Ухвала суду № 73932313, 11.05.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/1544/16-ц Провадження № 6/304/10/2018

У Х В А Л А

11 травня 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву № 304/1544/16-ц за заявою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В :

старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити подальший порядок виконання рішення суду, на підставі викладених обставин у акті про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року чи Свідоцтві на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 16 серпня 1974 року. Мотивує заяву тим, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження АСВП № 54909707 з примусового виконання виконавчого листа № 304/1544/16-ц, виданого Перечинським районним судом Закарпатської області 06 вересня 2017 року про зобов’язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: с. Мокра, № 4 Перечинського району, шляхом демонтажу частини житлового будинку № 5, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана у користування ОСОБА_3 Зобов’язати ОСОБА_2 відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками № № 4 і 5 в с. Мокра Перечинського району, закріплені в натурі геодезичними знаками, згідно акту про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року. Так, 20 лютого 2018 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління ДВС винесено постанову про прийняття виконавчого документа, а 06 березня 2018 року старшим державним виконавцем винесено вимогу державного виконавця, якою зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка знаходиться в с. Мокра, № 4 Перечинського району та відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками № 4 і 5. Разом з цим, 26 березня 2018 року сторони виконавчого провадження з’явилися до відділу ДВС та надали пояснення з приводу виконання рішення, посилаючись на різні нормативні документи – акт про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року та Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 16 серпня 1974 року. Оскільки згідно повідомлення Порошківської сільської ради Перечинського району від 24 квітня 2018 року акт про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року відсутній, геодезичні знаки в натурі не закріплені, ОСОБА_3 на теперішній час є землекористувачем, хоча і маючи на руках рішення на приватизацію землі зроблена лише зйомка, де зазначено 0,13 га землі, а рішення надане на 0,07 га, розпорядником землі є сільська рада; на даний час житловий будинок побудовано за планом 1974 року, про що відмічено у довідці «Про технічний стан будинку ОСОБА_3Ю.» і є фактом у натурі, тому державний виконавець просить задовольнити заяву.

У судове засідання представник відділу примусового виконання рішень не з’явився, у поданій заяві просить розглядати таку без його участі.

Стягувач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення заяви державного виконавця заперечила.

У судове засіданні боржник ОСОБА_2 також не з’явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження АСВП № 54909707 з примусового виконання виконавчого листа № 304/1544/16-ц, виданого Перечинським районним судом Закарпатської області 06 вересня 2017 року про: «Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: с. Мокра, № 4 Перечинського району, шляхом демонтажу частини житлового будинку № 5, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана у користування ОСОБА_3 Зобов’язати ОСОБА_2 відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками № № 4 і 5 в с. Мокра Перечинського району, закріплені в натурі геодезичними знаками, згідно акту про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року».

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-1829цс15).

У п. 9 Узагальнення «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» (Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постанова від 25 вересня 2015 року № 8) зазначено, що законодавець, надаючи можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, безпосереднього визначення згаданих правових категорій не наводить, у зв’язку з чим вони залишаються поняттями оціночними.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов’язки суб’єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з’ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Цивільне процесуальне законодавство України не пов’язує суд зі згодою сторони на вжиття передбачених законом заходів. Саме заявники зобов’язані довести зазначений локальний предмет доказування.

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід’ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до с. 16 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про зміну способу та порядку виконання судового рішення не підлягають до задоволення, оскільки заявником не доведено зазначені обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення, доказів, які підтверджують наявність підстав зміни способу виконання рішення заявником не надано та матеріали додані до заяви не містять таких. У той же час, виходячи з положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак суд відмовляє у задоволенні заяви повністю у зв'язку із необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 257-261, 268, 353, 435 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_4