Рішення № 73935450, 11.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2018Справа № 910/3298/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", м. Київ

про стягнення 98 292,77 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 94 128,58 грн., 3 235,80 грн. інфляційних втрат та 928,39 грн. 3 % річних, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача та за прострочення виплати страхового відшкодування позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача фінансові санкції.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати: відповідачу - відзив на позовну заяву, а позивачеві - відповідь на відзив.

13.04.2018р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який судом на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду та не може бути врахований при вирішенні спору по суті, як такий, що поданий з порушенням встановленого судом процесуального строку (за даними з офіційного вебсайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором поштового відправлення 0103045672704 та повернутого до суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 26.03.2018р. отримано відповідачем 28.03.2018р., отже граничний строк для подачі відзиві на позовну заяву сплинув 12.04.2018р.) за відсутності мотивованого клопотання про його поновлення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017р. між позивачем (страховик) та ТОВ «Автоцентр на Харківському» (страхувальник) було укладено Договір страхування за програмою «Каско Тест Драйв» Тип 1 №203.17.2354125 (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Кіа", номер кузова/шасі НОМЕР_3 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 22.05.2017р. по 21.03.2018р.

25.06.2017р. на вул. Набережно-Хрещатицька, 31 в м. Києві ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем "Кіа", реєстраційний номер НІ 6629, що рухався попереду, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

27.06.2017р. страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2017р. у справі №758/8808/17 ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно рахунку-фактури СТО (ТОВ «Автоцентр на Харківському») № НОМЕР_2 від 10.07.2017р. вартість ремонту транспортного засобу "Кіа", номер кузова/шасі НОМЕР_3 становить 94 128,58 грн. з ПДВ.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 3.17.913-1 від 11.07.2017р., розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 94 128,58 грн. з ПДВ.

З урахуванням рахунку СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 94 128,58 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №6294 від 12.07.2017р. на вказану суму.

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 17.913 про відшкодування шкоди по полісу АК/6143016 вих. № 3209/17.913 від 04.08.2017р. (докази отримання заяви відповідачем у матеріалах справи) на суму 94 128,58 грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до Договору страхування позивачем було застраховано автомобіль "Кіа", номер кузова/шасі НОМЕР_3, 2017 року випуску, відповідно на момент ДТП (25.06.2017р.) строк його експлуатації не перевищував 7 років.

Судом встановлено, а відповідачем не надано доказів протилежного, що коефіцієнт фізичного зносу складає більше 0,00, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль експлуатувався в інтенсивному режимі, був учасником інших ДТП, відновлювався ремонтом без застосування нових складників або має корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформацій, тощо.

Враховуючи викладене, коефіцієнт фізичного зносу в силу п. 7.38 Методики дорівнює 0,00.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15: "Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку-фактури СТО (ТОВ «Автоцентр на Харківському») № НОМЕР_2 від 10.07.2017р., на підставі складеного ним Страхового акту № 3.17.913-1 від 11.07.2017р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 94 128,58 грн. з ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу № АК/6143016, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АК/6143016 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний суд у своїй постанові від 13.03.2018р. по справі № 910/9396/17.

Судом за даними реєстру платників ПДВ (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) встановлено, що ТОВ «Автоцентр на Харківському» (Індивідуальний податковий номер - 362730326512) з 10.07.2009р. є платником ПДВ, у зв'язку з чим, позивачем правомірно включено до суми страхового відшкодування відповідну суму податку.

Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю, доведений у встановленому законом порядку та належними доказами.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 94 128,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 235,80 грн. інфляційних втрат та 928,39 грн. 3 % річних.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0420523539379, що також не заперечується відповідачем, заяву № 17.913 про відшкодування шкоди по полісу АК/6143016 вих. № 3209/17.913 від 04.08.2017р. на суму 94 128,58 грн. отримано останнім 14.08.2017р., відтак граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплинув 13.11.2017р., а прострочення виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у відповідача виникло з наступного дня, тобто з 14.11.2017р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15.

Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений період (листопад 2017р. - січень 2018р.), судом встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 235,80 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Тоді як, з підстав викладених вище (невірно визначеного позивачем моменту (початку) прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати позивачеві суми страхового відшкодування), суд визнає частково невірним розрахунок 3 % річних, у зв'язку з чим в межах заявленого періоду (з 14.11.2017р. по 12.03.2018р.), обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є сума 3 % річних в розмірі 920,65 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування та нарахованих фінансових санкцій за прострочення його виплати, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за прострочення виплати страхового відшкодування у вигляді 3 % річних понад суму, визнану судом обґрунтованою.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/3298/18 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 94 128,58 грн. страхового відшкодування, 3 235,80 грн. інфляційних втрат та 920,65 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 1 761,86 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (ідентифікаційний код 25201716, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (ідентифікаційний код 36086124, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2) 94 128,58 грн. (дев'яносто чотири тисячі сто двадцять вісім гривень 58 коп.) страхового відшкодування, 3 235,80 грн. (три тисячі двісті тридцять п'ять гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 920,65 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 65 коп.) 3 % річних та 1 761,86 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню 86 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов