.05.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

В.В. Андрієнко