Постанова № 73934718, 10.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 311/1709/17 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

провадження № 22-ц/778/1822/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Ващенко З.С.

за участі:

представника позивача ОСОБА_3. - адвоката ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 р. помер її двоюрідний дід - ОСОБА_6, про смерть якого вона дізналася із оголошення в газеті «Нова Таврія» від 25.03.2017р. за № 21, в якому Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області розшукує спадкоємців після померлого ОСОБА_6 Для оформлення спадщини вона звернулася із заявою до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та державного нотаріуса, але їй було роз'яснено, що необхідно підтвердити факт родинних відноси з померлим ОСОБА_6 та звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також вона дізналась, що після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Однак за життя ОСОБА_6 склав заповіт, який був посвідчений Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області 22.05.1995р. та зареєстрований в реєстрі № 69. Цим заповітом ОСОБА_6 заповідав належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5, який не є родичем, але проживав з померлим з 1994р. і до дня смерті.

Заповітом не було охоплено все майно, яке належало спадкодавцю, оскільки після смерті ОСОБА_6 на його ім»я був оформлений земельний пай площею 7 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданим на підставі рішення Василівської райдержадміністрації № 400 від 13 травня 1996 року.

У зв»язку з вищенаведеними обставинами позивач вважає себе єдиним спадкоємцем за законом п»ятої черги після смерті двоюрідного діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, про смерть якого вона дізналась 25.03.2017р., що вважає поважною причиною пропуску строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, тому просила встановити їй додатковий строк для подання відповідної заяви терміном шість місяців з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, актовий запис № 66, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 5).

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_7, яка народилася, ІНФОРМАЦІЯ_5., виданого Щорсовським РАЦС с. Мала Білозерка від 09.04.1949р., в графі "батько" зазначений - ОСОБА_8, а в графі "матір" - ОСОБА_9 (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про одруження, виданого Нововоскресенською сільською радою Нововоронковського району Херсонської області 12.08.1970р., ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_10, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_18» (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого Щорсовським РАЦС с. Мала Білозерка 01.07.1950р., його батьком зазначено ОСОБА_11, а матір'ю - ОСОБА_12 (а.с. 12).

Згідно архівного витягу № 01-32/Л-1264 від 11.05.2017р., наданого Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви ОСОБА_13 с. Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, в 1909 року ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 (а.с. 14-зворот).

Як вбачається з архівного витягу № 01-32/Л-1532 від 12.06.2017р., наданого Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви ОСОБА_13 с. Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, ОСОБА_14 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6, батьком якої був - ОСОБА_15 ОСОБА_14 (рос.), а матір'ю - його дружина ОСОБА_21 (рос.) (а.с. 16-зворот).

Спадкодавець ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 батьком якого був - ОСОБА_19 (рос.), а матір'ю - ОСОБА_20 (рос.), що підтверджується архівним витягом № 01-32/Л-1264 від 11.05.2017 року, наданим Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви ОСОБА_13 с. Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16-зворот).

Тобто ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, був рідним братом ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір"ю батька позивачки ОСОБА_3 Тому позивачу ОСОБА_3 померлий ОСОБА_6 доводиться двоюрідним дідом.

Відповідно до довідки, виданої 20.06.2017р. Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_6 проживав та постійно був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 1993 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8. Разом з ним постійно проживав з 1994 року та по день смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_5, який не є родичем померлого (а.с.7).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 був виданий 17 лютого 1997 року члену КСП ім. Калініна Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_2, на підставі рішення Василівської райдержадманастрації від 13.05.1996 року за № 400 (а.с. 6), тобто вже після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до оголошення в газеті «Нова Таврія» за № 2(4124) від 25.03.2017р. Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області розшукує спадкоємців - власників земельних часток (паїв), які померли або не витребували з невідомих причин на території Малобілозерської сільської ради сертифікати, зокрема, сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 виданий на імя ОСОБА_6, на території колишнього КСП ім. Калініна загальною площею 6,49 га (а.с. 8).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 344/01-16 від 30.06.2017р., наданої на заяву ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда ОСОБА_6, нотаріусом роз'яснено їй, що, оскільки заява про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців ОСОБА_3 не була подана та остання не була прописана зі спадкодавцем на день смерті за однією адресою, тому їй запропоновано звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини (а.с. 18).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 366/01-16 від 11.07.2017р. та Інформаційної довідки зі спадкового реєстру за № 48332701, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8. ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, з заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с. 26, 27, 61).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48840469 від 22.08.2017р., наданої Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, зареєстрований заповіт № 38087312, номер в реєстрі нотаріальних дій № 69 (а.с. 62-а).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 48840469 від 22.08.2017р., виданої Василівською державною нотаріальною конторою, реєстрантом - Запорізькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 06.12.2005р. зареєстровано заповіт ОСОБА_6, який посвідчений 22.05.1995р. Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області та на теперішній час є чинним (а.с. 6-2а).

Як вбачається зі складеного ОСОБА_6 заповіту, заповідач на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, заповів ОСОБА_5 (а.с. 64).

Даний заповіт не змінений, не скасований та є чинним, про що свідчать відомості Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 22.08.2017 року (а.с. 62-а, 63).

Право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Калініна розміром 7,00 умовних кадастрових гектарів заповітом не охоплено, оскільки, як вбачається з вищевказаного Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 даний Сертифікат був виданий члену КСП ім. Калініна Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_6 17 лютого 1997 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.6).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 366/01-16 від 11.07.2017 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, із заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.61).

Між тим, спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 прийняв спадщину в заповіданій частині, оскільки проживав та був зареєстрований у спадковому будинку разом зі спадкодавцем.

Судом з'ясовано, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а отже кінцевим днем для подання заяви про прийняття спадщини після його смерті є 22 листопада 1996 року.

Суд, встановивши шляхом аналізу архівних документів про родинні відносини, що померлий ОСОБА_6 є двоюрідним дідом позивача ОСОБА_3, розглянув по суті її вимоги щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відмовляючи в задоволенні цих вимог, суд виходив із того, що позивачу було відомо про смерть спадкодавця ще 1996р., та поважних причин пропуску шестимісячного строку позивач не довела.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд невірно встановив на підставі показів свідків, які є родичами третьої особи ОСОБА_5, ті обставини, що вона була обізнана про смерть ОСОБА_6 та була на його похованні. В той час, як матеріалами справи підтверджується, що вона на той час мешкала в іншому населеному пункті та в день поховання діда знаходилась на роботі, на що вказує додана до справи копія табелю обліку робочого часу за 23 травня 1996р.

Апеляційним судом встановлено, що висновки суду про пропуск ОСОБА_3 без поважних причин строку на подання заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідає сукупності зібраних у справі доказів, а табель обліку робочого часу, згідно з яким позивач 23 травня 1996р. - в день поховання спадкодавця знаходилась на роботі, не доводить достеменно того факту, що остання протягом більше 20 років не знала про смерть двоюрідного діда.

Між тим, вирішуючи справу, суд не звернув уваги на різницю у законодавстві щодо спадкування на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_8., та на час звернення позивача до нотаріальної контори з приводу її прийняття - 21.04.2017р.

Так, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Вказане правило діяло як за положеннями ЦК УРСР в ред. 1963р., та к і за Цивільним кодексом України, який набув чинності з 01.01.2004р.

За правилами ст.ст.529-532 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), спадкоємцями за законом могли бути діти (в тому числі усиновлені); дружина і батьки (усиновителі) померлого; дитина померлого, яка народилася після його смерті, онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, брати та сестри померлого, дід, баба померлого, непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Двоюрідні онуки не входили до жодного кола осіб, які мали право на спадкування за законом. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Отже, позивач ОСОБА_3 як двоюрідна онука померлого ОСОБА_17 за діючим законодавством станом на день його смерті не могла бути його спадкоємцем.

Новелою ЦК України 2004 року є збільшення кількості черг спадкоємців за законом до п'яти, порівняно з Цивільним кодексом УРСР 1964 року, де було лише дві черги спадкоємців.

Саме на спадкування як спадкоємцем п»ятої черги посилається ОСОБА_3 в позовній заяві, яка передбачена ст. 1265 ЦК України в ред. 2004р., рахуючи себе спадкоємцем чет- вертого ступеню споріднення.

Однак, такі ствердження є помилковими з огляду на таке.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. від 01.01.2014р., цей цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003р., положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, законодавець встановлює, що новий Цивільний кодекс застосовується до прав та обов'язків, зокрема, які «виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати після набрання ним чинності», до яких законодавець відносить також правовідносини щодо спадкування, коли спадщина відкрилась до набрання новим Кодексом чинності, але не була ніким прийнята із спадкоємців.

Тобто, за змістом вказаних норм Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, визначальним є те, що право у особи за чинним на час відкриття спадщини законодавством мало існувати та бути наявним, тільки тоді можна вважати, що таке право виникло до набрання чинності новим ЦК України та продовжує існувати у особи після цього, а тому може бути захищене у відповідності до вимог ЦК України в ред. 2004р. з урахуванням правил п. 5 Прикінцевих та перехідних положень.

Разом з тим, статтями 529-532 ЦК УРСР в ред. 1963р. передбачався вичерпний перелік спадкоємців за законом, та двоюрідні онуки до цього переліку не входили. Тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 за чинним на той час законодавством ОСОБА_3 не могла бути його спадкоємцем, а тому правовідносини щодо спадкування не є такими, що виникли під час дії ЦК 1963р. та продовжують існувати на теперішній час.

А той факт, що таке право з»явилось у двоюрідних онуків із введенням в дію нового ЦК України - з 01.01.2004р., у якому збільшено коло спадкоємців, не породжує у позивача ОСОБА_3 такого права після спливу 20 років з дня відкриття спадщини.

Зважаючи на те, що за наслідками розгляду позову, суд правомірно відмовив в його задоволенні, не знайшовши підстав для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, то підстав для скасування цього рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 травня 2018р.

Головуючий:

Судді: