Постанова № 73932416, 07.05.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2533/17

Провадження №2-а/265/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - ДПП) про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтування позову:

19.03.2017 приблизно о 19-00 год. Позивач керувала автомобілем ТОYОТА (державний номер НОМЕР_1) у Лівобережному районі м.Маріуполь Донецької області. Рухалася від пр.Перемоги у бік вул.Пашковського і, виконавши вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (тобто зупинившись перед ним), здійснила маневр лівого повороту, а проїхавши незначну відстань вже по вул.Пашковського була зупинена екіпажем автомобіля патрульної поліції.

В якості причини зупинки патрульні поліцейські ОСОБА_2 (нагрудний знак НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (нагрудний знак НОМЕР_3) вказали, що Позивач нібито не зупинилась на вимогу вказаного вище дорожнього знаку. Патрульні у якості доказу правопорушення відтворили відеозапис з їхнього відеореєстратору, однак продемонстроване відео не фіксувало яким саме чином Позивач проїхала перехрестя, на відео навіть не видно, що вона виїжджала на головну дорогу з другорядної. Фактично із пред'явленого в якості доказу відео можна зробити тільки висновок про те, що Позивач рухалась в межах допустимої швидкості руху вже по головній дорозі, тобто по вул.Пашинського.

Крім того, патрульні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не роз'яснили Позивачу права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не надали переконливих доказів правомірності використання технічного засобу, яким нібито було зафіксоване правопорушення. Однак вони все ж таки склали постанову по справі про адміністративне правопорушення, хоча копію постанови Позивачу не надали.

В супереч положенням ст.283 КУпАП, у оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не вказано порядку та строків її оскарження, відсутні будь-які посилання на інтернет-ресурс (веб-сайт тощо), на якому Позивач могла б ознайомитися із відеозаписом інкримінованого правопорушення.

До того ж, копію оскаржуваної постанови надіслано із порушенням строків, передбачених ч.ч.1, 2 ст.285 КУпАП.

Також, оскаржувана постанова всупереч вимогам ст.ст.283, 285 КУпАП не містить ані підпису про отримання Позивачем її екземпляру, ані запису про відмову від її отримання.

Також п.8.4 ПДР є нормою-принципом, яка не містить імперативної вимоги до поведінки водія на дорозі. Тобто склад адмін. правопорушення посадовою особою нац. поліції взагалі не доведений, оскільки в діях Позивача об'єктивно не було протиправного діяння, не було в її діях суспільної небезпеки та не було посягання на правопорядок, що характеризують як раз подію та склад адміністративного правопорушення.

Крім того, патрульні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не роз'яснили Позивачу права, передбачені сг.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, всупереч законодавству не надали екземпляр постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином унеможливили право Позивача на оскарження незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також вказував, що оскаржувана постанова за суттю не є документом згідно ДСТУ 4163-2003 («Державна уніфікована система документації»), оскільки виконана не на папері формату А-4, а на обрізку стрічки для реєстратора розрахунково-касових операцій. Даних про повірку цього приладу, не надавалось, жодні прилади із подібною сферою застосування не включені до переліку технічних засобів, які використовує патрульна поліція.

Особливо зауважувала, що їй не було пред'явлено переконливих документів на підтвердження належної повірки і технічного засобу, яким здійснено відеофіксацію. За таких обставин, вважала відеозапис поліції нікчемним, неналежним та недопустимим доказом, оскільки він добутий патрульними поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із порушенням порядку його отримання, а також не містить жодних відомостей, які б свідчили про наявність у діях Позивача події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Також вказувала, що патрульними поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не вирішено жодного питання, із підпунктів 1-4 пункту 5 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в неавтоматичному режимі (наказ МВС України від 07.11.2015 №1395) та додатково вчинено перепони у реалізації конституційного права громадянина на захист: не повідомлено про права, передбачені ст.63Конституції України, ст.268 КУпАП, унеможливлено участь захисника під час розгляду справи про адмін. правопорушення, не зроблено жодних пояснень із приводу усіх вчинених процесуальних дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вважала, що за таких обставин на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі у даному конкретному випадку виключається як таке, оскільки взагалі не могло бути розпочато. А отже із таких підстав слід дану справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, одночасно визнавши дії відповідача неправомірними та скасувавши безпідставну та незаконну/неправомірну постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2017 серії ЕАА №073588.

Також зазначала, що позов пред'являється за правилами територіальної підступності за ст.19 КАС України (у редакції, чинної на час звернення до суду) - за місцем знаходження позивача (оскарження акта індивідуальної дії). Позов пред'явлено саме до Департаменту патрульної поліції, як до юридичної особи публічного права, яку утворено згідно постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 як міжгалузевий структурний підрозділ Нацполіци України.

З огляду на те, що чинне законодавство виключає здійснення юридичними особами публічного права (державні органи, органи виконавчої влади тощо) господарської та будь-якої іншої діяльності без використання печатки, а супровідний лист на оскаржувану постанову підписано від Управління патрульної поліції в місті Маріуполі певною посадовою особою без використання печатки, а значить Управління патрульної поліції в місті Маріуполі не є юридичною особою та не може бути відповідачем за адміністративним позовом, оскільки входить до складу апарату Департаменту патрульної служби (у якого, до речі, не має відокремлених підрозділів зі статусом юридичної особи) та не підпорядковується ГУ Нац.поліції у Донецькій області.

Вважала, що адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, складену інспектором управління патрульної поліції у м.Маріуполі - ОСОБА_2 слід пред'являти до Департаменту патрульної служби - як до суб'єкта владних повноважень та належного відповідача. Посилаючись на викладене, просила суд: 1) визнати дії посадових осіб відповідача - лейтенанта міліції, інспектора УПП у м.Донецьк ОСОБА_2 (нагрудний знак НОМЕР_2) та патрульного поліцейського ОСОБА_3 (нагрудний знак НОМЕР_3) - неправомірними; 2) визнати дії посадової особи відповідача - лейтенанта міліїцї, інспектора УПП у м.Донецьк ОСОБА_2 (нагрудний знак НОМЕР_2) - щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.03.2017 серії ЕАА №073588 - неправомірними; 3) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.03.2017 серії ЕАА №073588 - скасувати за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, провадження у справі закрити.

Відзив на позовну заяву:

З Управління патрульної поліції в м.Маріуполі ДПП надійшли заперечення на позов, в якому зокрема зазначили, що відповідно п.4 наказу №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою, третьою статті 122 КУпАП.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність в тому числі за невиконання вимог дорожніх знаків, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час патрулювання 19.03.2017 року інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Маріуполі Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 близько 18 год. 50 хв. було помічено транспортний засіб ТОYОТА LAND CRUISER, н.з. НОМЕР_4, водій якого в Лівобережному районі м.Маріуполя по вул.Пашковського біля буд.12 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», а саме здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.8.4 ПДР України.

Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію

суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував їй пред'явити

документи, передбачені вимогами п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме:

посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії,

реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі

п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України.

На вимога інспектора щодо пред'явлення зазначених документів водія, яким виявилася ОСОБА_4, була виконана нею в повному обсязі, хоча й не одразу. При цьому, в процесі спілкування з інспектором позивач наголошувала на тому, що виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» шляхом призупинення власного автомобіля та пасажир, що знаходився в машині наголошував на тому, що може привести свідка, який це підтвердить, про що мається відповідне відео з нагрудного відео реєстратора патрульного.

Врахувавши ст.ст.222, 278 КУпАП, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтувалося на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, додержуючись вимог ст.258 КУпАП, наказу 1395 від 07.11.2015 року, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснивши права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 виніс на місці вчинення правопорушення, відносно позивача постанову за ч.1 ст.122 КУпАП.

За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 284 КУПАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції м.Маріуполя діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.258 КУпАП Позивача було ознайомлено зі змістом постанови, запропоновано поставити підпис в графі про отримання копії документу, на що правопорушник взявши її до рук ознайомився та поставив підпис. У графі постанови про ознайомлення з правами також поставив підпис.

Враховуючи вищевказане, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Крім того вказували, що як визначено п.8.1 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

На підставі п.8.4 «б» ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, знаки пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Згідно з п.2.2 додатку №1 ПДР знак «проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12. (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

З огляду на вищевикладене, звертали увагу суду, що постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та відеозапис у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих підстав для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.

На підставі п.п.9, 10 Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема, частина перша статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Оскільки законом передбачено можливість розгляду правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП безпосередньо на місці його вчинення, тому інспектор поліції правомірно прийняв спірну постанову відносно Позивача безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Вказували, що спірна постанова відповідає приписам ст.283 КУпАП, а інспектор обґрунтовано та законно прийняв рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Як видно з відеозапису №20170319200752001964 о 18 год. 58 хв., Позивач під час спілкування з працівниками патрульної поліції був ознайомлений з правами передбаченими ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, також було запропоновано пред'явити інспектору для ознайомлення наявні докази на підтвердження відсутності правопорушення. Також позивач мав достатньо часу для отримання юридичної допомоги, та безпосередньо отримував поради від пасажира авто, що також зафіксовано на відеозаписі.

Зазначали, що відеозаписи здійснені за допомогою нагрудної відеокамери, використання, якої передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Нагрудна відеокамера поліцейського не відноситься до вимірювальної техніки та не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року, а тому наявність спеціальних документів на її використання законодавством не передбачено.

Також відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому слід вважати, що стягнення було накладено правомірно та у відповідності до вимог КУпАП.

Враховуючи, що фактично Позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він не дотримався вимог дорожніх знаків, що підтверджується доданими до справи доказами, просили суду відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідь на відзив (заперечення):

26.02.2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_5 подав до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, заперечення на адміністративний позов подані особою, повноваження якої належним чином не підтверджуються, оскільки відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.59 КАС України повноваження представника юридичної особи підтверджуються довіреністю, яка від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У матеріалах справи міститься тільки копія довіреності на користь повіреного - ОСОБА_6, яка навіть не посвідчена відповідно до ДСТУ 4163-2003 («Вимоги до оформлювання документів»).

Звертав увагу суду, що відповідно до Перехідних положень КАС України провадження у адміністративних справах здійснюється на підставі процесуального закону, чинного на час вчинення процесуальної дії, а отже раніш подані представником Департапенту патрульної поліції НП України ОСОБА_6 заперечення разом із додатками - подані неуповноваженим представником, оскільки у матеріалах справи відсутній документ, яким згідно з процесуальним законом підтверджуються повноваження цього представника даної юридичної особи. Більш того, даний представник ніколи не з'являлась до суду для участі у судових засіданнях, оригінал довіреності для огляду та завірення копії цієї довіреності судом не пред'являла.

Крім того, у запереченнях на адміністративний позов міститься суперечливий висновок представника щодо обов'язку доказування у справах про адміністративні правопорушення та у адміністративних справах. Тобто, виходячи із презумпції невинуватості, яка поширюється й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, у позивачки відсутній обов'язок доказувати відсутність події та складу адміністративного правопорушення, тобто власну невинуватість.

Більш того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України (в редакції до 15.12.2017), відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в чинній редакції в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також зазначав, що неуповноважений представник Відповідача надав копію електронного документа, яка не посвідчена електронним цифровим підписом, по-друге даний електронний документ є копією, яка піддавалась обробці, тому наявний в матеріалах справи відеозапис №20170319200752001964 не може бути визнаний судом належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом за відсутності його оригіналу, оскільки тільки оригінал відеозапису у даному випадку може бути досліджений судом у якості доказу та визнаний належним, допустимим, достатнім.

Окрім цього, як вказувалось у адміністративному позові, місце нібито вчинення адміністративного правопорушення не співпадає з місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому твердження представника Відповідача про те, що патрульні поліцейські помітили транспортний засіб та підійшли до нього не узгоджуються у просторі та часі, при цьому конституційне право Позивачки на захист було обмежено; відсутні відомості про посадову приналежність патрульних поліцейських до відповідного підрозділу національної поліції; постанова виготовлена не на паперовому носії без серії та номеру бланка, а на факсимільній стрічці пристроєм, відомості про державну повірку якого відсутні, так само як і відомості про можливість його використання органами національної поліції у своїй діяльності.

Просив суд: 1) не враховувати при розгляді справи заперечення Відповідача через їх подачу представником за наявності адміністративної процесуальної правосуб'єктності, оскільки її повноваження не підтверджені належним чином; 2) не враховувати та не досліджувати неналежні, недостовірні та недостатні докази у справі; наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розгляд по суті:

23.06.2017 року від представника Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП надійшла заява про заміну неналежного відповідача, а саме ДПП на Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП, оскільки інспектори роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП дії яких оскаржуються є посадовими особами Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП та впливає на права, свободи, інтереси або обов'язки Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки відповідно до змісту ч.3 ст.48 КАС України, заміна первісного відповідача належним відповідачем здійснюється судом за згодою позивача, а клопотанням від 07.05.2018 року, представник Позивача - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, але за участю її представника - ОСОБА_7

Представник позивача - адвокат ОСОБА_7, що діє на підставі договору, в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням поданих заяв по суті. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник ДПП ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Заперечення проти позову підтримувала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

Фактичні обставини:

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 1 ст.78 КАС України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що 19.03.2017 року інспектором Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 була складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки водій керуючи транспортним засобом порушив вимоги дорожнього знаку 2.2., а саме проїхав не зупинившись перед знаком 2.2., чим порушив п.8.4. ПДР - порушення вимог дорожніх знаків (а.с.5).

Заперечень або доказів того, що лейтенант поліції ОСОБА_2 не є інспектором Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП, яким було складено оскаржувану постанову з боку сторін судового процесу, суду не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що лейтенант поліції ОСОБА_2 є уповноваженою особою Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП, який має право від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, відповідно до покладених на них повноважень.

Оцінка суду:

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 7 ч.1 ст.1 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) передбачав, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 1 ст.171-1 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) також передбачала, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, передбачені зокрема ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина 1 ст.246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. А відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частина 1 ст.283 КУпАП передбачає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства дає суду підстави зробити висновок, що працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання та який в силу закону має відповідні повноваження є окремим суб'єктом владних повноважень під час розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП і відповідно накладання адміністративного стягнення за нього.

При цьому, на думку суду, орган Національної поліції, зокрема Департамент патрульної поліції, як державний орган, в розумінні ст.ст.222, 246, 252, 258, 283 КУпАП не є безпосередньо тим суб'єктом владних повноважень, який приймає рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Доказів того, що саме рішенням, дією чи бездіяльністю Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, були порушені права, свободи або інтереси ОСОБА_1, суду не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги саме до Департаменту патрульної поліції, а не до уповноважених посадових осіб є необгрунтованим та задоволенню не підлягають.

При цьому, саме через позицію представника позивача - адвоката ОСОБА_7, що саме Департаменту патрульної поліції є належним відповідачем, суд в силу дискреційних повноважень, передбачених ч.4 ст.48 КАС України не залучає в якості співвідповідача інспектора Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 - 246, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

2. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складання повного тексту рішення суду 14.05.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна