Постанова № 73931967, 08.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/274/2018(м)

266/1097/16-ц

Головуючий в першій інстанції: Пантелєєв Д.Г.

Доповідач: Лопатіна М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

секретар Герасимова Г.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2018 року про відмову у відстроченні виконання рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року, вищезазначений позов був задоволений та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму позики в розмірі 243 936,00грн., розподілено судові витрати.

07 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про відстрочення до 29 червня 2018 року виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2018 року в задоволенні даної заяви було відмовлено.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_3 просила зазначену ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про відстрочення виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року на один рік до 29 червня 2018 року.

Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що судом першої інстанції не враховано що, вона одна виховує двох повнолітніх доньок, одна з яких навчається на денному відділенні у вищому навчальному закладі, а ніша не працює за станом здоров'я. Крім того, не зважаючи на наявність судового рішення про стягнення на її користь аліментів з батька дітей ОСОБА_4, вона їх не отримує. При цьому її доходів вистачає лише для часткової оплати комунальних послуг та забезпечення мінімального харчування їй та її донькам і вона не може в повній мірі забезпечити себе та доньок необхідним одягом та лікуванням.

ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3-4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічне положення міститься також у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 XVІІІ, відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 була стягнута сума позики в розмірі 243 936,00 грн., розподілено судові витрати (а.с.119-123, 192-195).

07 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про відстрочення до 29 червня 2018 року виконання даного судового рішення, з огляду на наявність в неї на утриманні двох повнолітніх доньок, одна з яких навчається, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат, а також у зв'язку з тим, що її доходи покривають лише часткову оплату комунальних послуг та забезпечують мінімальне харчування для її сім'ї.

Відмовляючи в задоволення даної заяви, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки, обставини, на які посилається ОСОБА_3, не свідчать про наявність достатніх та виключних обставин, які утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування оскарженої ухвали суду та ухвалення нового судового рішення

Так, згідно з п.2.ч.1.ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначила про те, що справа розглянута судом першої інстанції за її відсутності, про дату, час та місце судового засідання вона належним чином повідомлена не була, але у відповідності до положень ЦПК України таке повідомлення є обов'язковим.

Згідно ч. 2 ст. 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За вимогами ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, Цивільно-процесуальним кодексом України чітко передбачений порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається із матеріалів справи, докази направлення заявнику судової повістки-повідомлення відсутні.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за її заявою, як це передбачено вимогами ст. 128 ЦПК України і є обов'язковим при розгляді заяв про відстрочення виконання судових рішень.

За таких обставин, оскаржена ухвала Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року.

При цьому апеляційний суд вважає, що обставин, виходячи із особливого характеру яких можливо б було зробити висновок про те, що вони ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), заявником зазначено не було.

Також не можна вважати матеріальний стан заявника незадовільним, оскільки незважаючи на розмір витрат, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності та утриманням сім'ї, дохід ОСОБА_3 за 2017 рік, згідно довідки Головного управління ДФС у Донецькій області, склав 852 127,00 грн.

Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: