Постанова № 73933582, 05.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 433/2104/17

Провадження № 22ц/782/143/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Авалян Н.М., суддів - Єрмакова Ю.В., Орлова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат ОСОБА_3

на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області (суддя Певна О.С.)

від 07 лютого 2018 року

у справі про позбавлення батьківських прав,

учасники справи

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_4

третя особа - Преображенська сільська рада Сватівського району Луганської області

ВСТАНОВИВ

05 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей.

Від імені позивачки позовна заява підписана та подана її представником - адвокатом ОСОБА_3, повноваження якої підтверджені довіреністю від 12 жовтня 2017 року, посвідченої директором Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ухвалою судді від 25 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її недоліками, які полягають у наступному: 1) неповній відповідності тексту позовної заяви вимогам ч.3 ст.175 ЦПК України; 2) недотримання вимог ч.5 ст.95 ЦПК України про посвідчення копій письмових доказів; 3) недотримання вимог ч.5 ст.177 ЦПК України щодо подання всіх наявних у позивача доказів; 4) несплаті судового збору у розмірі 640 гривень.

Копія ухвали позивачкою отримана 01 лютого 2018 року.

05 лютого 2018 року позивачкою подана заява, в якій вона висловила свою незгоду з ухвалою про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 07 лютого 2018 року позовну заяву повернуто у зв'язку з тим, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати вказану ухвалу про повернення позовної заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження на підставі її позовної зави.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши доводи скаржника, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, оскільки при вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Залишаючи без руху та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на норми Цивільного процесуального кодексу України, які набули чинності з 15 грудня 2017 року, не звернувши уваги на п. 11 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, в якому зазначено наступне:

«заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу».

Позовна заява була подана до суду 05 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був надати оцінку щодо відповідності позовної заяви вимогам процесуальних норм, які були чинними до 15 грудня 2017 року.

Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції не правильно застосував положення ст.8 Закон України "Про судовий збір" та дійшов помилкового висновку, що звільнення від сплати судового збору законом не передбачено.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено, що суд може не тільки відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але також звільнити від його сплати, зокрема у випадках: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його доходу за попередній календарний рік; батьків, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; особу, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб; якщо предметом позову є захист сімейних прав.

Порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст.367, ст.369, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, 382, 384, ст.388, п.2 ч.1 ст.389, ч.1 ст.390, 391 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 07 лютого 2018 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Авалян Н.М.

Судді: Єрмаков Ю.В.

Орлов І.В.