Постанова № 73933562, 14.05.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/456/18

Провадження № 3/316/157/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018 рік м.Енергодар

Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинський М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщення суду в м.Енергодарі адміністративний матеріал, який надійшов з Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1 В’ячеславовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду не наданий, громадянина України, місце проживання: Запорізька область, місо Енергодар, АДРЕСА_1,-

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області 23.03.2018 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 В’ячеславовича. за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія: БД №330148 складеного 16.03.2018 року, водій ОСОБА_1 рухаючись по 437 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 16.03.2018 року о 21 години 55 хвилин керував автомобілем «Сітроен С-4» державний номерний знак: АР1205АО з явними ознаками алкогольного сп’яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, від проходження огляду з метою виявлення ступеню алкогольного сп’яніння за допомогою алкотестера «Драгер» та проходження медичного обстеження в медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився більше двох разів, про поважність причин неявки не повідомив, будь-яких заяв до суду не надав, повідомлявся судом за адресою місця проживання зазначену як у протоколі про адміністративне правопорушення рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт «Укрпошта» з відміткою, яка свідчить про неотримання ОСОБА_1 поштового відправлення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року ратифіковану Законом №475/97-ВР від 17.07.97 (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст.6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, гр.ОСОБА_1 не повідомив суду причини неявки, клопотань або заяв про відкладення слухання справи до суду не надав, гр.ОСОБА_1 було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується як підписом у протоколі так і його письмовими поясненнями долученими до матеріалів справи зазначене дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

Слід також зауважити, що і Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що було проігноровано гр.ОСОБА_1

За зазначених обставин, суд вважає, що гр.ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а отже можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – гр.ОСОБА_1, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ (зі змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доведена та підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1), письмовими поясненнями свідків (а.с.2, 3), письмовими поясненнями гр..ОСОБА_1 згідно яких він відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп’яніння та зазначив на те що по обіді вжив 0,5 л. пива (а.с.4), Актом огляду (а.с.5), рапортом працівника поліції (а.с.6), у зв’язку з чим гр.ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно змісту ч.2 ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, суд має право не враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним піддати правопорушника ОСОБА_1 адміністративному стягненню в рамках санкції ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який, з урахуванням розміру неоподаткованого мінімуму у 17 гривень передбаченого пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, становить 10200 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, згідно приписів ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення на гр.ОСОБА_1, з даної особи також підлягає стягненню розмір судового збору на користь держави, який з урахуванням ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становить суму у 352 гривні 40 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року ратифіковану Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р., Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 23, 33, 40-1, 130, 268, 276, 277, 283, 284, 287-289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 В’ячеславовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду не наданий - визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнути до адміністративної відповідальності та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф стягнути на р/р 31113149700001, Банк отримувача ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 37941997, призначення платежу 21081300, протокол серія БД №330148.

Стягнути з ОСОБА_1 В’ячеславовича, судовий збір у розмірі 352 (трьохсот п’ятдесяти двох) гривень 40 (сорока) копійок - на користь держави (одержувач коштів: ГУК у м. Києві, (м. Київ) 22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, п.5 таблиці ставок, ПІБ платника судового збору).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М. В. Капустинський