Рішення № 73931909, 02.05.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/353/18

провадження №: 2/398/1104/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"02" травня 2018 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Нероди Л.М.,

за участі секретаря – Борозни Л.М.,

представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/353/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог КП «Житлогосп» про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог КП «Житлогосп» про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позов мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1. У даному будинку зареєстрована, але фактично не проживає відповідач ОСОБА_3 та заважає позивачу розпоряджатися своєю власністю, тому просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житлом – квартирою №2 будинка №61 по вул. Шевченка у місті Олександрія Кіровоградської області.

Позивач та його адвокат ОСОБА_4 у судовове засідання не з’явилися, але надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Договором дарування квартири №3572 від 30.11.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_6

ОСОБА_7 до свідчення про шлюб міжнародного зразка серії R01 №622386, виданим ЗАГСом Йєнімахаллє установи по реєстрації громадян республіки Туреччини 30.05.2017 року, ОСОБА_5 змінила своє прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_2

ОСОБА_7, які складено за період з серпня 2017 року до січня 2018 року, ОСОБА_3 зареєстрован та не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, а також її особистих речей немає.

Судом встановлено, що відповідач не є власником АДРЕСА_3 та тривалий час він не проживає у цьому будинку.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом, пред’явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

ОСОБА_7 ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», передбачена можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у разі її відсутності понад шість місяців після виконання рішення.

ОСОБА_7 до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

ОСОБА_7 до ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, суд вважає що в цій частині право позивача порушено та підлягає судовому захисту.

Отже, порушені права ОСОБА_2 та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом усунення перешкод в користуванні вищевказаною квартирою.

ОСОБА_7 до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого Протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273, 280 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житлом – квартирою №2 будинка №61 по вул. Шевченка у місті Олександрія Кіровоградської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА