Постанова № 73934320, 08.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6804/17

Провадження № 1кп/333/196/18

У Х В А Л А

08 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

прокурора Красних О.О.,

захисника обвинуваченої - адвоката Ями Д.М.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 42016081020000063 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Якимівка, Якимівського району, Запорізької області, громадянки України, освіта - вища, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимої,

- за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2018 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченої та її захисника про отримання ними копій вказаних документів.

Прокурор під час проведення судового підготовчого засідання просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який провести у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, за участю обвинуваченої та її захисника. Під час досудового розслідування, на думку прокурора, були дотримані усі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Захисник обвинуваченої Яма Д.М. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, вказуючи на:

- невідповідність обвинувального акту вимогам, які звичайно висувають до офіційних документів, так як примірник обвинувального акту, отриманий стороною захисту, не був скріплений печаткою;

- порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, так як фактичні обставини не конкретно викладені в обвинувальному акті;

- ігнорування органом досудового розслідування та прокурором базових, засадничих принципів правового регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я.

Тобто, на думку захисника Ями Д.М. фактично за змістом обвинувального акту ОСОБА_2 вимушена захищатися, спростовуючи не конкретні факти і докази, а суцільні вигадки прямо заінтересованих у справі осіб, яким надано кримінально-процесуального вигляду, пред'явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права на захист.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала клопотання свого захисника у повному обсязі та просили суд повернути обвинувальний акт.

Заслухавши думки прокурора, обвинуваченої та її захисника, дослідивши обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо останній не відповідає вимогам КПК України.

Частиною 4 статті 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суб'єкт злочину, передбачений ст. 166 КК України, має бути спеціальним, тобто ним можуть бути лише батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники.

У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 повідомлено про те, що вона підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, а саме в злісному невиконанні батьками, опікунами встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, орган досудового розслідування робить висновок, що ОСОБА_2 під час скоєння злочину була відносно до ОСОБА_3 усиновителем, а стосовно малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - опікуном.

Злісне невиконання вказаних у ст. 166 КК України обов'язків утворює склад цього злочину лише у разі, коли воно потягло тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки - ознака оціночна, яка потребує свого визначення у кожному конкретному випадку. Такими наслідками можуть визнаватися смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку чи піклування, захворювання їх на небезпечну хворобу.

Злочин, передбачений ст. 166 КК України, вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Тому, слідчий вказує на тяжкі наслідки, які наступили - смерть дитини ОСОБА_3

Водночас, зазначаючи про умисел обвинуваченої щодо злісного невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за особами стосовно яких встановлено опіку (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 і ОСОБА_8.) та її дії відносно вказаних дітей, слідчий не вказує у формулюванні обвинувачення тяжкі наслідки, які настали від дій ОСОБА_2 відносно цих дітей, що є в даному випадку обов'язковим.

Отже, вбачається певна не конкретизація формулювання обвинувачення, так як слідчий, описуючи закінчений склад злочину, передбачений ст. 166 КК України, стосовно осіб, яким ОСОБА_2 була опікуном, не вказує відносно них про настання тяжких наслідків, тобто фактично описується злочин, який не доведений до кінця.

Слідчий у формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 в обвинувальному акті вказав: «…ухиляючись від виконання покладених на нею державою та чинним законодавством України обов'язків, усвідомлюючи всі ризики, які можуть виникнути, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплова, домоволодіння № 6, штучно створила незадовільні побутові умови їхнього проживання, які виразились у багаторазовому залишенні дітей упродовж тривалого строку без будь-якого догляду, системному ухиленні від виховання - контролю за проведенням дозвілля, незабезпеченні дітям безпечних умов перебування за місцем проживання». Зазначаючи вказані факти слідчий не конкретизувала який тривалий строк обвинувачена залишала дітей без догляду. Визначення поняття «багаторазовості» в даному випадку також, на думку суду, має бути більш конкретизованим.

Крім того, слідчий зазначила, що «Так, достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_3 неодноразово вживала монтажний клей «Дракон», ОСОБА_2 багаторазово залишала його на видимому місці, не вжила заходів для знаходження зазначеного клею у безпечному місці поза межами доступу малолітніх дітей, достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_3, розвиваючись у неналежних умовах, неодноразово вживала його як їжу, замість їжі та солодощів, що в подальшому призвело до тяжких наслідків, які виразились у наступному:

Так, 16 лютого 2016 року, у денний час доби, ОСОБА_2, будучи усиновителем (матір'ю) малолітньої ОСОБА_3, недбало ставлячись до наслідків невиконання покладених на неї обов'язків, злісно не виконуючи встановлені законом обов'язки по догляду за останньою, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплова, домоволодіння № б, залишила малолітню ОСОБА_3, вдома за вищевказаною адресою разом зі своїм батьком похилого віку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який із 2001 року по 2008 рік знаходився під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом «Шизофренія», а також зі своєю хворою матір'ю похилого віку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка знаходиться під наглядом лікаря- психіатра з 2013 року з діагнозом «Атеросклеротична деменція», не дивлячись на вік та стан здоров'я останніх, усвідомлюючи їхню неспроможність належним чином доглянути за малолітньою дитиною, поїхала за власного ініціативою разом із малолітніми дітьми - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до голови Запорізької обласної державної адміністрації на прийом.

Приблизно о 16 годині 00 хвилин, після повернення ОСОБА_2 за місцем свого мешкання, малолітній ОСОБА_3 стало зле, після чого ОСОБА_2 самостійно здійснила промивання шлунку останньої.

Далі ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за своєю малолітньою донькою, тобто ОСОБА_3, що проявилося у невжитті заходів щодо її своєчасного лікування, нехтуючи обов'язком піклуватися за здоров'я дитини, приблизно о 20 годині 00 хвилин, тобто через тривалий проміжок часу, привезла малолітню ОСОБА_3 до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 70, у зв'язку із тим, що малолітня ОСОБА_3 погано себе почувала, де останній була надана перша медична допомога черговими лікарями вказаного медичного закладу.

У зв'язку із тим, стан здоров'я малолітньої ОСОБА_3 був встановлений як незадовільний, ОСОБА_2 рекомендовано госпіталізувати до Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні № 5, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 28-А, так як дитина є мешканкою міста Запоріжжя.

Проте, 16.02.2016 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, нехтуючи обов'язком "піклуватися про здоров'я дитини, недбало ставлячись до наслідків невиконання встановлених законом обов'язків що проявилося у невжитті заходів щодо своєчасного лікування малолітньої ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні приймального відділення Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 70, не зважаючи на рекомендації лікарів вказаного медичного закладу щодо необхідності госпіталізації дитини до лікарні, злісно не виконала обов'язки по догляду за малолітньою ОСОБА_3, а саме відмовилась від госпіталізації, тим самим не вжила заходи для надання дитині кваліфікованої кличної допомоги, та самовільно покинула приміщення медичного закладу, не написавши відповідну заяву про відмову від госпіталізації.

У зв'язку із тим, що в ніч з 16.02.2016 року на 17.02.2016 року стан здоров'я малолітньої ОСОБА_3 погіршився, 17.02.2016 року, приблизно о 09 годині 10 хвилин, останню було госпіталізовано до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня», яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 70, у приміщенні якої 22.02.2016 року малолітня ОСОБА_3 померла під наглядом лікарів.

Згідно з висновком експерта Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 687, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння невідомою труйною речовиною, що викликало розвиток поліорганної недостатності, яка явилась безпосередньою причиною смерті».

Таким чином, слідчий, зазначаючи, що дії ОСОБА_2 по залишенню монтажного клею «Дракон» у доступному для дитини місці, призвели до тяжких наслідків, не вказує, що саме отруєння ОСОБА_3 відбулося вживанням вказаного клею, що на думку суду, також свідчить про не конкретизацію формулювання обвинувачення ОСОБА_2, тобто слідчий в даному випадку не розкриває причинний зв'язок між діями обвинуваченої та настанням тяжким наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як зазначив ЄСПЛ в своєму рішенні «Маестрі проти Італії» (заява № 39748/98) від 17.02.2004 року закон має бути доступним для конкретної особи і сформульованим з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією.

На переконання суду, порушення права на захист та викладення формулювання обвинувачення у обвинувальному висновку у суто загальній формі є порушенням п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України і унеможливлює проведення судового розгляду кримінального провадження з досягненням його завдань та із застосуванням до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури. Тому, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42016081020000063 від 18.11.2016 року, підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 110, 291, 293, 314, 337, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Ями Дмитра Миколайовича про повернення обвинувального акту - задовольнити.

Повернути обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження № 420160810200000630 від 18.11.2016 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області для його належного складання згідно з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства протягом розумного строку та усунення вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Запорізькій області шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик