Рішення № 73934786, 14.05.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/627/2018

Справа № 537/1670/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2018 р. м. Кременчук

Крюківський районний суд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради , Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м Кременчука з позовною заявою та прохав суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на1/2 частку квартири №АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснив, що 28 січня 1993 року батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватизували квартиру АДРЕСА_1 та отримали свідоцтво про право власності на житло, та зареєстрували йог у Кременчуцькому МБТІ за № м-2/384.

Ще за життя, 02 лютого 1993 року батько позивача ОСОБА_5 заповідав належну йому Ѕ частину даної квартири своєму внуку та сину позивача ОСОБА_3

В свою чергу мати позивача, ОСОБА_4 свою Ѕ частину квартири нікому не заповідала.

Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, після відкриття спадщини їхній внук та син позивача ОСОБА_3. відповідно до названого заповіту 05.06.1996 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та став власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (спадкова справа № 437/95, № в реєстрі 3-932)

В свою чергу позивач ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном а саме Ѕ частиною вказаної квартири, яка належала її матері ОСОБА_4, тобто, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину.

При цьому позивач ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном із березня місяця 1996 року та разом із сином стала періодично проживати у даній квартирі без реєстрації, а також разом із іншим співвласником - її сином ОСОБА_3. оплачувала комунальні послуги, а також проводила ремонт даної квартири.

11 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1, вважаючи себе спадкоємцем, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, звернулася в Першу Кременчуцьку державну нотаріальну контору із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, але 11.10.2017 року за вих. № 2514/02-31 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріально дії у зв'язку з тим, що, на думку нотаріуса, вона (позивач ОСОБА_1В.) пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її адвокат підтримали позовні вимоги, прохали суд задовольнити позов.

Відповідач представник Кременчуцької міської ради в судове засіданні не з*явився, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, направили клопотання про розгляд справи без їх участі, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Третя особа ОСОБА_3. в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши та проаналізувавши надані суду письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судом встановлено, що 28 січня 1993 року батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватизували квартиру АДРЕСА_1 та отримали свідоцтво про право власності на житло, та зареєстрували йог у Кременчуцькому МБТІ за № м-2/384.

Ще за життя, 02 лютого 1993 року батько позивача ОСОБА_5 заповідав належну йому Ѕ частину даної квартири своєму внуку та сину позивача ОСОБА_3

В свою чергу мати позивача ОСОБА_4 свою Ѕ частину квартири нікому не заповідала.

Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, після відкриття спадщини їхній внук та син позивача ОСОБА_3. відповідно до названого заповіту 05.06.1996 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та став власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (спадкова справа № 437/95, № в реєстрі 3-932)

В свою чергу позивач ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном а саме 1 /2 частиною вказаної квартири, яка належала її матері ОСОБА_4, тобто, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину.

При цьому позивач ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном із березня місяця 1996 року та разом із сином стала періодично проживати у даній квартирі без реєстрації, а також разом із іншим співвласником - її сином ОСОБА_3. оплачувала комунальні послуги, а також проводила ремонт даної квартири.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно листа міністерства юстиції України від 21.02.2005року №19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника повинно вирішуватися у судовому порядку.

Першою Кременчуцькою Державною нотаріальною конторою м.Кременчука було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на його ім.*я на квартиру, оскільки пропущений шестимісячний строк.

Положеннями ст.ст. 548-549 ЦК УССР від 01.01.1964 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями . Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину у разі, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Згідно книги шостої Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.ст. 1216-1217). Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ст. 1226). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними ( ст. 1267). Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили (п. 5 ч. 1 ст. 19 цього Закону)

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У зв*язку з неможливістю у нотаріальному порядку видати свідоцтво про право на спадщину по причині пропуску строку, виник цивільно-правовий спір.

Згідно з частиною дев*ятою статті 15 Закону України від 01.07 2004року №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Відповідно до вимог п.6 частини першої статті 19 Закону України від 01.07.2004року №1952-1V«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з підпунктом 3 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013року №868, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, є зокрема, свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

Відповідно до ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема правочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов*язків/ спадщини/від фізичної особи, яка померла/спадкодавця/ , до інших осіб.

Відповідно до ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов*язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на1/2 частку квартири №АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 8,41 Закону Конституції України ,ст.ст. 12,81,130,141,223,263-266ЦПК України, ст.ст. 328,331,1216,1218 ЦК України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради , третьої особи :Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в повному обсязі.

Суддя: О.В.Маханьков

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 травня 2018року.