Рішення № 73933718, 03.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7408/17

Пр. № 2/333/627/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗМР, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, зі спадкодавцем за заповітом ОСОБА_4, померлою 14.05.2017 року, на час відкриття спадщини, визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру № АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом, після померлої 15.05.2017 року ОСОБА_4 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.03.2018 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що 14.05.2017 року померла тітка позивача – ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якого входить квартира № АДРЕСА_2.

При житті ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповідала належне їй майно позивачу.

21.11.2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 14.05.2017 року ОСОБА_4

Постановою державного нотаріуса від 24.11.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва у зв’язку з тим, що на день відкриття спадщини за паспортними даними позивач проживав окремо від спадкодавця, а заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подав.

Позивачем зазначено, що він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, на день смерті спадкодавця та задовго до цього він постійно проживав разом із тіткою за адресою: АДРЕСА_1, вів з нею домашнє господарство, допомагав по догляду за нею, надавав кошти для сплати комунальних послуг. Інших спадкоємців за заповітом, окрім позивача, у ОСОБА_4 не має. Вважає, що він як спадкоємець за заповітом своєчасно прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його тітки, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті і відповідно набув права власності на спадкове майно.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 надав пояснення, у яких підтвердив обставини, викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином. 03.05.2018 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу без участі представника ЗМР, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини, а отже останній повинен звернутися до суду із заявою про визначення дотикового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Представник третьої особи – Шостої Запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, при цьому зазначила, що на спадкове майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, не претендує.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, третю особу, допитавши свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.05.2017 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія І-ЖС № 389090, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 3311 (а.с. 5).

Після її смерті залишалося спадкове майно у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить спадкодавцю на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2001 року (а.с. 9). Даний факт також підтверджується реєстраційним написом на право встановлювальному документі, виконаним ОП «ЗМБТІ», за реєстровим № 34653 від 14.11.2001 року, (а.с. 9), технічним паспортом на квартиру, складеним ОП «ЗМБТІ» 21.07.2001 року (а.с. 43-44).

Відповідно до заповіту, складеного 02.12.2013 року та посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, р. № 5-540, ОСОБА_4 все своє майно заповідала ОСОБА_1 (а.с. 10.)

21.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 14.05.2017 року ОСОБА_4 (а.с. 36).

Постановою державного нотаріуса від 24.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі вище вказаного свідоцтва, оскільки останній на день відкриття спадщини був зареєстрований окремо від спадкодавця, що підтверджується даними його паспорту, та не подав заяву про прийняття спадщини у строк встановлений ст. 1270 ЦК України (а.с. 48).

Відповідно до ксерокопії паспорту серії СА 852078 виданого на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6-8).

З акту, складеного та підписаного головою правління ОСББ-1 «Локомотив» ОСОБА_8, сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за № 38/17 від 29.11.2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 не був зареєстрований, але з квітня 2016 року фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1. Тобто на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 14.05.2017 року, позивач ОСОБА_10 фактично мешкав разом із нею (а.с. 12).

Дана обставина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, яка надала суду пояснення, що позивач з квітня 2016 року мешкав разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, разом із тіткою вів господарство, доглядав за нею, після її смерті здійснював похорон (а.с. 51).

Відповідно до копії спадкової справи № 551/2017, заведеної після померлої ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 є єдиним її спадкоємцем, який звернувся із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину. Однак, відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР за вих. № 04-07/3/24102 від 23.11.2017 року, за відомостями департаменту за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.08.1970 року по день смерті – 14.05.2017 року. На момент смерті з нею була зареєстрована ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка не подала заяву про прийняття спадщини у строк встановлений ст. 1270 ЦК України (а.с. 35-48).

Інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися і спадщину не приймали.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі прав та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 року за № 20/5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач як спадкоємець за заповітом, своєчасно прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його тітки ОСОБА_4, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті і відповідно набув права власності на спадкове майно. Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиву, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, показаннями свідка.

Виходячи із викладених обставин та доказів у їх сукупності та кожного окремо, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, законними та обґрунтованими, внаслідок чого вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1222, 1233, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, зі спадкодавцем за заповітом – ОСОБА_4, померлою 14.05.2017 року, на час відкриття спадщини, а саме на 14.05.2017 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 14.05.2017 року ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 травня 2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик