Рішення № 73936160, 02.05.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуСправа № 912/1594/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів Колодій С.Б. та Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., у судовому засіданні розглянув справу №912/1594/16

за позовом: Бобринецького районного споживчого товариства

до відповідача 1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

та відповідача 2: Бобринецької міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:

- колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

- комунального підприємства "Комунальник"

про визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації,

представники:

від позивача - Балюра С.В., адвокат діє на підставі ордеру КР№51790 від 26.02.2018 р.;

від відповідача 1 (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_4, довіреність № 194 від 10.05.2016р.;

від відповідача 2 (Бобринецька міська рада) - Остапчук О.В., довіреність № 03-60/1 від 16.01.2018 р.;

від 3-ї особи (КП "Ринок") - участі не брали;

від 3-ї особи (ФОП ОСОБА_2) - участі не брали;

від 3-ї особи (КП "Комунальник") - участі не брали,

встановив: Бобринецьке районне споживче товариство (далі - Бобринецьке РСТ) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) та Бобринецької міської ради, що містить наступні вимоги:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений 09.09.2005 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18 по реєстру № 899, укладений між Бобринецькою міською радою та ОСОБА_1 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 105 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 105 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_1, серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 19 у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 16.02.2006 року, кадастровий номер НОМЕР_2, що підписаний Бобринецькою міською радою та скасувати його державну реєстрацію.

Обґрунтовуючи пред'явлений позов, позивач зазначає про наступне. Чинним законодавством передбачено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Бобринецьке РСТ, яке є єдиним і законним користувачем земельної ділянки з 29.05.1997 р., від права постійного користування земельною ділянкою не відмовлялось, а тому законних підстав для укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного договору купівлі-продажу, а в подальшому - отримання відповідачем 1 державного акту, на думку позивача, не має і не було. Посилаючись на норми ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, позивач вказує на наявні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним. Разом з тим, оскільки чинним законодавством встановлено нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчує його право власності, позивач вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним і державного акта, виданого відповідачу 1 на підставі недійсного договору купівлі-продажу та рішень Бобринецької міської ради.

Ухвалою суду від 22.04.2016 р. порушено провадження; справу призначено до розгляду у судовому засіданні 17.05.2016 р.

Згідно письмових пояснень від 16.05.2016 р. позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. у справі № 912/2743/15, що набрало чинності, позов Бобринецького РСТ до Бобринецької міської ради про визнання недійсним рішення Бобринецької міської ради №643 від 11.02.2002 р. та № 644 від 11.02.2002 р. задоволено повністю; визнано недійсним рішення Бобринецької міської ради № 643 від 11.02.2002 р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ" та рішення Бобринецької міської ради № 644 від 11.02.2002 р. "Про надання комунальному підприємству "Ринок" Бобринецького РСТ у постійне користування земельну ділянку для розміщення колгоспного ринку".

17.05.2016 р. відповідачем 1 - ФОП ОСОБА_1 подано до суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання клопотання. Заявлене відповідачем 1 клопотання, з посиланням на лист Вищого арбітражного суду від 23.10.2000 р. № 01-8/556 "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян", мотивоване тим, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_1, тоді як питання захисту прав позивача, у зв'язку із веденням підприємницької діяльності відповідачем 1 Бобринецьким РСТ у позовній заяві не піднімається (а.с. 60 том 1).

Також 17.05.2016 р. ФОП ОСОБА_1 подано клопотання, згідно якого відповідач 1 просить застосувати позовну давність у даній справі та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 63 том 1).

17.05.2016 р. відповідачем 2 - Бобринецькою міською радою подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 383/77/16-а за позовом Бобринецького РСТ до Бобринецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради Кіровоградської області та до вирішення справи № 383/258/16-ц за позовом Бобринецького РСТ до ОСОБА_2, Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання недійсними рішень, договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Бобринецької міської ради, Бобринецького РСТ про визнання протиправними та скасування рішень, скасування реєстраційного запису, за зустрічним позовом Бобринецької міської ради до Бобринецького РСТ, ОСОБА_2 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним, скасування державного акту на право постійного користування землею, скасування його державної реєстрації, та набрання даними рішеннями законної сили (а.с. 85-88 том 1).

Ухвалою від 17.05.2016 р. судом частково задоволено клопотання відповідача 2 від 17.05.2016 р. та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача колективне підприємство "Ринок" Бобринецького РСТ (далі - КП "Ринок") та фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2); розгляд справи відкладено до 02.06.2016 р.; зобов'язано учасників справи подати необхідні докази (а.с. 70-72 том 1).

18.05.2016 р. позивачем подано до суду письмові пояснення щодо заявлених у справі клопотань про припинення провадження у справі, про залучення третіх осіб у справі та про зупинення провадження у справі (а.с. 109-110 том 1).

25.05.2016 р. Бобринецькою міською радою подано до суду відзив на позов, у відповідності до якого:

- заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності та підтримує відповідне клопотання відповідача 1;

- підтримує клопотання ФОП ОСОБА_1 про припинення провадження у справі;

- надає інформацію щодо клопотання Бобринецької міської ради про зупинення провадження у даній справі;

- наголошує, що на даний час право постійного користування на земельну ділянку згідно державного акту серії НОМЕР_3, виданого 05.06.1997 р., у Бобринецького РСТ відсутнє;

- звертає увагу, що позивачу відмовлено у задоволенні зустрічного позову у справі № 912/372/15-г про визнання права постійного користування на земельну ділянку. Враховуючи, що Бобринецьким РСТ не пред'явлено індикаційного позову, а у визнанні права постійного користування Бобринецькому РСТ відмовлено у справі № 912/372/15-г, відповідач 2 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 111-114 том 1).

Згідно письмових пояснень від 31.05.2016 р., відповідач 1 зазначає, що Бобринецьке РСТ в січні 2002 р. здійснило продаж ОСОБА_1 нерухомого майна: ларька "ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується належними доказами. Оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на нерухоме майно, то відповідно з нормами ст. 120 Земельного кодексу України до покупця переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відчужені будівля або споруда. Відповідно до зазначеної норми ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку площею 0,105 га, що підтверджується рішенням Бобринецької міської ради від 07.02.2003 р. № 243, договір оренди землі від 24.02.2005 р. В подальшому дана земельна ділянка, у відповідності до вимог ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України була придбана ОСОБА_1 у власність, що підтверджується рішенням Бобринецької міської ради № 814 від 02.08.2005 р., договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2005 р., зареєстрованим в реєстрі за № 899, та державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.02.2006 р. серії НОМЕР_4. З огляду на викладене, за доводами відповідача 1, Бобринецьке РСТ не має правових підстав мати у своєму користуванні земельну ділянку, яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею серія НОМЕР_3, виданого 05.06.1997 р. (а.с. 128-129 том 1).

01.06.2016 р. позивачем подано до суду клопотання, згідно якого просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушеного права (а.с. 155-156 том 1).

02.06.2016 р. третьою особою - ФОП ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення, у відповідності до яких третя особа просить відмовити позивачу в задоволенні позову з наступних підстав: враховуючи позицію Вищого господарського суду, викладену у постанові від 15.03.2016 р. у справі № 912/372/15-г, Бобринецькою міською радою прийнято рішення від 30.03.2016 р. № 260, у відповідності до якого земельну ділянку орієнтовною площею 11695 кв.м., яка перебувала у користуванні КР "Ринок" згідно державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_5 від 31.12.2001 р., було вилучено і зараховано до земель запасу Бобринецької міської ради. При цьому, зі спірної земельної ділянки вилучені земельні ділянки, які належать гр. ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 та серія НОМЕР_7 та гр. ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1. Оскільки землі запасу є комунальною власністю Бобринецької міської ради, вимоги позивача є необґрунтованими (а.с. 173-177 том 1).

Також 02.06.2016 р. третьою особою 2 подано клопотання про витребування у позивача необхідних доказів та про долучення до матеріалів справи доказів (а.с. 178-181 том 1).

Згідно ухвали суду від 02.06.2018 р. задоволено клопотання третьої особи про витребування у позивача доказів; розгляд справи відкладено до 17.06.2016 р.; зобов'язано позивача та відповідача 2 подати необхідні докази.

У відповідності до письмових пояснень від 16.06.2016 р. позивачем надано пояснення щодо заяви голови правління Бобринецького РСТ про припинення права постійного користування Бобринецьким РСТ земельною ділянкою загальною площею 12248 кв.м. для розміщення колгоспного ринку та щодо погодження дирекцією планів-схеми розміщення торгівельної точки 29.11.2001 р. гр. ОСОБА_2 та плану схеми змішаного продовольчого ринку м. Бобринець від 23.02.2011 р., погодженої директором КП "Ринок" ОСОБА_7 та головою правління Бобринецького РСТ ОСОБА_8, стверджуючи, що зазначені документи є внутрішніми документами підприємства, в яких відображені умовні місця працюючих підприємців, відповідно до яких підприємство проводить кошти за торгівельні місця по бухгалтерському обліку. Зазначені документи не мають відношення до даного спору (а.с. 1-2 том 2).

Згідно ухвал суду від 17.06.2016 р. продовжено розгляд даної справи колегією у складі трьох суддів; справу прийнято до свого провадження колегією у складі головуючого судді Глушкова М.С., суддів ОСОБА_17 та Тимошевської В.В., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 04.08.2016 р., зобов'язано учасників справи надати необхідні докази.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2016 р., з підстав, що в ній зазначені, справу прийнято до свого провадження колегією у складі: головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів ОСОБА_17 та Деревінської Л.В.; справу призначено до розгляду у судовому засіданні 31.08.2016 р.

31.08.2016 р. представником відповідача 1 подано до суду письмове клопотання про залишення без розгляду клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення провадження у справі (а.с. 166 том 2).

Згідно ухвали від 31.08.2016 р. задоволено клопотання позивача та КП "Ринок" про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено до 26.09.2016 р., зобов'язано позивача та третю особу 1 подати необхідні докази.

Відповідно до ухвали суду від 26.09.2016 р., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_17- члена колегії у даній справі, справу прийнято до свого провадження колегією у складі головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів Деревінської Л.В. та Наливайко Є.М.

26.09.2018 р. КП "Ринок" подано до суду письмові пояснення, згідно якого зазначає, що відповідно до Закону України "Про споживчу кооперацію" Бобринецьке РСТ входить до складу Кіровоградської облспоживспілки з моменту заснування. На підставі п. 2 постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" від 14.04.1987 р. № 124 була встановлена безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації. Таким чином, на підставі чинного у 1987 році законодавства держава та уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність кооперативним організаціям як за плату, так і безоплатно. Саме зазначене право реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації. Третя особа наголошує, що заява ОСОБА_9, як голови правління Бобринецького РСТ, про припинення права постійного користування Бобринецьким РСТ земельною ділянкою загальною площею 12248 кв.м., не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. №1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" та Статуту Бобринецького РСТ. Щодо погодження КП "Ринок" меж земельних ділянок, що передавалися ФОП ОСОБА_1, третя особа зазначає, що про факт передачі земельної ділянки відповідачу 1 стало відомо тільки в ході судового розгляду іншої справи, керівництвом КП "Ринок" жодного погодження не здійснювалось (а.с. 188-190 том 2).

Згідно ухвали суду від 26.09.2016 р. розгляд справи відкладено до 26.10.2016 р.

У зв'язку зі звільненням судді Деревінської Л.В. - члена колегії у даній справі, згідно ухвали суду від 26.10.2016 р., справу прийнято до свого провадження колегією у складі головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів Наливайко Є.М. та Шевчук О.Б.

Згідно письмових пояснень від 26.10.2016 р. позивач зазначає про відсутність підстав для припинення провадження у справі, вказуючи на наявність спору між сторонами (а.с. 231 том 2).

26.10.2016 р. позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи комунального підприємства "Комунальник" (а.с. 238 том 2).

Також 26.10.2018 р. свою позицію щодо клопотання Бобринецької міської ради про припинення провадження у справі висловлено відповідачем 1 (а.с. 1-2 том 2).

26.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 25.11.2016 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 КП "Комунальник", про що судом винесено відповідну ухвалу.

25.11.2016 р. позивачем подано до суду письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі № 912/2569/16, яка розглядається Господарським судом Кіровоградської області (а.с. 16 том 3).

У відповідності до ухвали суду від 25.11.2016 р. задоволено клопотання позивача; провадження у справі зупинено до розгляду справи № 912/2569/16, що розглядається Господарським судом Кіровоградської області та набрання судовим рішенням в ній законної сили; зобов'язано сторони повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Згідно ухвали суду від 01.02.2018 р. справу № 912/1594/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів Колодій С.Б. та Макаренко Т.В.; поновлено провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 02.03.2018 р.; надано строк для надання учасниками доказів у справі.

26.02.2018 р. від позивача надійшли письмові пояснення та відповіді на відзиви відповідача 1 і відповідача 2 в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких зазначається, що Бобринецьке РСТ, яке на даний час є єдиним і законним користувачем земельної ділянки площею 105 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_8 з 29.05.1997 р., від права постійного користування не відмовлявся, а тому законних підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, а в подальшому отримання державного акту, не було та не має на даний час. Позивач стверджує, що Бобринецька міська рада не мала законного права продавати земельну ділянку без вилучення її у землекористувача (а.с. 42-45, 47-51, 53-55 том 3).

02.03.2018 р. Бобринецькою міською радою подано до суду письмові пояснення, згідно яких відповідач 2 стверджує, що чинність державного акту на право постійного користування землею, виданого позивачу для розміщення колгоспного ринку, жодним чином не впливає на законність набуття відповідачем 1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8; земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_8 не входить і ніколи не входила до складу земельної ділянки Бобринецького РСТ, як про це помилково зазначає позивач; рішення судів у справах №№ 912/372/15, 912/2569/16 та 912/1875/16 не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 105 кв.м., яка раніше належала Бобринецькому комбінату громадського харчування, а не позивачу; господарським судом при прийнятті рішення у даній справі має бути врахована та обставина, що державний акт позивачу було видано на підставі рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 р. "Про підтвердження права постійного користування землею", однак, поняття підтвердження, надання, передача не є тотожними, тому юридичних підстав видавати позивачу державний акт у посадових осіб міської ради та держкомзему не було; відповідач 1 почав використовувати спірну земельну ділянку з моменту придбання нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, тобто з 11.01.2002 р., з огляду на що відповідач 2 підтримує раніше подані клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності (а.с. 58-60 том 3).

Від відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1 02.03.2018 р. надішли заперечення на відповідь на відзив Бобринецького РСТ, згідно яких відповідач 1 вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача. Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка надавалась в користування позивачу (а.с. 69-71 том 3).

02.03.2018 р. підготовче засідання у справі відкладено до 21.03.2018 р., про що господарським судом постановлено протокольну ухвалу.

Протокольною ухвалою від 21.03.2018 р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.03.2018 р.

26.03.2018 р. позивачем до суду подані письмові пояснення, згідно яких позивач наголошує, що обставини, які встановлені рішенням суду у господарській справі № 912/357/15, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, а тому доводи відповідачів у справі не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що у даній справі наявні докази придбання відповідачем 1 нерухомого майна на земельній ділянці, яка належала комунальному підприємству "Комбінат громадського харчування" Бобринецького районного споживчого товариства. Разом з тим, рішенням Бобринецької міської ради від 26.05.2007 р. № 169 відповідачу 1 надано дозвіл на добудову павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 28,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а тому вказане рішення є незаконним і повинне бути скасоване судом. Таким чином, до складу земельної ділянки, яка перебуває у позивача на праві постійного користування, входить незаконно продана земельна ділянка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с. 112-114 том 3).

У підготовчому засіданні 26.03.2018 р. оголошено перерву до 28.03.2018 р., про що постановлено протокольну ухвалу.

27.03.2018 р. на електронну адресу суду надійшло письмове клопотання Бобринецького РСТ про розгляд справи без участі представника позивача. При цьому, позивач не заперечує проти призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 123 том 3).

28.03.2018 р. відповідачем 1 та відповідачем 2 подано до суду письмові пояснення, у відповідності до яких відповідач 1 наполягає на відсутності порушеного права позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у відповідач 2 стверджує про відсутність спору між сторонами та підтримує раніше заявлене клопотання про припинення провадження у справі (а.с. 124-132 том 3).

Згідно ухвали суду від 28.03.2018 р., з урахуванням ухвали суду від 28.03.2018 р. про виправлення описки, клопотання Бобринецької міської ради від 17.05.2016 р. про зупинення провадження у справі №912/1594/16 залишено без розгляду; клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.05.2016 р. про припинення провадження у справі №912/1594/16 залишено без розгляду; у задоволенні клопотання Бобринецької міської ради від 26.09.2016 р. про припинення провадження у справі відмовлено; закрито підготовче провадження у справі № 912/1594/16; справу № 912/1594/16 призначено до судового розгляду по суті на 02.04.2018 р.

30.03.2018 р. позивачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 912/703/18 (а.с. 145 - 146 том 3). Клопотання обґрунтоване тим, що 26.03.2018 р. Бобринецьким РСТ подано позовну заяву до Господарського суду Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування рішень Бобринецької міської ради № 814 від 02.08.2005 р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення п.п. ОСОБА_1" та № 169 від 26.05.2007 р. "Про дозвіл на добудову торгівельного павільйону"; ухвалою Господарського суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі № 912/703/18. Оскільки позивачем в судовому порядку оскаржуються рішення Бобринецької міської ради, які стали підставою продажу земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, позивач стверджує, що рішення у справі № 912/703/18 може вплинути на результати розгляду даної справи, матиме суттєве преюдиційне значення для даної справи, а тому, на думку позивача, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 02.04.2018 р. оголошено перерву до 13.04.2018 р., про що господарським судом постановлено протокольну ухвалу.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Колодій С.Б. - члена колегії у даній справі, 13.04.2018 р. судове засідання у справі не відбулося.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2018 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.05.2018 р.

У судовому засіданні 02.05.2018 р. присутні представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 підтримали свої правові позиції відносно предмету спору, викладені в письмових заявах по суті справи.

Крім того, представник позивача просив задовольнити клопотання Бобринецького РСТ від 30.03.2018 р. про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 912/703/18.

У судовому засіданні 02.05.2018 р. представником позивача подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2018 р. у справі 912/703/18 за позовом Бобринецького РСТ до Бобринецької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Бобринецької міської ради від 02.08.2005 р. № 814 та від 26.05.2007 р. № 169 (а.с. 179-181 том 3).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, подання Бобринецьким РСТ клопотання про зупинення провадження у даній справі після закінчення підготовчого провадження у справі № 912/1594/16 зумовлено тим, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 912/703/18 господарським судом постановлено 28.03.2018 р., а копію зазначеного процесуального документа Бобринецьким РСТ отримано вже після закриття підготовчого провадження у справі № 912/1594/16 та призначення справи до судового розгляду по суті. Отже, стверджує позивач, неможливість подання Бобринецьким РСТ клопотання про зупинення провадження під час підготовчого провадження у справі зумовлена об'єктивними обставинами.

У судовому засіданні судом заслухано пояснення присутніх представників сторін щодо заявленого позивачем клопотання. Так, представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти задоволення судом клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

На заявлене позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з копії ухвали Господарського суду Кіровоградської області про відкриття провадження у справі № 912/703/18, зазначена ухвала дійсно постановлена господарським судом 28.03.2018 р. (а.с. 180-181 том 3), тобто в день закриття судом підготовчого провадження у даній справі, що підтверджує доводи позивача в цій частині.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до вимог процесуального закону, право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Отже, звернення Бобринецького РСТ до господарського суду з метою судового захисту є правом, реалізація якого цілком залежить від волі зазначеної особи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що звернення Бобринецького РСТ з клопотанням про зупинення провадження у даній справі після закінчення підготовчого провадження зумовлене не наявністю поважних причин, а є наслідком суб'єктивної поведінки позивача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки господарським судом не встановлено наявність поважних причин неподання Бобринецьким РСТ клопотання про зупинення провадження у справі в підготовчому провадженні, зазначене клопотання підлягає залишенню без розгляду.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, тоді як клопотання позивача про зупинення провадження у справі заявлене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а тому, навіть у випадку прийняття господарським судом клопотання позивача про зупинення провадження у справі, зазначене виключає можливість його задоволення.

Представники третіх осіб у справі, а саме: КП "Ринок" Бобринецького РСТ, ФОП ОСОБА_2 та КП "Комунальник" у судовому засіданні 02.05.2018 р. участі не брали, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі шляхом направлення учасникам справи копій ухвали суду від 26.04.2018 р. та розміщення повідомлення про дату, час та місце судового засідання на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області (а.с. 171 зв. бік, 178 том 3).

До того ж, ФОП ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання був повідомлений також телефонограмою від 27.04.2018 р. № 794, яку прийняв особисто (а.с. 176 том 3).

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників КП "Ринок" Бобринецького РСТ, ФОП ОСОБА_2 та КП "Комунальник".

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015 р. у справі № 912/372/15-г позов прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Бобринецька міська рада до КП "Ринок" Бобринецького РСТ про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею, зобов'язання повернути земельну ділянку, стягнення суми 996 215,48 грн., задоволено частково; визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_9 від 31.12.2001 р., що відповідно до рішення Бобринецької міської ради від 27.12.2001 р. № 644 виданий КП "Ринок" Бобринецького РСТ на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2; зобов'язано КП "Ринок" Бобринецького РСТ повернути Бобринецькій міській раді земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, надану в користування відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_9 від 31.12.2001р.; в іншій частині позов прокурора Бобринецького району Кіровоградської області залишено без задоволення; у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Бобринецького РСТ до Бобринецької міської ради та КП "Ринок" Бобринецького РСТ відмовлено повністю; стягнуто з КП "Ринок" Бобринецького РСТ у доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2436,00 грн. (а.с. 22-25 том 1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015 р. у справі № 912/372/15-г залишено без змін (а.с. 26-29 том 1).

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015 р. у справі № 912/372/15-г в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання КП "Ринок" Бобринецького РСТ повернути Бобринецькій міській раді земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, надану в користування відповідно до державного акту серії НОМЕР_5 від 31.12.2001 р. скасовано; в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; в іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. у справі № 912/372/15-г залишено без змін; здійснено новий розподіл судових витрат (а.с. 30-35 том 1).

Як вбачається зі змісту судових рішень у справі № 912/372/15-г, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 р., судами першої, апеляційної та касаційної інстанції встановлені наступні обставини.

29.05.1997 р. рішенням Бобринецької міської Ради народних депутатів № 168 підтверджено Бобринецькому райспоживтовариству право постійного користування земельними ділянками під розміщення колгоспного ринку, загальною площею 12298 кв.м.

На підставі вказаного рішення Бобринецькою міською радою народних депутатів Кіровоградської області видано Бобринецькому РСТ державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_10, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86. Відповідно до зазначеного акта Бобринецькому РСТ надано у постійне користування 12298 кв.м. землі для розміщення колгоспного ринку.

Відповідно до свідоцтва про право власності №11 від 2.03.2006 р., виданого на підставі рішення Бобринецької міської ради № 59 від 28.02.2006 р., цілісний майновий комплекс будівель на АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить Бобринецькому РСТ.

Розпорядженням Бобринецького РСТ № 135 від 06.12.1988 р. ОСОБА_10 був призначений на посаду голови правління Бобринецького РСТ з 06.12.1988 року.

Розпорядженням № 18 від 27.05.1999 р. по Бобринецькому РСТ ОСОБА_10 призначено на посаду директора КП "Ринок" на ставку, а по сумісництву головою правління Бобринецького РСТ на 0.5 ставки з 27.05.1999 року.

Господарські суди зазначили, що в матеріалах справи міститься звернення від імені ОСОБА_10, як голови правління Бобринецького РСТ на ім'я Бобринецького міського голови ОСОБА_11 з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв.м, наданої для розміщення колгоспного ринку, а також звернення від імені ОСОБА_10, як директора КП "Ринок" з проханням надати у постійне користування земельну ділянку площею 12298 кв.м. для розміщення колгоспного ринку, які не мають дати, номера обліку кореспонденції і відмітки про її прийняття адресатом.

Відповідно до рішення Бобринецької міської ради народних депутатів від 27.12.2001р. № 644, КП "Ринок" надано земельну ділянку розміром 12298 кв.м. для розміщення колгоспного ринку.

Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_5 Бобринецькою міською Радою народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області відповідно до вищезазначеного рішення Бобринецької міської ради народних депутатів від 27.12.2001р. № 644 КП "Ринок" надано у постійне користування 12298 кв.м. землі для розміщення колгоспного ринку.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до протоколу вісімнадцятої сесії Бобринецької міської ради двадцять третього скликання від 27.12.2001р. та протоколу дев'ятнадцятої сесії Бобринецької міської ради двадцять третього скликання від 11.01.2002 р., питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ та надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення не сесії не розглядалося.

Згідно з архівною довідкою Архівного відділу Бобринецької РДА № 28а від 31.03.2014р., в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада та її виконавчий комітет м. Бобринець Кіровоградської області" в протоколах сесії міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 р. № 644 немає. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603 (від 27.12.2001 р.). У протоколах сесій міської ради за 2007 рік рішення від 27.12.2007 р. № 644 немає. Рішення у 2007 році закінчуються номером 599 (від 24.12.2007 р.).

Відповідно до архівної довідки № 31 від 23.03.2015р. Архівного відділу Бобринецької РДА, в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада Бобринецького району Кіровоградської області" в протоколах сесій міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 р. №643 "Про припинення користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства" та рішення від 27.12.2001 р. № 644 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку" немає. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603.

Господарськими судами зазначено, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. у кримінальній справі № 383/1340/14-к встановлено, що секретарем виконавчого комітету міської ради м. Бобринець ОСОБА_12 було підроблено рішення міської ради № 643 від 27.12.2011 р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ та рішення № 644 від 27.12.2001 р. про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку, на підставі якого КП "Ринок" було видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 31.12.2001 р. У зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України.

Розпорядженням № 8 від 24.04.2002 р. по Бобринецькому РСТ, ОСОБА_10 звільнений з посади голови правління Бобринецького споживчого товариства з 25.04.2002р.

Згідно розпорядження № 3 від 18.02.2005 р. по Бобринецькому РСТ ОСОБА_10 звільнений з посади директора КП "Ринок".

Також господарськими судами встановлено, що відповідно до схеми розміщення земельних ділянок інших землевласників та землекористувачів, що межують або/чи входять до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 1,2298 га, на яку видано державні акти Бобринецькому РСТ та КП "Ринок", до складу вищезазначеної земельної ділянки увійшли частина земельної ділянки ОСОБА_1 згідно державного акта серії НОМЕР_11 площею 0,0105га (показник на плані 3); земельна ділянка ОСОБА_2 згідно державного акта серії НОМЕР_12 площею 0,0108га (показник на плані 4); земельна ділянка ОСОБА_2 згідно державного акта серії НОМЕР_7 площею 0,0222 га (показник на плані 5); земельна ділянка ФОП ОСОБА_1 згідно державного акта серії НОМЕР_11 площею 0,0185га (показник на плані 6).

Оформленню вищевказаних державних актів передувало прийняття відповідних рішень Бобринецькою міською радою: № 461 від 26.12.2003 р., № 449 від 26.12.2003 р., № 573 від 10.06.2004 р., № 574 від 10.06.2004 р., № 558 від 24.02.2012 р. Зазначенні рішення та державні акти недійсними не визнані, як і не визнані недійсними договори купівлі-продажу землі, на підставі яких було видано вищевказані державні акти, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 222 кв.м від 19.04.2012 р., посвідчений 19.04.2012 р. приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за № 188; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 108,0 кв.м. від 26.05.2011 р., посвідчений 19.04.2012 р. приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за № 345; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 105,0 кв.м. від 19.09.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрований в реєстрі за № 899; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 185 кв.м. від 07.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрований в реєстрі за № 892.

Крім того, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. у справі № 912/2743/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р., задоволено позовні вимоги Бобринецького РСТ та визнано недійсними рішення Бобринецької міської ради № 643 від 11.01.2002 р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ і рішення Бобринецької міської ради № 644 від 11.01.2002 р. про надання КП "Ринок" Бобринецького РСТ у постійне користування земельну ділянку для розміщення колгоспного ринку (а.с. 52-53 том 1).

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі № 912/2743/15, у постанові від 03.11.2015 р. апеляційний господарський суд зазначив, зокрема, що з протоколу дев'ятнадцятої сесії Бобринецької міської ради двадцять третього скликання від 11.01.2002 р. вбачається, що питання припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ, як і питання надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку до порядку денного сесії не вносились та, відповідно, не були предметом обговорення і розгляду.

Суд апеляційної інстанції вказав, що вказана обставина встановлена ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. по справі № 383/1340/14-к та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. по справі № 912/372/15-г (а.с. 54-56 том 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зазначені вище обставини, встановлені господарськими судами у справі № 912/372/15-г та у справі № 912/2743/15, не доказуються господарським судом при розгляді даної справи, оскільки в її розгляді беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У преамбулі та ст. 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002 р., а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 р. встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п. 44, 46, 50 даної Доповіді:

"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."

Відповідно до п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, доказуванню у даній справі не підлягають, зокрема, обставини видачі позивачу державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_10, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86, у відповідності до якого Бобринецькому РСТ надано у постійне користування 12298 кв.м. землі для розміщення колгоспного ринку; обставини визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 31.12.2001 р., виданого КП "Ринок", а також ті обставини, що розмір земельної ділянки площею 12298 кв.м., на яку Бобринецькому РСТ видано Державний акт серії НОМЕР_10 від 05.06.1997 р., зменшився внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у інших осіб на праві власності, а саме: земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 згідно з державним актом серії НОМЕР_1 площею 0,0105 га; земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта серії НОМЕР_6 площею 0,0108 га; земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта серії НОМЕР_7 площею 0,0222 га; земельної ділянки, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 згідно державного акта серії НОМЕР_11 площею 0,0185 га.

Позиція господарського суду щодо визнання вказаних вище обставин преюдиціальними при вирішенні спору у даній справі підтверджується також рішеннями Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2016 р. у справі № 912/1875/16 та від 04.01.2017 р. у справі 912/2569/16, які 31.05.2017 р. і 24.04.2017 р. відповідно були переглянуті Дніпропетровським апеляційним господарським судом та 08.11.2017 р. і 04.10.2017 р. відповідно - Вищим господарським судом України, та, у встановленому законом порядку, набрали законної сили.

При цьому, варто зауважити, що звертаючись із зустрічним позовом у справі № 912/372/15-г, Бобринецьке РСТ просило визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м. згідно з державним актом серії НОМЕР_3 від 05.06.1997 р.

Вищим господарським судом України у постанові від 15.03.2016 р. у справі № 912/372/15-г роз'яснено, що у разі звернення до суду з позовом про визнання права власності, в тому числі права постійного користування, без заявлення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння до третіх осіб, власник чи постійний користувач лише підтверджує свій статус, однак не поновлює такий елемент змісту свого права, як право користування. А тому позов про визнання права постійного користування повинен розглядатися з урахуванням обставин щодо встановлення добросовісності набувачів. При цьому, питання щодо добросовісності набувачів можна досліджувати лише в тому разі, якщо правочин, на підставі якого майно перейшло у фактичне володіння добросовісного набувача, визнано недійсним. Якщо вказаний правочин не визнано недійсним, то набувач є законним власником, і положення ст. 387 Цивільного кодексу України про витребування майна з чужого незаконного володіння не застосовуються. Під час розгляду позовів, предметом яких є визнання недійсними договорів, питання щодо добросовісності набувачів не є предметом дослідження. Разом з тим, наслідки недійсності правочинів, укладених між власником і іншою особою, можуть бути застосовані незалежно від вирішення питання добросовісності набувачів. Отже, Бобринецьке РСТ не позбавлене права на звернення до суду з вимогою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в разі визнання недійсними договорів, на підставі яких третіх осіб виникло право власності на частину спірної земельної ділянки, за умови набуття зазначеними особами статусу відповідачів.

У зв'язку з викладеною позицією Вищого господарського суду України, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням прав Бобринецького РСТ як постійного землекористувача спірної земельної ділянки, що була надано йому в постійне користування згідно рішення Бобринецької міської ради від 29.05.1997 р. № 168. При цьому, позивач вказує, що під час розгляду справи № 912/372/15-г Бобринецьке РСТ дізналося, що Бобринецькою міською радою здійснено незаконне відчуження частин земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного користування у позивача, у тому числі шляхом укладення 09.09.2005 р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 105,0 кв.м. (оспорюваного договору) без отримання відмови Бобринецького РСТ від права постійного користування земельною ділянкою. Оскільки, за доводами позивача, відповідач 1 набув права власності на земельну ділянку на підставі незаконного договору купівлі-продажу, виданий на підставі зазначеного правочину державний акт на право власності на земельну ділянку, також підлягає визнанню недійсним.

В ході судового розгляду даної справи господарським судом з'ясовано, що 29.01.2016 р. Бобринецькою міською радою прийнято рішення за №86 "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_10 виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки". Згідно вказаного рішення міською радою:

- скасовано рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради народних депутатів №168 від 29.05.1997 р. "Про підтвердження права постійного користування землею", як незаконне (п. 1 рішення);

- припинено Бобринецькому РСТ право постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданого 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою та вилучено дану земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для суспільних та інших потреб (п. 2 рішення);

- визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданий 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою Бобринецькому РСТ (п. 3 рішення);

- здійснено вилучення земельної ділянки з урахуванням рішень Бобринецької міської ради №461 від 26.12.2003 р., №499 від 26.12.2003 р., №573 від 10.06.2004 р., №574 від 10.06.2004 р., №558 від 24.02.2012 р. та договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення: площею 222 кв.м. від 19.04.2012 р. посвідченого 19.04.2012 р. приватним нотаріусом Бобринецького нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого у реєстрі за №188; площею 108,0 кв.м. від 26.05.2011 р., посвідченого 26.05.2011 р. приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за №345; площею 105,0 кв.м. від 19.09.2005 р. посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрованого в реєстрі за №899; площею 185,0 кв.м. від 07.09.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрованого в реєстрі за №892, згідно яких земельні ділянки площею 0,0105 га, 01,0185 га, 0,0222 га та 0,0108 га на підставі відповідних державних актів, належить на праві власності іншим особам (п. 4 рішення);

- вилучену земельну ділянку переведено у землі запасу Бобринецької міської ради (п. 5 рішення);

- направлено копію даного рішення для відому та виконання до Бобринецького РСТ, реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції, відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі (п. 6 рішення) (а.с. 189-191 том 1).

В подальшому, 30.03.2016 р. Бобринецькою міською радою прийнято рішення № 259 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 р. "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_10 виданого 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" (а.с 194-195 том 1).

Вказаним рішенням Бобринецька міська рада вирішила внести такі зміни до рішення №86 від 29.01.2016 р.:

- з преамбули рішення виключити слова: "У зв'язку з тим, що 29.05.1997 р. Бобринецька міська рада не приймала рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому РСТ, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 р. "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте за відсутності повноважень, які встановлювались ст.ст. 31-42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування";

- преамбулу рішення після слів: "на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року по справі №912/372/15-г" доповнити словами: "яким встановлено обставину про те, що ОСОБА_10, як голова правління Бобринецького споживчого товариства звернувся до Бобринецького міського голови ОСОБА_11 з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв.м., наданої для розміщення колгоспного ринку, однак, питання щодо припинення користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ міською радою не розглядалося, що враховуючи те, що Бобринецьке РСТ припинило користування земельною ділянкою ще у 2002 році, є підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п. а) ч.1 ст.141, ч.3,4 ст.142, ст.149 Земельного кодексу України";

- частину 1 рішення виключити;

- частину 3 рішення виключити.

Згідно рішення Бобринецької міської ради від 30.03.2016 р. № 260 "Про зарахування до земель запасу земельної ділянки", відповідачем 2 вирішено земельну ділянку орієнтовною площею 11695 кв.м., яка перебувала в користуванні КП "Ринок" Бобринецького РСТ згідно недійсного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_13 від 31.12.2001 р. зарахувати до земель запасу Бобринецької міської ради; остаточна площа буде затверджена по результатах робіт виконавця відповідної документації із землеустрою (а.с. 192-193 том 1).

Рішенням Бобринецької міської ради від 30.03.2016 р. "Про впорядкування земельних відносин" встановлено, що всі фізичні та юридичні особи мають право безкоштовно використовувати земельну ділянку, яка перебувала у користування КП "Ринок" Бобринецького РСТ згідно недійсного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 31.12.2001 р., з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства та правил благоустрою, до моменту встановлення плати за використання цієї земельної ділянки на сесії Бобринецької міської ради; заборонено будь-яким особам стягувати плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою без відповідного дозволу Бобринецької міської ради; зобов'язано КП "Комунальник" забезпечити дотримання правил благоустрою на цій земельній ділянці, яка перебувала у користуванні КП "Ринок" Бобринецького РСТ згідно недійсного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_13 від 31.12.2001 р. (а.с. 196 том 1).

Не погодившись з рішенням Бобринецької міської ради від 29.01.2016 р. №86 "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_10 виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" та від 30.03.2016 р. № 259 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 р. "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_10 виданого 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки", Бобринецьке РСТ звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з вимогами про визнання зазначених рішень незаконними та їх скасування.

В свою чергу, Бобринецька міська рада звернулась із зустрічним позовом до Бобринецького РСТ про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою.

Розглянувши по суті первісний позов Бобринецького РСТ та зустрічну позовну заяву Бобринецької міської ради, Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 04.01.2017 р. у справі № 912/2569/16 первісний позов задовольнив повністю; визнав незаконними та скасував рішення Бобринецької міської ради від 29.01.2016 р. №86 та від 30.03.2016 р. № 259; у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

При цьому, однією з підстав визнання незаконними та скасування рішення Бобринецької міської ради від 29.01.2016 р. № 86 в частині припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10, суд першої інстанції вказав обставини, встановлені господарськими судами у справі № 912/372/15-г, а саме, що вказаним Державним актом Бобринецькому РСТ надана земельна ділянка площею 12298 кв.м., розмір якої на час прийняття Бобринецькою міською радою оскаржуваного рішення зменшився внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 р. рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 р. у справі № 912/1569/16 залишено без змін, а згідно постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 р. без мін залишено судове рішення апеляційної інстанції у даній справі.

Таким чином, враховуючи набрання законної сили судовими рішеннями у господарських справах № 912/372/15-г, № 912/2743/15 та 912/2569/16 та встановлені при вирішенні зазначених справ та даної справи обставини і факти, слід дійти висновку, що у Бобринецького РСТ на праві постійного користування перебуває земельна ділянка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10.

Господарський суд зауважує, що припинення правовідношення щодо права на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії підстави виникнення цього права, яким у даному випадку є державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_10, виданий позивачу. Саме із чинністю державного акта позивач пов'язує правомірність свого землекористування та підставність вимог у даній справі.

Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи, державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_10, виданий позивачеві, станом на день розгляду спору є чинним.

Як вбачається з листа Відділу держгеокадастру у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.03.2016 р. № 32-2899.5-292/15-16, адресованого голові Бобринецького РСТ ОСОБА_8, згідно книги записів /реєстрації/ державних актів на право постійного користування землею на території Бобринецької районної ради на Бобринецьке РСТ зареєстровано державний акт на право постійного користування на землю серія НОМЕР_3 від 05.06.1997 р. Записів стосовно припинення чинності державного акта на право постійного користування на землю серія НОМЕР_3 в книги записів/реєстрації/ державних актів на право постійного користування землею на території Бобринецької районної ради на Бобринецьке РСТ відсутні (а.с. 39 том 1).

Разом з тим, площа земельної ділянки, яка перебуває у позивача на праві постійного користування, була зменшена в результаті укладення Бобринецької міської радою договорів купівлі-продажу частини зазначеної земельної ділянки, у тому числі і оспорюваного Договору з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Так, 11.01.2002 р. між Бобринецьким РСТ (Продавець), від імені якого за нотаріально посвідченим дорученням діяла ОСОБА_15, та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив ларьок "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_3, розташований на земельній ділянці розміром 105,7 кв.м., наданій на праві користування. На зазначені земельній ділянці розташований один одноповерховий металевий ларьок "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 53,35 кв.м., позначений на плані літерою "Аааl" (а.с. 132 том 1).

Договір купівлі-продажу від 11.01.2002 р. посвідчено приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстровано у Бобринецькому техінвентарбюро.

Рішенням Бобринецької міської ради від 07.02.2003 р. № 243 затверджено проект відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення об'єкту торгівлі; вирішено передати приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку 0,0105 га забудованих земель, у тому числі земель, що використовуються в комерційних цілях - 0,0105 га, в оренду строком на 5 років для розміщення об'єктів торгівлі по АДРЕСА_3 за рахунок земель запасу міської ради (а.с. 144 том 1).

24.02.2005 р. між Бобринецькою міською радою як Орендодавцем та приватним підприємцем ОСОБА_1 як Орендарем укладено договір оренди землі, у відповідності до якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0105 га для розміщення об'єкту торгівлі строком на п'ять років, на якій розташований одноповерховий металевий торгівельний павільйон (а.с. 145-147 том 1).

Договір підписаний Орендодавцем та Орендарем, зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2005 р. за № 160.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, переданої в оренду (додатку до договору оренди) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8 (а.с. 148 том 1).

02.08.2005 р. Бобринецькою міською радою було прийнято рішення за № 814, згідно якого вирішено, зокрема, затвердити експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 105 кв.м. за адресою: м. Бобринець, АДРЕСА_3, з метою продажу земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування магазину "Господарчі товари"; продати вказану земельну ділянку під розміщення магазину "Господарчі товари" площею 105 кв.м. за адресою: м. Бобринець, АДРЕСА_3 приватному підприємцю ОСОБА_1; дозволити приватному підприємцю ОСОБА_1 виготовити державний акт на право власності вищевказаною земельною ділянкою (а.с. 149 том 1).

09.09.2005 р. між Бобринецькою міською радою (Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності (далі - оспорюваний договір, а.с. 150-151 том 1).

Відповідно до розділу 1 оспорюваного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку загальною площею 105,0 кв.м. за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, АДРЕСА_1, відповідно до плану земельної ділянки, з усіма обмеженнями та сплатити за неї ціну відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Згідно п. 5.1. оспорюваного договору, Продавець гарантував, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути придбані у власність згідно чинного законодавства України, є вільною від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб, про яких на момент підписання цього договору Продавець чи Покупець не міг не знати, а також, що вона не знаходиться під арештом і не є предметом судових справ.

У п. 9.6. оспорюваного договору зазначено, що цей договір і документ про сплату вартості земельної ділянки є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі Державного акта на право власності на землю.

Договір підписаний Продавцем та Покупцем, посвідчено приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстровано в реєстрі за № 899.

На підставі оспорюваного договору 16.02.2006 р. ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0105 га кадастровий номер НОМЕР_8 (а.с. 153 том 1).

Згідно рішень виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 26.03.2007 р. за №№ 97 та 169 змінено торговому павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_2", який належить ОСОБА_1, адресу Леніна, 39 на адресу Базарна площа, 10 в м. Бобринець та надано дозвіл ОСОБА_1 на добудову до павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 28,3 кв.м. (а.с. 140-141 том 1). На підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 03.12.2012 р. № 211 погашено договір купівлі-продажу від 11.02.2002 р. реєстр № 72; ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: магазин загальною площею 76,4 кв.м.; 17.12.2012 р. проведено державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю (а.с. 142-144 том 1).

При вирішенні спору у даній справі господарським судом враховано, що згідно судових рішень у справі № 912/372/15-г встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № 11 від 02.03.2006 р., виданого на підставі рішення Бобринецької міської ради від 28.02.2006р. № 59, цілісний майновий комплекс будівель по АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить Бобринецькому РСТ.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою врегульовані ст. 141 Земельного кодексу України (тут і надалі норми Кодексу в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину). Так відповідно до вказаної норми такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності підстав припинення права користування позивача земельною ділянкою, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, у тому числі добровільної відмови постійного землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою.

Так, господарський суд не приймає як належний доказ наявну в матеріалах справи заяву голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 на ім'я Бобринецького міського голови ОСОБА_11 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м., наданою для розміщення колгоспного ринку (а.с. 73 том 1), з огляду на наступне.

Згідно обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 р. у справі № 912/2569/16, та які не підлягають доказуванню згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 35 Статуту Бобринецького РСТ, затвердженого зборами уповноважених пайовиків (протокол №5 від 13.04.2001р.) та зареєстрованого розпорядженням голови райдержадміністрації №354-р від 07.09.2001 р., голова правління споживчого товариства та його заступники можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління як перша посадова особа споживчого товариства має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, в органах влади і управління, в судах; відкривати поточні та інші рахунки, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори (угоди), зобов'язання; видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у тому числі з правом передоручення.

Пунктом 48 цього Статуту споживче товариство володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через свої органи управління: загальні збори (збори уповноважених) пайовиків, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим Статутом. Загальні збори членів споживчого товариства (збори уповноважених) можуть передавати право володіння, користування та розпорядження власністю правлінню споживчого товариства за виключенням права продажу основних засобів, їх безоплатної передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду, заставу або позику, обміну і безкоштовного користування.

Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства (п. 19 Статуту).

Згідно пп. м) п. 20 Статуту загальні збори приймають рішення про передачу правлінню споживчого товариства права володіння, користування та розпорядження власністю споживчого товариства, за виключенням права продажу основних засобів, їх безоплатної передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду, заставу або позику, обміну і безкоштовного користування, визначають органи управління товариства, котрим передаються окремі функції з господарського управління колективним майном.

За приписами п. 21 цього Статуту рішення з питання, передбаченого пп. м) п. 20 Статуту, відносяться до виключної компетенції загальних зборів.

Правління споживчого товариства наділено компетенцією одержувати в установленому порядку земельні ділянки (пп. к) п. 33 Статуту).

Таким чином, оскільки заява голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про припинення права користування не містить посилання на відповідні рішення загальних зборів чи правління споживчого товариства, прийняті в межах їх повноважень, її не можна розцінювати як заяву, оформлену у відповідності до компетенції і повноважень голови правління споживчого товариства за Статутом цього товариства.

До того ж, рішення Бобринецької міської ради від 11.01.2002 р. № 643, прийняте за результатами розгляду заяви голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнано недійсним у судовому порядку (рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. у справі № 912/2743/15).

Ані в судових рішеннях у справах № 912/372/15-г, № 912/2743/15, № 912/2569/16, ані фактичними обставинами у даній справі не встановлена наявність також інших визначених законом правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецьким РСТ, у тому числі згідно ст. 149 Земельного кодексу України, якою врегульовано порядок вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Водночас, наведена норма не обмежує і не скасовує права постійного користування земельними ділянками, набутого іншими способами у встановлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р. (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

Зміст правомочностей із володіння і користування земельною ділянкою як складових права постійного користування полягає у можливості фізичного доступу користувача до земельної ділянки, можливості використання земельної ділянки для своїх потреб (з урахуванням її цільового призначення).

Отже, з огляду на приписи чинного на моменту укладення оспорюваного Договору законодавства та фактичні обставини справи, Бобринецька міська рада не мала правових підстав для відчуження частини земельної ділянки, яка на законних підставах перебувала у постійному користуванні позивача.

Відповідно до вимог ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення оспорюваного договору), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення оспорюваного договору), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дії органу місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення особи права користування земельною ділянкою не з підстав, визначених ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час укладення між Бобринецькою міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 оспорюваного правочину було допущено порушення вимог чинного на той момент законодавства у сфері земельних відносин, зазначений правочин та виданий на його підставі державний акт на право власності підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Разом з тим, у позовній вимозі позивача про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку міститься вимога про скасування державної реєстрації такого акту.

При цьому, позивачем не наведено та не обґрунтовано ані наявності правових підстав для скасування державної реєстрації акту, ані підстав пред'явлення зазначеної вимоги до відповідача 1 та відповідача 2 у справі.

На підставі викладеного, в задоволенні цієї частини вимоги слід відмовити.

При цьому, вирішуючи даний спір по суті, господарським судом не враховуються заперечення відповідача 1 та відповідача 2 щодо відсутності порушеного права позивача у справі з огляду на їх необґрунтованість.

Так, згідно письмових пояснень від 02.03.2018 р. (а.с. 58-60 том 3) Бобринецька міська рада стверджує, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_8, яка належить на праві власності приватному підприємцю ОСОБА_1 на підставі оспорюваного правочину, не входить і ніколи не входила до складу земельної ділянки Бобринецького РСТ. Більш того, зазначена земельна ділянка раніше належала Бобринецькому комбінату громадського харчування, а не позивачу.

На підтвердження своїх доводів, відповідачем 2 надано копію державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_14, виданого Бобринецькому комбінату громадського харчування м. Бобринець, вул. Леніна Бобринецькою міською радою народних депутатів у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 5680 кв. м. землі в межах згідно з планом землекористування. Згідно змісту акту, землю надано у постійне користування для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення виконкому Бобринецької міської ради народних депутатів від 24.04.1997 р. № 117. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 88 (а.с. 61 том 3). Також відповідачем 2 надано копію плану землекористування (а.с. 62 том 3).

За доводами Бобринецької міської ради, ларьок "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщений на ділянці № 4 плану землекористування, є тим самим об'єктом нерухомого майна, яке придбав у приватну власність приватний підприємець ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2002 р. та знаходиться це об'єкт нерухомості на земельній ділянці площею 105 кв.м., яка входить до земельної ділянки площею 4679 кв.м., належній на праві постійного користування Бобринецькому комбінату громадського харчування. Тому, за доводами відповідача 2, земельна ділянка ОСОБА_1 площею 105 кв.м. не входить і ніколи не входила до складу земельної ділянки Бобринецького РСТ.

Однак, господарський суд вважає, що докази, надані Бобринецькою міською радою на підтвердження своїх доводів, не є належними та допустимими в розумінні процесуального закону.

Так, зі змісту наданого відповідачем 2 плану землекористування неможливо встановити належність земельної ділянки № 4 до земельної ділянки загальною площею 5680 кв.м. Бобринецького комбінату громадського харчування. До того ж, надані докази не містять будь-яких ідентифікаційних ознак об'єкту нерухомого майна - ларьок "ІНФОРМАЦІЯ_1", які б дозволили з упевненістю стверджувати про придбання відповідачем 1 саме цього об'єкту, а не будь-якого іншого з аналогічною назвою.

Більш того, наведені вище твердження відповідача 2 не відповідають фактичним обставинам справи. Так, продавцем об'єкту нерухомого майна ларьок "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_3, розташований на земельній ділянці розміром 105,7 кв.м. згідно договору купівлі-продажу від 11.01.2002 р. є саме позивач- Бобринецьке РСТ, а не Бобринецький комбінат громадського харчування, що повністю спростовує доводи відповідача 2 в цій частині.

Про відсутність порушеного права позивача стверджує також відповідач 1 у запереченнях на відповідь на відзив від 02.03.2018 р. (а.с. 69-71 том 3). Так, як стверджує ФОП ОСОБА_1 згідно довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № Я-223/0-220/19-16 від 08.12.2016 р. земельна ділянка площею 0,0105 га, що є предметом судового спору, має кадастровий номер земельної ділянки, що є відмінним від земельних ділянок з кадастровими номерами, що надавались позивачу для колгоспного ринку згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10 від 05.06.1997 р.

Рішення у справі № 912/372/15-г, на яке посилається позивач на підтвердження своїх вимог, за доводами відповідача 1, не містить однозначного висновку, що вся земельна ділянка ОСОБА_1 входить до земельної ділянки Бобринецького РСТ.

З викладеного, відповідач 1 дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 допустив порушення прав позивача.

Зазначені вище доводи відповідача 1 не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом в ході судового розгляду даної справи та вбачається з плану зовнішніх меж земельних ділянок, як додатку до державного акта серії НОМЕР_10 (а.с. 42-44 том 1), земельна ділянка, яка перебувала на праві постійного користування у Бобринецького РСТ згідно акта про право постійного користування землею серії НОМЕР_10 загальною площею 12298 кв.м. фактично складалася з двох земельних ділянок.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 30.08.2016 р. проведено державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,6747 га кадастровий номер НОМЕР_15 та площею 0,4555 га кадастровий номер НОМЕР_16. У графі "Відомості про право власності/право постійного користування" зазначених витягів міститься інформація про реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки КП "Ринок" на підставі рішення Бобринецької міської ради від 27.12.2001 р. № 644, а документом, що посвідчує право зазначено державний акт від 27.12.2001 р. НОМЕР_17 (а.с. 77-83 том 3). Як встановлено господарським судом та зазначено вище, вказане рішення Бобринецької міської ради та державний акт визнані недійсними в судовому порядку згідно судових рішень у справах № 912/372/15-г та № 912/2743/15.

Таким чином, земельним ділянкам, які перебувають на праві постійного користування у позивача згідно чинного державного акту серія НОМЕР_3 від 05.06.1997 р. лише у серпні 2016 року були присвоєні кадастрові номери НОМЕР_15 та НОМЕР_16. При цьому, загальна площа зазначених земельних ділянок складає 1,1302 га (11302 кв.м.), тобто менше, ніж зазначено у державному акті серія НОМЕР_3 від 05.06.1997 р., виданому Бобринецькому РСТ.

Зазначене пояснюється тим, що частини земельної ділянки загальною площею 12298 кв.м., з урахуванням рішень Бобринецької міської ради №461 від 26.12.2003 р., №499 від 26.12.2003 р., №573 від 10.06.2004 р., №574 від 10.06.2004 р., №558 від 24.02.2012 р., а також договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 19.04.2012 р., від 26.05.2011 р., від 19.09.2005 р., від 07.09.2007 р., площами 0,0105 га, 01,0185 га, 0,0222 га та 0,0108 га були відчужені іншим особам, у тому числі - ФОП ОСОБА_1 на підставі оспорюваного правочину.

Вказані обставини не спростовані відповідачами належними та допустимими доказами.

Наведеними вище обставинами спростовуються також заперечення відповідача 1 в частині посилань на лист відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі від 08.12.2016 р. № Я-223/0-220/19-16.

Так, зі змісту вказаного листа вбачається, що орган Держгеокадастру повідомляє ОСОБА_1, зокрема, про те, що згідно бази НКС України земельна ділянка площею 0,0105 га державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_18 кадастровий номер НОМЕР_8, яка розташована Кіровоградська область, Бобринецький район, АДРЕСА_1 є окремою земельною ділянкою і не відноситься до земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_15, НОМЕР_16, які надавались Бобринецькому РСТ для розміщення колгоспного ринку згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10 від 05.06.1997 р. (а.с. 72 том 3).

Однак, господарський суд наголошує, що вказана інформація органу Держгеокадастру надавалась відповідачу 1 з урахуванням відомостей про державну реєстрацію земельних ділянок НОМЕР_15 та НОМЕР_16, яка відбулась лише 30.08.2016 р., тоді як реєстрація права власності відповідача 1 на земельну ділянку НОМЕР_8 та присвоєння їй кадастрового номера були здійснені ще у 2006 році.

Таким чином, у зазначеному листі орган Держгеокадастру у Кіровоградській області навів об'єктивну інформацію про земельні ділянки станом на грудень 2016 року, тобто вже з урахуванням відчуження частини земельної ділянки загальною площею 12298 кв.м. на підставі оспорюваного правочину та з урахуванням раніше зареєстрованого права приватної власності відповідача 1 на частину земельної ділянки, яка належала на праві постійного користування позивачу.

Саме з огляду на викладені обставини за даними Держгеокадастру земельна ділянка відповідача 1 не входить до земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_15, а лише межує з нею.

Таким чином, ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів про відсутність порушеного права позивача, а доводи Бобринецької міської ради та ФОП ОСОБА_1 не спростовують фактичних обставин, встановлених судом у даній справі.

Разом з тим, 17.05.2016 р. ФОП ОСОБА_1 подано клопотання, згідно якого відповідач 1 просить застосувати позовну давність у даній справі (а.с. 63 том 1).

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач 1 зазначає, що з моменту придбання земельної ділянки він відкрито володів, користувався і розпоряджався нею. Оскільки позивач зазначає про те, що з 05.06.1997 р. по теперішній час користується земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, то, за доводами відповідача 1, позивач не міг не знати про використання придбаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 У зв'язку з тим, що ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то відповідач 1 вважає, що суд повинен відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно відзиву на позов, поданого до суду Бобринецькою міською радою, відповідач 2 також заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності та підтримує відповідне клопотання відповідача 1 (а.с. 111-114 том 1).

01.06.2016 р. позивачем подано до суду клопотання, згідно якого просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушеного права (а.с. 155-156 том 1).

У письмових поясненнях від 26.09.2016 р. третя особа - КП "Ринок" зазначає, що про факт передачі земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 стало відомо тільки в ході судового розгляду іншої справи. При цьому, керівництвом КП "Ринок" жодного погодження не здійснювалось (а.с. 188-190 том 2).

У відповідності до письмових пояснень Бобринецької міської ради від 02.03.2018 р., відповідач 2 зазначає, що відповідач 1 почав використовувати спірну земельну ділянку з моменту придбання нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, тобто з 11.01.2002 р., про що не міг не знати позивач, з огляду на що відповідач 2 підтримує раніше подані клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності (а.с. 58-60 том 3).

Розглянувши заявлені відповідачем 1 та відповідачем 2 клопотання про застосування строку позовної давності, а також клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення пропущеного з поважних причин строку, господарський суд виходив з наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За доводами Бобринецького РСТ, право позивача, з метою захисту якого товариство звернулось до суду з даним позовом, було порушене внаслідок укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного правочину 09.09.2005 р.

Як зазначає позивач, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку позовної давності, про укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного договору та видачу відповідачу 1 державного акту на земельну ділянку, Бобринецькому РСТ стало відомо лише під час судового розгляду справи № 912/372/15-г.

Однак, позивачем, всупереч вимогам процесуального закону, не зазначено обставин, за яких Бобринецьке РСТ не знало або не могло довідатись про порушення свого права та/або про особу, що його порушила, а також не доведено обставин, які перешкоджали його обізнаності про порушення права до судового провадження у справі № 912/372/15-г.

Так, як встановлено вище господарським судом, в січні 2002 р. саме Бобринецьке РСТ , як продавець, здійснило продаж ОСОБА_1 нерухомого майна: ларька "ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується належними доказами (а.с. 132 том 1).

Тобто, відповідач 1 почав використовувати спірну земельну ділянку з моменту придбання нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, тобто з 11.01.2002 р.

В подальшому, відповідач 1 отримав в оренду земельну ділянку площею 0,105 га, що підтверджується рішенням Бобринецької міської ради від 07.02.2003 р. № 243 (а.с. 145 том 1) та договором оренди землі від 24.02.2005 р. (а.с. 145-148 том 1), а на підставі рішення Бобринецької міської ради № 814 від 02.08.2005р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.09.2005 р., зареєстрованого в реєстрі за № 899 та державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.02.2006 р. серії НОМЕР_4 (а.с. 149-153) земельна ділянка була придбана відповідачем 1 у власність.

З викладеного вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору, на спірній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно, яке використовувалось відповідачем 1 з метою здійснення підприємницької діяльності останнього про що було достеменно та вочевидь відомо позивачу.

Рішенням Бобринецької міської ради від 26.05.2007 р. № 169 відповідачу 1 надано дозвіл на добудову павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 28,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 141 том 1).

Тобто на частині земельної ділянки, яка, як неодноразово стверджував позивач, належить Бобринецькому РСТ на праві постійного користування та фактично ним використовується, відповідачем 1 велись будівельні роботи з добудови павільйону, про наявність або відсутність підстав для яких позивач мав можливість дізнатись за наявності його волі.

На підставі рішення виконкому Бобринецької міської ради від 03.12.2012 р. № 211 "Про зміну установчих документів на магазин в АДРЕСА_1", погашено договір купівлі-продажу від 11.01.2002 р., реєстр. № 72 та оформлено право власності на магазин в АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 142-143 том 1).

Таким чином, судовому розгляду справи № 912/372/15-г передувало вчинення ряду юридично значущих дій, про які позивач не міг не знати, як постійний та законний користувач земельної ділянки площею 12298 кв.м. з 1997 року, саме на чому Бобринецьке РСТ неодноразово наполягало в ході судового розгляду даної справи.

До того ж, у відповідності до ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття Бобринецькою міською радою рішення про продаж спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1), акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, Бобринецьке РСТ мало бути обізнане про порушення свого права, як постійного користувача земельної ділянки, з моменту оприлюднення рішення Бобринецької міської ради від 02.08.2005 р. № 814 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення п.п. ОСОБА_1", але в будь-якому випадку - з початком будівельних робіт, здійснюваних відповідачем 1 на підставі рішення Бобринецької міської ради від 26.05.2007 р. № 169 про надання дозволу відповідачу 1 на добудову павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_2" площею 28,3 кв.м.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, наявність поважних причин пропуску строку позовної давності фактично позивачем не доведена, що виключає правову можливість задоволення клопотання позивача про поновлення такого строку, а, отже, в його задоволенні слід відмовити.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, оскільки зазначену норму виключено на підставі Закону України від 20.12.2011 р. № 4176- VI.

Таким чином, враховуючи заяви відповідача 1 та відповідача 2 про застосування строку позовної давності, презумпцію обізнаності особи (позивача) про стан своїх суб'єктивних прав та обов'язків та відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити учасникам справи, а саме:

позивачу за адресою: 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Комсомольська, 165;

відповідачу 1 (ФОП ОСОБА_1) за адресою: АДРЕСА_4;

відповідачу 2 (Бобринецька міська рада) за адресою: 27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80;

третій особі 1 (КП "Ринок" Бобринецького РСТ) за адресою: 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Базарна площа, 11;

третій особі 2 (ФОП ОСОБА_2) за адресою: АДРЕСА_5;

третій особі 3 (КП "Комунальник") за адресою: 27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. Каштанова, 74.

Дата складення повного рішення 11.05.2018 року.

Головуючий суддя Л.С. Вавренюк

Суддя С.Б. Колодій

Суддя Т.В. Макаренко