Постанова № 73935400, 10.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 316/343/18 Головуючий в 1 інст.: Капустинський М.В.

Провадження № 33/778/263/18 Доповідач в 2 інст.: Рассуждай В.Я.

Категорія: ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Запорізької області при секретарі судового засідання Мовчан Д.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, - адвоката ОСОБА_3, прокурора відділу прокуратури Запорізької області Коба Т.В., справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Російської Федерації Челябінська область, м. Копейськ, громадянин України, працюючий на посаді головного інспектора Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатомом», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень, та стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за наступних обставин.

ОСОБА_2, працюючи на Відокремленому підрозділі «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом, яке є юридичною особою публічного права, на посаді головного інспектора ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» - згідно наказу президента ДП «НАЕК «Енергоатом» від 29 серпня 2005 року № 414-к, та, згідно посадової інструкції головного інспектора 00.УП.ИД.07-14, будучи посадовою особою і маючи у підпорядкуванні підлеглих та наділений організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями, а отже є посадовою особою юридичної особи публічного права та відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом на якого поширюється дія вказаного Закону.

До 14.04.2016 року до ОСОБА_2 здійснювався зовнішній контроль щодо вчинення ним дій відносно ОСОБА_5, який здійснював, на підставі рішення генерального директора ВП «ЗАЕС» від 15.07.2015 року, головний інженер ВП «ЗАЕС» - ОСОБА_6, як уповноважена на це особа з метою запобігання конфлікту інтересів, до його звільнення за власним бажанням.

09.09.2016 року ОСОБА_2 надав до дирекції ВП «ЗАЕС» службову записку № 40-15.1/83108 «Про додаткове преміювання», згідно якої просив збільшити розмір премії за серпень на 50% від посадового окладу старшому інспектору по експлуатації атомних станцій - керівнику групи інспекції з експлуатації ОСОБА_5, яка є його донькою, тобто відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» є членом його сім'ї та близькою особою.

Таким чином, ОСОБА_2 ініціював питання про заохочення близької особи, при цьому не вчинив ніяких дій передбачених ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо уникнення конфлікту інтересів, тобто уникнення суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

В подальшому ОСОБА_2, як керівник структурного підрозділу, прийняв участь в затвердженні спільного рішення адміністрації та цехкому СВНтаПБ №1/289 від 26 вересня 2016 року, відповідно до якого було вирішено встановити на підставі службової записки №40-15.1/83108, додаткову суму премії на 50% від посадового окладу ОСОБА_5 та 28.09.2016 року, директором ВП «ЗАЕС» було видано наказ №3502-к «Про преміювання працівників ВП «ЗАЕС» за результатами роботи за серпень 2016 року».

28.09.2016 року головний інспектор Валєєв В.К., затвердив розрахунок розподілу фонду преміювання працівників СВНтаПБ за серпень 2016 року, відповідно до якого, його доньці було нараховано додаткову премію в розмірі 6161 гривень, при цьому, ніяких дій передбачених ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», щодо уникнення конфлікту інтересів він не вчинив.

Крім того, 05.10.2016 року ОСОБА_2 надав до дирекції ВП «ЗАЕС» службову записку від №40-15.1/93109 «Про додаткове преміювання», відповідно до якої просив збільшити розмір премії за вересень на 50% від посадового окладу старшому інспектору по експлуатації атомних станцій - керівнику групи інспекції з експлуатації ОСОБА_5

Спільним рішенням адміністрації та цехкому СВНтаПБ №1/295 від 25.10.2016 року, відповідно до службової записки №40-15.1/93109 від 5.10.2016 року було вирішено встановити додаткову суму премії на 50% від посадового окладу ОСОБА_5

28.09.2016 року головний інспектор Валєєв В.К. затвердив розрахунок розподілу фонду преміювання працівників СВНтаПБ за серпень 2016 року і директором ВП «ЗАЕС» 28.10.2016 року було видано наказ №3925-к «Про преміювання працівників ВП «ЗАЕС» за результатами роботи за вересень 2016 року».

Таким чином, ОСОБА_2, ініціював питання про заохочення близької особи, при цьому ніяких дій передбачених ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо уникнення конфлікту інтересів не вчинив.

Відповідно до листа ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП НАЕК «Енергоатом» №7388/39/107/01-2017 від 8 грудня 2017 року, службові записки «Про додаткове преміювання» № 40-15.1/83108 від 9 вересня 2016 року та № 40-15.1/93109 від 5 жовтня 2016 року оформлювались ОСОБА_2, без застосування зовнішнього контролю, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону №1700-VII від 14.10.2014 р.) - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014 р.) - прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить постанову скасувати, провадження по справі за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а при розгляді справи не було дотримано вимог закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Зазначає, що ОСОБА_2 не є суб'єктом вказаних адміністративних правопорушень, оскільки посада головного інспектора Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» не відноситься до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому положення Закону України «Про запобігання корупції» на нього не поширюються.

Також зазначає, що на даний час відсутній нормативно-правовий акт, який регулював би правовідносини та чітко визначав поняття осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнювались до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вважає, що однією з головних ознак посадової особи є наявність у неї владних управлінських функцій, які поширюються на весь або значну частину відповідних органів, установ, організацій, а також наявність права вчинення юридично значимих дій щодо широкого кола інших осіб.

Таким чином, посадова особа наділена владними повноваженнями, які надають їй право приймати рішення з метою врегулювання внутрішньо організаційних відносин, підбирати і розміщувати кадри, представляти організаційну структуру у відносинах з іншими суб'єктами.

Рівень та обсяг повноважень ОСОБА_2 не дає підстав для віднесення останнього до керівника або заступника керівника ДП «НАЕК «Енергоатом» або ВП «Запорізька АЕС», а також до особи, яка прямо або опосередковано може виконувати функції держави.

Зазначає, що наявність у певної службової особи лише організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських повноважень, які можуть застосовуватись нею виключно у межах очолюваного структурного підрозділу юридичної особи, у тому числі і публічного права, не дають підстав для висновку, що така особа може прирівнюватись до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував пояснення сторони захисту та не навів мотивів того, чому відкидає їх доводи.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник правопорушника - адвокат ОСОБА_3 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважав, що ОСОБА_2 не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, тому провадження у відношенні нього підлягає закриттю.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що ОСОБА_7 обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки він є посадовою особою ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енаргоатом», яка є юридичною особою публічного права. ОСОБА_2 згідно посадової інструкції наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і саме він ініціював питання щодо преміювання його доньки. Оскільки на підприємстві працює кілька близьких йому осіб, ще у 2015 році було передбачено зовнішній контроль здійснення ним повноважень, але він вчинив інкриміновані йому дії саме в час відсутності зовнішнього контролю з боку уповноваженої особи - ОСОБА_6 Вважала, що суд першої інстанції дослідив всі надані йому докази, зробив їх вірну оцінку та прийшов до обґрунтованого рішення при визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.

Вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_3, прокурора, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, який відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим і повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковано як порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що полягало в неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до положень ст. 28 ЗУ "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, маючи в прямому підпорядкування близьку особу, свою доньку ОСОБА_5, у встановленому законом порядку не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а в послідуючому неодноразово ініціював питання про її преміювання, тим самим приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_2 за даних обставин існувала суперечність між приватним інтересом, яким в цьому випадку можна вважати ініціювання питання на користь близької особи щодо преміювання та його службовими повноваженнями щодо обов'язку організації роботи юридичної особи публічного права, в тому числі дотриманням трудового законодавства, дисципліни, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень, тобто на наявність реального конфлікту інтересів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є посадовою особою юридичної особи публічного права, оскільки вирішуючи дане питання, суд першої інстанції належним чином мотивував свої висновки щодо того, чи поширюються на ОСОБА_2 норми Закону України «Про запобігання корупції», які суд апеляційної інстанції вважає правильними та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, що входить до структури Кабінету Міністрів України, який у свою чергу є вищим органом у системі виконавчої влади та здійснює виконавчу владу безпосередньо через міністерства.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

З огляду на це, ДП «НАЕК «Енергоатом» є юридичною особою публічного права, статус якої підтверджується Статутом.

Згідно з пп. 3.11 п. 3 Статуту ДП «НАЕК Енергоатом», останнє може створювати відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положень про них.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення про відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» затвердженого президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» 10 листопада 2015 року, відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП «НАЕК «Енергоатом», цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії.

Таким чином, відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», будучи структурним підрозділом ДП НАЕК «Енергоатом» - є юридичною особою публічного права.

Відповідно до посадової інструкції головного інспектора Валєєва В.К., останній є посадовою особою, має у підпорядкуванні підлеглих та наділений організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями. Головний інспектор зобов'язаний виконувати функції, характерні для професійної групи керівників вищої ланки управління у сфері адміністративного управління, забезпечення безпеки, управління матеріальними та трудовими ресурсами, управління економікою та фінансами.

До того ж, головний інспектор має право діяти від імені керівництва у взаємовідносинах з підрозділами ВП «ЗАЕС» та представляти його інтереси у взаємовідносинах з ДП НАЕК «Енергоатом», організаціями та органами державної влади, надавати керівництву підрозділів ВП «ЗАЕС» обов'язкові для виконання вказівки, вимагати від керівництва ДП НАЕК «Енергоатом» відсторонення від роботи посадових осіб та працівників, розглядати та підписувати документи, що регулюють діяльність ВП «ЗАЕС» тощо.

Проаналізувавши посадову інструкцію головного інспектора, апеляційний суд приходить до висновку, що у ОСОБА_2 наявні владні управлінські функції, які поширюються на певну частину діяльності ВП «ЗАЕС», а також наявні права на вчинення юридично значимих дій щодо широкого кола інших осіб, які перебувають у нього в підпорядкуванні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на підставі службових записок ОСОБА_2, наданих до дирекції ВП «ЗАЕС» та спільних рішень, прийнятих за його участі, було видано накази про преміювання працівників, тобто саме ОСОБА_2 має право ініціювати питання про матеріальне заохочення працівників ВП «ЗАЕС».

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 є посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто відповідно до п.п. «а», п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» - є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Натомість, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню питання: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

У свою чергу, судом першої інстанції обставини, що обтяжують відповідальність не встановлені.

Санкцією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи ОСОБА_2 найбільш суворе адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення. При цьому, виходячи зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови, прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції просив за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП накласти стягнення у вигляді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., і на підставі ст. 36 КУпАП накласти остаточне в стягнення в розмірі 3400 грн.

З урахуванням того, що в судовому засіданні встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи майновий стан правопорушника та думку прокурора, який просив накласти остаточне адміністративне стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, рішення суду першої інстанції в частині призначення найсуворішого адміністративного стягнення є невмотивованим та таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в шляхом застосування менш суворого адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, в частині накладеного адміністративного стягнення змінити.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень,

- за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто у вигляді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Запорізької області В.Я. Рассуждай