Рішення № 73933428, 07.05.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/22212/17

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2018 року , Сватівський районний суд

Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

За участю секретаря судового засідання Фурсової Н.В.

Представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», представник позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до Кредитного договору № 50005944 від 10.09.2012,

встановив:

ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2012 р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 (було укладено Кредитний договір № 50005944, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 118 718, 44 грн., що є еквівалентом 14 611, 50 доларів США на дату укладання Договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві ОСОБА_5 у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання ОСОБА_5, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору та Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною Кредитного договору № 50005944 від 10.09.2012.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 укладено договір застави, за умовами якого останній передав в заставу транспортний засіб марки VW, модель Polo, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1 598 куб. см., рік випуску 2012, державний номер BB 0604 CI, колір білий, заставною вартістю 139 668, 75 грн. Вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконав і станом на 06 листопада 2017 року сума його боргу складає 555 270, 07 гривень. У зв'язку з чим, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави шляхом його реалізації на прилюдних торгах, а також стягнути з відповідача витрати.

Представник позивачаОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України, про що свідчить оголошення про виклик та скріншот оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України.(а.с.37, 38) З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники справи зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, відповідач не з’явився в судове засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не з'явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов не надав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2012 р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 50005944, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 118 718, 44 грн., що є еквівалентом 14 611, 50 доларів США на дату укладання Договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві ОСОБА_5 у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання ОСОБА_5, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору та Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною Кредитного договору № 50005944 від 10.09.2012. (а.с. 23-35).

Згідно умов кредитного договору, що становлять невід’ємну частину Договору, Відповідач зобов’язався здійснювати щомісячні платежі відповідно до Графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті Відповідачем, визначено відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в Договорі.

Крім того, між сторонами у відповідності до п. 1.6 загальних умов був укладений договір застави транспортного засобу № 50005944 від 12.09.2012 р., за яким відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки VW, модель Polo, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1 598 куб. см., рік випуску 2012, державний номер BB 0604 CI, колір білий, заставною вартістю 139 668, 75 грн. (а.с.36-41).

Згідно з п. 1.4.2. та пп. 2.4., 2.5. Умов кредитування, повернення ОСОБА_5 та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по Договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, виставленого Позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.1. Умов кредитування, у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення ОСОБА_5 відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування ОСОБА_5 на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць, Позивач має право визнати термін повернення ОСОБА_5 таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і до 15 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, як це зазначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, позивачем відповідно до п. 1.4.2 загальних умов були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього, що підтверджується відповідними рахунками на оплату.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушенням зобов'язання, згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості за кредитом.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Поняття неустойки визначено у ч. 1 ст. 549 ЦК України, за якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом п. 8.1 загальних умов у разі порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Положеннями п. 3.2 Загальних умов сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту та серед іншого, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць (п. 3.2.1 Загальних умов).

На адресу відповідача було направлено вимогу (повідомлення) від 05.10.2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, якою позивач вимагав від відповідача дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, які станом на дату направлення вимоги становили 256 810, 13 гривень. (а.с.55-60).

Крім того, у даній вимозі також було вказано і про те, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, у тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору, не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що стверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що станом на 06 листопада 2017 року сума його боргу складає 555 270, 07 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 493 100, 51 гривень, оскільки в частині стягнення з відповідача розміру сплати неустойки (пені та штрафу), доводи позивача, суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Основним зобов’язанням позичальника за кредитним договором є погашення кредитних коштів та сплата процентів за користування ними, додатковим зобов’язанням є сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Отже, антитерористична операція на території Луганської області була запроваджена з 14.04.2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в якому міститься м. Луганськ Луганської області.

Як вбачається зі справи, відповідач зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому він є суб'єктом Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року, відносно якого, відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Крім того, комерційним банкам Національним банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз'яснення, згідно з якими банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування штрафу та пені позивачем здійснено починаючи з 16.09.2014. Таким чином, твердження позивача про нарахування пені та штрафу відповідачу ОСОБА_4 на увагу суду не заслуговує.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Доводи позивача щодо віднесення збитків, понесених ТОВ «Порше Мобіліті» до загального розміру заборгованості ОСОБА_4 є обґрунтованими.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.

Відтак, витрати ТОВ «Порше Мобіліті» є збитками і підлягають відшкодуванню на підставі ст. 22 ЦК України.

В силу застави, відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодержатель, згідно із п. 5.1 договору застави, має право задовольнити свої вимоги за цим договором у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок заставленого майна, згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про заставу», заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.2 договору застави задоволення вимог заставодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом.

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» слід задовольнити частково та в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 за кредитним договором в розмірі 493 100, 51 гривень звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», представник позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідно до Кредитного договору № 50005944 від 10.09.2012 – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 94415, АДРЕСА_1) перед ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія «КІБ» ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» М.Київ, МФО 300379, місцезнаходження: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс «В») відповідно до Кредитного договору № 50005944 від 10.09.2012 на загальну суму 493 100, 51 гривень звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки VM, модель Polo, кузов BBXW8ZZZ61ZDG005673, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, державний номер ВВ 0604 CI, згідно Договору застави транспортного засобу №50005944 від 12.09.2012 року, шляхом його реалізації на публічних торгах, встановивши початкову ціну предмета застави в сумі 139 668, 75 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 94415, АДРЕСА_1 перед ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія «КІБ» ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» М.Київ, МФО 300379, місцезнаходження: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс «В») судові витрати в сумі 19 396, 50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області або через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 11 травня 2018 року.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_3