Рішення № 73930194, 11.05.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

11.05.2018 Провадження № 2/389/237/18

ЄУН 389/657/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 травня 2018 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді – Берднікової Г.В.,

при секретарі – Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 17 травня 2011 року, що був укладений між банком та ОСОБА_2, у сумі 19358 грн. 23 коп., так як відповідач є спадкоємцем позичальника, який помер 10 жовтня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До позовної заяви долучив клопотання, в якому просив суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у розумінні положень п.2 ч.7, п.п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві позивач. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причини ухилення від участі в судовому засіданні, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, а ОСОБА_2 у свою чергу згідно з умовами договору зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Крім того, при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язався сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Вказаний кредитний договір складається з підписаної позичальником заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користуання платіжною карткою» та «Тарифів Банку». Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов’язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, що підтверджується підписом останнього у заяві.

Банк взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі та порядку встановленому договором. При цьому, позичальник у порушення норм закону та умов договору зобов’язання за вказаними кредитним договорами належним чином не виконував у зв’язку з чим йому нараховувалася заборгованість.

Судом також встановлено, що 10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ №230675 від 10 жовтня 2016 року. Станом на дату смерті останнього за вказаним кредитним договором рахувалась заборгованість в сумі 19358 грн. 23 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 4784 грн. 47 коп., заборгованості за відсотками - 12463 грн. 89 коп., заборгованості по комісії та пені 2109 грн. 87 коп.

Після смерті ОСОБА_2, а саме 08 грудня 2016 року банком подано до Знам’янської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України на підставі якої нотаріусом 08 грудня 2016 року заведено спадкову справу №192/2016 року, а 19 березня 2018 року з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 згідно з даними паспорта, був зареєстрований разом з позичальником ОСОБА_2 за однією адресою на момент його смерті та доводиться йому сином, банком було подано дану позовну заяву до суду. Лист – претензія від 17 лютого 2017 року банком надсилалася безпосередньо і на адресу відповідача

В свою чергу, на підставі витребуваної в порядку ч.7 ст.81 ЦПК України спадкової справи, судом встановлено, що в передбачений законом шестимісячний строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася його дружина ОСОБА_4 Син померлого - ОСОБА_1 04 квітня 2017 року подав заяву про відмову від прийняття спадщини та не відкликав її.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини в силу ст.1218 ЦК України входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї.

Згідно з положенням ч.1, ч.5 та ч.6 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1, будучи спадкоємцем позичальника ОСОБА_2, протягом строку, встановленого законом для прийняття спадщини, за місцем відкриття спадщини подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини спадкодавця і протягом цього строку не відкликав таку заяву, тобто висловив свою волю та розпорядився правом щодо відмови від спадщини, а тому і не має обов’язку відповідати за боргами спадкодавця. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим суд відзначає, що згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Система доказування визначально засновується на тягарі доказування сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому ключовою для визначення наслідків реалізації таких специфічних обов'язків (тягаря доказування) виступає заінтересованість у розгляді цивільної справи на свою користь. Ніякої юридичної відповідальності пасивна у доказуванні сторона не несе, оскільки тягар доказування не аналог юридичних обов'язків, сторони не несуть юридичних обов'язків щодо подання доказів і розкриття всіх обставин справи, зокрема і тих, які не бажані для сторін з точки зору їх правової позиції та процесуальної заінтересованості або не є бажаними для сприятливого завершення процесу. Стандарт доказування визначає можливість ухвалення судового рішення залежно від того, якою мірою сторона спромоглася виконати свої функції у процесуальному доказуванні.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст. 51 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом було з’ясовано, що поряд з відмовою ОСОБА_1 від спадщини ОСОБА_2, мав місце факт подання заяви про прийняття спадщини останнього іншим спадкоємцем, який ймовірно має бути відповідачем за даним позовом. Проте, представник позивача у судові засідання за судовими викликами двічі не з’явився, тож і не скористався наданими йому правами у процесі щодо заміни первісного відповідача на належного.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України, суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.4,12,13,76-78,81,141, 223, 263-265, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові виттрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30-ти днів з дня проголошення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_3 "Приватбанк", місцезнаходження: вулиця Грушеквського, буд.1Д, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1’янка Кіровоградської області, серія та номер паспорту ЕВ273700.

Суддя Г.В. Берднікова