Рішення № 73935039, 07.05.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/498/18

Провадження №2/541/476/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 травня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сидоренка Ю.В.,

з участю секретаря судового засідання – Олешко Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» про визнання недійсним боргу та незаконними нарахування плати за комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» в якому просив визнати недійсним борг, нарахований відповідачем за послуги з опалення місць загального користування в період з жовтня 2016 року по теперішній час, а також визнати незаконним нарахування плати за послуги з опалення місць загального користування до приведення у відповідність проекту, системи опалення місць загального користування та проведення заходів з утеплення. Позовну заяву обґрунтовує тим, що він мешкає в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1. В його квартирі встановлена індивідуальна система опалення. З жовтня 2016 року йому стали надходити рахунки про сплату послуг централізованого теплопостачання місць загального користування (МЗК) від відповідача, з якими він не погоджується посилаючись на п.12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 (Постанова №630 ), якими встановлюється, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Утеплення місць загального користування під’їзду в якому він мешкає, не проведено й до теперішнього часу.

В своїй позовній заяві наголосив, що неодноразово звертався до відповідача письмово, вказуючи йому на зазначений вище факт, але отримував відповідь, що питання утеплення місць загального користування не знаходиться у їх компетенції і з цих підстав нарахування буде здійснюватись й в подальшому.

Вважав, що відповідач, як виконавець послуги, бере відповідно до закону відповідальність та ризики пов’язані з здійсненням своєї діяльності по наданню послуг і безпідставно нараховує йому заборгованість по оплаті послуги, яка не надається.

Ухвалою судді від 7 березня 2018 року постановлено відкрити провадження у справі за вказаним позовом і розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.28).

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідач ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважав позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири №АДРЕСА_2, фактично проживає у квартирі зі своєю родиною та з 2000 року зареєстрований у відповідача як споживач послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

У вересні 2008 року квартира №12 по вул. Багачанській. 104 в м. Миргороді була від'єднана від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення (ЦО) про що було складено відповідний Акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 23/09/2008р., який затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП та згідно з проектною документацію обладнана автономним опаленням. При цьому квартира позивача не була від'єднала від мереж централізованого постачання гарячої води, але вводи централізованого постачання гарячої води в квартирі позивача було опломбовано працівниками ОКВПВКГ «Миргородводоканал».

Будинок обладнаний вузлом обліку теплової енергії. Згідно з довідкою ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» станом на 01 березня 2018 року по особовому рахунку, відкритому за адресою АДРЕСА_3 на ОСОБА_1, за послугу опалення місць загального користування за період з жовтня 2016 року по лютий 2018р. (включно) рахується заборгованість в сумі 416 грн. 49 коп.

ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» у своїй діяльності керується виключно законодавством України: ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». ЗУ «Про теплопостачання». ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг». ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», що затверджені постановою КМУ № 630 від 21/07/2005р. із змінами (далі - Правила надання послуг). Правилами користування тепловою енергією, що затверджені Постановою КМУ №1198 від 03/10/2007р. та іншими нормативно-правовими актами, які стосуються сфери надання послуг теплопостачання.

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлено Методикою, затвердженою наказом Мінбуду України від 31.10.2006 № 359, зареєстрованим у Мін'юсті 27.11.2006 за № 1237/13111. Отже, відповідач згідно вимог чинного законодавства з жовтня 2016р. розпочав нарахування за послуги з централізованого опалення місць загального користування власникам квартир, які встановили індивідуальне опалення.

Після проведеного обстеження під'їздів будинку по вулиці Багачанській 104 в м. Миргороді було встановлено, що місця загального користування (сходові клітини) у під'їзді позивача опалюються, а отже ОСОБА_1 проводиться нарахування за опалення МЗК, бо співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. Відключення від мереж ЦО і ГВП не с підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Щодо договірних відносин, повідомили, що ними ще восени 2016р. було розроблено та надруковано відповідні договори на опалення місць загального користування для мешканців міста, та власникам приміщень, що встановили індивідуальне опалення були надіслані відповідні запрошення для укладання таких договорів, в тому числі і позивачу. ОСОБА_1 з'явився до абонвідділу підприємства, але договір підписувати відмовився. Позивачу 14.03.2017р. було надіслано два примірника Договору №5/301/12/0 на опалення місць загального користування від 14.03.2017р. Просили позивача заповнити його, вписавши свої паспортні дані та ідентифікаційний код, підписати та направити на адресу відповідача один екземпляр підписаного договору в терміни визначені чинним законодавством (протягом одного місяця, згідно вимог ч. 5 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). На сьогоднішній день позивач не повернув підписаного договору.

Щодо посилання Позивача на роз’яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8/20-357-14 від 24/04/2012р. стосовно оплати послуги централізованого опалення місць загального користування в багатоповерхівці, повідомили, що роз'яснення міністерств та відомств не встановлюють норм права, носять виключно рекомендаційний та інформативний характер і у роз’ясненні йдеться мова про випадки коли система опалення МЗК повністю демонтована, тобто взагалі немає жодного приладу опалення у МЗК. В даному випадку місця загального користування у будинку позивача, і зокрема у під’їзді, де мешкає позивач - опалюються, про що свідчить неодноразове обстеження під'їзду працівниками відповідача та складання відповідних актів, та не заперечується самим позивачем.

Відповідач зазначив, що якщо позивач вважає, що у його будинку частково демонтована система опалення МЗК та необхідно відновити її до первісного стану (на сьогоднішній день їм такий факт невідомий, оскільки проект на теплопостачання будинку знаходиться у балансоутримувача будинку), то позивачу слід звернутися до управителя цього будинку Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління з вимогою відновлення системи опалення МЗК будинку до первинного конструктивного рішення.

При цьому ними буде визначено новий коефіцієнт витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, що використовується при нарахуванні всім споживачам теплової енергії, відповідно зі збільшенням на сходових клітинах опалювальних приладів, буде збільшено і коефіцієнт, а отже і нарахування за опалення МЗК, в тому числі і позивачу.

Претензії щодо неналежної роботи внутрішньо будинкових мереж в тому числі і системи опалення МЗК, необхідно пред'являти виконавцю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, по будинку позивача таким виконавцем, управителем та балансоутримувачем внутрішньо будинкових мереж с Миргородське комунальне житлово-експлуатаційне управління (далі - МКЖЕУ), якому позивач сплачуєте кошти за належне утримання внутрішньо будинкових мереж.

Стосовно утеплення будинків відповідач пояснив наступне.

Житлові будинки спроектовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормованої температури. Зокрема, проектом забудови передбачено опалення місць загального користування (МЗК) та сходових клітин. Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення (ІДО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) належать до інженерного-технічного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Місця загального користування - це всі допоміжні нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку, наприклад, сходові клітини, міжквартирні майданчики, коридори (крім балконів), які є спільною власністю всіх власників квартир / нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир, як співвласники місць загального користування, повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальній площі житла. Підтримання температури у МЗК відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції житлових приміщень.

Таким чином, до опалюваної площі будинку не включаються лише площі тих приміщень, які відокремлені від приміщень, що опалюються, стінами або дверними чи віконними прорізами із заповненнями, які відповідають вимогам з опору теплопередачі для огороджуючих конструкцій житлових будинків. В іншому разі площа цих приміщень входить до опалюваної площі квартири (будинку)

З урахуванням норм пунктів 6, 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем житлово-комунальних послуг заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Утеплення МЗК полягає у наявності у під’їзді дверей, вікон та скла у них для утримання всередині будинку теплого повітря та запобігання його потрапляння ззовні. Тобто навіть після відключення МЗК від теплопостачання, їх обігрів відбуватиметься за рахунок транзитних внутрішньо будинкових мереж та тепловіддачі від сусідніх приміщень.

Власники квартир, як співвласники МЗК, повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла, а визначення плати за їх опалення проводиться відповідно до Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, що затверджена наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359.

Окрім того, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, які затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008 N 620/378, передбачено щорічно під час визначення стану готовності до роботи теплових господарств споживачів в опалювальний період перевіряти, окрім іншого, і стан утеплення будівель (горища, сходові клітки, підвали, двері тощо). Висновки про, те що МЗК утепленні, викладені в паспорті готовності будинку до роботи в опалювальний період, який складається балансоутримувачем - МКЖЕУ.

Щодо не відповідності температури повітря у під’їзді позивача нормативній відповідач пояснив наступне.

У будинку по вул. Багачанській. 104 в м. Миргороді встановлений комерційний прилад обліку теплової енергії - тепловий лічильник, який обраховує теплову енергію спожиту всім будинком, в тому числі і теплову енергію спожиту місцями загального користування.

28.02.2018р. представник відповідача разом з представником МКЖЕУ, у присутності позивача, в черговий раз провели обстеження під'їзду будинку, де мешкає останній. В результаті чого було встановлено, що у під'їзді наявна батарея, яка опалює під’їзд, вона знаходиться у справному стані. Також було зафіксовано, що під’їзд закривається двома дверима, наявне остеклення вікон під’їзду, тобто заходи утеплення дотримані виконавцем послуг по обслуговуванню будинку - МКЖЕУ.

Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затверджених Постановою КМУ №151 від 17/02/2010р., який чинний на сьогоднішній день, не передбачає випадків проведення перерахунків у випадку проведення нарахування за теплову енергію за показниками приладу обліку. Тож надані позивачем акти-претензії від 09.03.2017р., від 16.01.2018р. та 28.02.2018р. не може бути підставою для проведення йому перерахунків. До того ж у зазначених актах позивач фіксує внутрішню температуру повітря у під’їзді не станом на конкретну дату, а за попередні періоди, що є неприпустимим.

Щодо нарахування за отриману теплову енергію, то на сьогодні відповідач проводить нарахування за опалення МЗК мешканцям усього будинку, як тим що мають індивідуальне опалення, так і тим що мають централізоване опалення.

Нарахування плати споживачам, які відключені від системи централізованого опалення, проводилося у відповідності з вимогами ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», ст. 20, 21 ЗУ «Про житлово комунальні послуги», ч.2 ст. 382 ЦК України та згідно з п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затвердженої постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359 (Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення). ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набув чинності з 2 серпня 2017 року.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги. ОКВПТГ «Миргородгеплоенерго» надає послуги з теплопостачання будинку №104 по вул. Багачанській в м. Миргороді в тому числі за період з жовтня 2016р. по лютий 2018р. включно.

Позивач є одним із співвласників будинку і на нього покладається тягар з утримання цього будинку та щодо сплати комунальних послуг, в тому числі і щодо опалення МЗК.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 28 Правил передбачено, що Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі. Окремого порядку оплати обсягу спожитих послуг співвласники будинку по вул. Багачанській, 104 в м. Миргороді не встановлювали.

За діючими нормативними документами оплата послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку здійснюється відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359.

Формула розрахунку їхнього підприємства не суперечить вказаній методиці та методології передбаченій статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року.

Таким чином, свої дії відповідач вважає правомірними та обґрунтованими, і відповідають вищезазначеній Методиці та Законам України.

Вважає що доводи позивача не можуть братися до уваги, у зв'язку з тим, що згідно з проектною документацією на будинок передбачено опалення місць загального користування. Такі послуги надавалися і надаються, а доводи про те, що батареї опалення були частково демонтовані у під'їзді де він мешкає, не свідчить про факт ненадання цих послуг взагалі.

Також відповідач вважає, що позивачем невірно вибрано спосіб захисту порушеного права. Так в порушення вимог ст. 16 ЦК України, правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, суд не може визнавати порушеними права на майбутнє. Тому заборона суду не проводити будь-які нарахування в майбутньому є прямим порушенням вказаних вище норм матеріального права (а.с.32-38).

27.03.2018 позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якому вважав відзив на позовну заяву не обґрунтованим та не об’єктивним з наступних підстав:

У відповіді позивач зазначив, що під час першого свого звернення до ОКВПТГ ”Миргородтеплоенерго” (далі - Виконавець послуг), він (далі-Споживач) просив звернути увагу на три аспекти: не здійснення Виконавцем заходів з утеплення МЗК будинку, нарахування на оплату послуг на теплопостачання кожному споживачу будинку повинно бути розділено окремо на плату за теплопостачання квартири і плату за опалювання МЗК (згідно Наказу Мінбуду України від 31.10.2006 р.№359 ”Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення МЗК будинків, та визначення плати за опалення» п.1.4), і згідно цього Наказу температура на сходових клітинах повинна бути +16 градусів по Цельсію.

Згідно Постанови КМУ №630 віл 21.06.2005 р. п.32.п.п.1 виконавець зобов’язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров’я та які не спричиняють шкоди його майну,відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Відповідно до положень п.35, п.36, п.37 Постанови КМУ від 21.06.2005.р.№630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” (далі-Правила):

Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання послуг або ненадання послуг, зобов’язаний узгодити з споживачем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з’явитися до споживача не пізніше встановленого у договорі строку.

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади, та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об’єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (або його представником), представником виконавця, представником органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об’єднання споживачів.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

Виконавець, за період з січня 2017 року по березень 2018 року, незважаючи на неоднократні звернення Позивача про неналежне надання послуг з опалення МЗК, жодного разу не склав акту про неналежне надання або ненадання послуг з опалення МЗК. Всі складені акти-претензії Виконавець підписувати відмовився.

Згідно з п.38 Постанови у разі неприбуття виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі.

Так як представник Виконавця відмовився підписувати всі складені акти-претензії, то відповідно були складені акти-претензії за підписом споживачів послуг, які проживають в цьому під’їзді.

У відповіді, яку надав Виконавець Споживачу від 14.02 2018 року говориться, що він не звертався до їхнього підприємства з претензіями щодо ненадання послуг опалення МЗК, а тому їх представники не мали змоги впевнитися тому, що дійсно послуги опалення в МЗК будинку не надавалися. Це не відповідає дійсності, оскільки він звертався з відповідною заявою до Виконавця, як і не відповідає дійсності твердження, що їх працівників не було, оскільки останні були, але відмовилися скласти акт і підписати акт-претензію.

Звертав увагу на те, що у відзиві на позовну заяву містяться два акти контрольної перевірки на предмет обстеження місць загального користування під’їзду №1 (додатки 9 і 10 до відзиву), які 16. 01.2018 р. і 28.02.2018 р при ньому не складались, і звернень до нього, щодо підпису таких актів теж не надходило і не відмовлявся підписувати їх, що підтверджує те, що його заяви з претензіями щодо незадовільного опалення під’їзду дійсно були, і що представник Позивача дійсно спілкувався з ним по даному питанню.

Щодо договірних відносин, повідомив, що відповідно до ст.634 ЦК України, договір приєднання може бути змінений на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає, чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання, або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Згідно п. 3 ч. 2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності та дотримання його виконання згідно з типовим договором.

Посилання Виконавця на те, що законодавством не визначено типового договору на опалення МЗК не відповідає дійсності, так як опалення МЗК є складовою частиною централізованого опалення і тому договір між Виконавцем і Споживачем повинен відповідати договору, що затверджений Правилами. Договір №5/301/12/0 від 14.03.2017 р. не відповідає умовам типового договору і тому ним відхилений.

В своєму зверненнях до Виконавця від 8.02.2017 р., 3.03.2017 р. він звертав увагу Виконавця, що згідно роз’яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 21.04.2014 р. 8/20-357-14, якщо проектом будинку передбачено встановлення опалювальних приладів у МЗК, але система є демонтованою, балансоутримувачу будинку необхідно відновити її у відповідність до проекту житлового будинку та здійснювати визначення витрат теплової енергії на опалення МЗК згідно Методики. В його випадку система опалення демонтована, але не відновлена до проекту житлового будинку, про що і свідчило фото батареї, яку встановлено в його під’їзді. Посилання Відповідача на те ,що їм невідомий факт ,що система опалення демонтована (і не частково а повністю) та що вона не відновлена до проекту будинку теж не відповідає дійсності.

Просив звернути увагу на те, що Виконавець у відзиві на позовну заяву свідчить, що його працівники разом з працівниками Миргородського комунального житлово-експлуатаціонного управління (далі-Балансоутримувач будинку) неодноразово проводили обстеження його під’їзду, але жодного разу не звернули увагу на те, що система опалення МЗК під’їзду не відповідає вимогам проекту будинку, хоча він звертався до них протягом майже двох років.

Відповідно до цього балансоутримувач будинку не відновив систему опалення і не привів у відповідність до проекту житлового будинку і значить не забезпечив відповідних заходів по утепленню МЗК, а Виконавець не забезпечив комфортної температури в під’їзді +16 градусів Цельсія і цим також не забезпечив заходів по утепленню МЗК то відповідно п.12 Правил плата за опалення МЗК не стягується.

Виконавець у своєму відзиві на позовну заяву заявляє, що підтримання температури у МЗК відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огорожувальні конструкції житлових приміщень. З чим позивач згоден і вважає, що в їхньому під'їзді підтримування температури у МЗК відбувається в основному за рахунок теплопередачі крізь огорожувальні конструкції, і це все за кошти які заплатили мешканці під’їзду в тому числі і я за опалення своїх квартир. Тому що батарея, яка встановлена в його під’їзді, не в змозі обігріти МЗК 9 поверхів.

Вважав, що нарахування за опалення МЗК і опалення квартири всім споживачам в будинку повинно нараховуватися окремо але Виконавець ігнорує ці вимоги.

Що стосується актів-претензій наданих Споживачем від 09.03.2017 р., від 16.01.2018р. та 28.02.2018 р. то Виконавець ні на один акт відповіді не надав.

Просив звернути увагу на те, що Виконавець не повідомив його в установлені строки ні про задоволення, ні про відмову у задоволенні то він відповідно визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. І оскільки Виконавець несподівано збільшив нарахування за послуги з опалення то відповідно ст.49 ЦПК позивач збільшив ціну позову до 416 грн.49 коп. (а.с.63-68).

02 квітня 2018 року відповідач ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вважав відповідь на відзив від 27.03.2018р. необґрунтованим з наступних підстав.

Заходи з утеплення будинку виконуються виконавцем послуг з утримання будинку. У випадку буд. 104 по вул. Багачанській в м. Миргороді таким виконавцем є Миргородське комунальне житлово-експлуатаційне управління (МКЖЕУ).

Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, які затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008 N 620/378, передбачено щорічно під час визначення стану готовності до роботи теплових господарств споживачів в опалювальний період перевіряти окрім іншого і стан утеплення будівель (горища, сходові клітки, підвали, двері тощо). Висновки про, те що МЗК утепленні, викладені в паспорті готовності будинку №104 по вул. Багачанській в м. Миргороді до роботи в опалювальний період, який складено балансоутримувачем зазначеного будинку — МКЖЕУ. Отже, під’їзд будинку, де мешкає Позивач утеплено згідно норм чинного законодавства, що підтверджується паспортом готовності будинку №104 по вул. Багачанській в м. Миргороді до роботи в опалювальний період та в подальшому підтверджено актами контрольної перевірки від 16.01.2018р. та від 28.02.2018р.

Зазначив, що відсутність окремої строки в рахунку на послуги теплопостачання про кількість теплової енергії витраченої на опалення МЗК, не свідчить про те, що таке нарахування не проводиться взагалі, тому твердження Позивача, що відповідачем не проводиться нарахування за опалення МЗК споживачам, що мають централізоване опалення є невірним.

У будинку по вул. Багачанській, 104 в м. Миргороді встановлений комерційний прилад обліку теплової енергії - тепловий лічильник, який обраховує теплову енергію спожиту всім будинком, в тому числі і теплову енергію спожиту місцями загального користування.

Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затверджених Постановою КМУ №151 від 17.02.2010р., який чинний на сьогоднішній день, не передбачає випадків проведення перерахунків у випадку проведення нарахування за теплову енергію за показниками приладу обліку. Тож надані Позивачем акти-претензії від 28.02.2017р., від 16.01.2018р. та 28.02.2018р. не можуть бути підставою для проведення йому перерахунків. До того ж у зазначених актах Позивач фіксує внутрішню температуру повітря у під’їзді не станом на конкретну дату, а за попередні періоди, що є неприпустимим. На кожну письмову заяву Позивача та наданий ним акт-претензію були надані письмові відповіді, в яких йому повідомлялося про неможливість перерахунків за неякісно надані послуги, у зв’язку з тим що чинне законодавство не передбачає випадків проведення перерахунків у випадку проведення нарахування за теплову енергію за показниками приладу обліку. Отже, твердження Позивача, що йому не було надано відповіді на його акти-претензії є невірним.

Відповідач вважає, що згідно норм чинного законодавства, заяви мешканців будинку від 26.03.2018р. про температуру повітря в під’їзді, яка була 28.02.2018р. та додані Позивачем до своєї відповіді на відзив, не є належними та допустимими доказами надання неякісних послуг.

Крім того, зазначив, що Позивачу повідомлялося, що проект теплопостачання будинку, де він мешкає має бути у їхнього виконавця послуг з утримання будинку - МКЖЕУ (зокрема у листі ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» №384 від 14/03/2017р., який доданий Позивачем до позовної заяви). Наразі відповідачу невідомо, чи звертався Позивач до МКЖЕУ для перевірки відповідності системи опалення під’їзду будинку, де він мешкає проектному рішенню. МКЖЕУ не звертався до відповідача з повідомленням про демонтаж системи опалення МЗК по вул. Багачанській, 104 в м. Миргороді.

Відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що система опалення МЗК будинку демонтована повністю або навіть частково. Це є лише припущеннями Позивача. До матеріалів доданих до позовної заяви та відповіді на відзив Позивач не надав належних доказів такого факту.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.76-79).

Відповідно до ч. 5 ст. 278 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований проживаючим в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.24-25) і не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як встановлено ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Як вбачається з позовної заяви, з 23 вересня 2008 року квартира за адресою: АДРЕСА_4, відключена від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, що підтверджується актом про відключення та сторонами не оспорюється (а.с.39).

Згідно з ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, а також його правом є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 1 частини 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого опалення віднесені до житлово-комунальних послуг.

Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до пункту 12 вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Згідно з п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення (далі - Методика), якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п.1.2. Методики).

Згідно з п.2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення МЗК та втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення МЗК залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

У відповідності з вимогами ч.6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

П. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Доказів встановлення співвласниками будинку по вул.Багачанській, 104 в м.Миргороді Полтавської області окремого порядку оплати обсягу спожитих послуг суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В той же час, згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною.

Позивачу, як споживачу квартира якого відключена від систем централізованого опалення, нараховувалась оплата за опалення місць загального користування будинку, які останній з жовтня 2016 року не сплачує (а.с.42).

В п. 1 .9 проекту договору №5/301/12/0 на опалення місць загального користування, що припадає на квартиру, який направлявся позивачу для підписання, визначено формулу для нарахування оплати місць загального користування, яка не суперечить вказаній вище Методиці та методології передбаченій статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що будинок № 104 по вулиці Багачанській в м.Миргороді Полтавської області обладнаний вузлом обліку теплової енергії, що підтверджується актами вводу в експлуатацію вузла обліку споживання теплової енергії (а.с. 40-41). Було проведення обстеження під'їздів будинку № 104 по вул.. Багачанській в м.Миргороді Полтавської області і встановлено, що місця загального користування (сходові клітини) у під'їзді опалюються (а.с. 47-48).

Твердження позивача про те, що в будинку частково демонтована система опалення МЗК не знайшло свого підтвердження, оскільки згідно паспорту готовності до роботи в опалювальний період 2017/2018 року будинку № 104 по вулиці Багачанській м.Миргород, останній підготовлений до експлуатації в зимових умовах (а.с.52-53).

Позивачем в обґрунтування вказаних позовних вимог додано: акт-претензію від 28.02.2017 року який фіксує неналежне надання послуг з опалювання місць загального користування (сходові клітини) за відхилення температури в під'їзді будинку від нормативної +16 градусів по Цельсію в слідуючі періоди опалення: з 09.10. по 31.10.; з 01.11 по 30.11, з 01.12 по 31.12 з 01.01. по 31.01 та з 01.02 по 28.02 та акт-претензію від 16.01.2018 року, який фіксує неналежне надання послуг з опалювання місць загального користування (сходові клітини) за відхилення температури в під'їзді будинку від нормативної +16 градусів по Цельсію в наступні періоди опалення: з 20.10. по 31.10.; з 01.11 по 30.11, з 01.12 по 31.12 з 01.01. по 16.01, а не в час складання відповідних актів-претензій, у зв'язку з чим суд ставить під сумнів фіксування позивачем низької температури постачання гарячої води, починаючи з 09 жовтня 2016 року (а.с. 13-14, 20, 21).У зв'язку з цим, вказані акти-претензії не можуть свідчити про надання неякісних послуг з приводу центрального опалення та гарячого водопостачання. Фотознімки додані до позовної заяви не можуть бути доказами зазначених обставин, оскільки вони не мають опису, що на них зображено, з них неможливо встановити де розташовані зображені на них об’єкти та чи працюють вони.

Крім того, судом встановлено, що 06.05.2015 на системі центрального опалення будинку 104 по вулиці Багачанській в м. Миргороді встановлено будинковий засіб обліку теплової енергії, який враховує всі періоди ненадання або надання не в повному обсязі послуги з центрального опалення (а.с. 54-59).

Виходячи з наявних і матеріалах справи доказів, суд позбавлений можливості дійти висновку про невідповідність температури в місцях загального користування встановленим нормам.

Доводи позивача про те, що він не отримує послугу з централізованого опалення у місцях загального користування та не зобов'язаний її оплачувати, не можуть бути підставою, для звільнення його від такої оплати, оскільки відповідне нарахування плати проводиться за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, які розподіляються рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, а отже позовні вимоги в частині визнання недійсним боргу нарахованого за послуги з опалень місць загального користування в період з жовтня 2016 року по теперішній час та визнання незаконними нарахування плати за послуги з опалення місць загального користування до приведення у відповідність проекту, системи опалення місць загального користування та проведення заходів утеплення задоволенню не підлягають.

При пред'явленні позову позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.11, 382, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 67 ЖК України, ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 130, 141, 223, 229, 247, 258-259, 278, 354- 355 ЦПК України, ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові ОСОБА_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП 197513178, до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго», що знаходиться в м.Миргороді Полтавської області, пров.Луговий, 11, код ЄДРПОУ 25682207, про визнання недійсним боргу, нарахованого за послуги з опалення місць загального користування в період з жовтня 2016 року по теперішній час, та визнання незаконним нарахування плати за послуги з опалення місць загального користування до приведення у відповідність проекту, системи опалення місць загального користування та проведення заходів з утеплення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_2