Рішення № 73929495, 11.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/556/18

Провадження № 2/361/1260/18

11.05.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

установив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позивач зазначала, що з 1987 року вона проживала та була зареєстрована разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 що належав, як з'ясувалося, на праві власності ОСОБА_5, про що свідчить відмітка в паспорті, довідка з відділу реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації, витяг з домової книги, свідоцтво про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер.

Після смерті чоловіка їй стало відомо, що 30 жовтня 1985 року було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 7-ю Київською ДНК від 20.03.1960 р. за реєстровим НОМЕР_3.

ОСОБА_5, який ніколи не проживав в спірному будинку, помер в 1994-1995 роках. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому на день смерті майно. Ця обставина стала відома лише після смерті чоловіка позивача, коли вона звернулася в нотаріальну контору. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 була його дружина ОСОБА_6, яка звернулась до нотаріальної контори, але не оформила спадкових прав на будинок.

Дружина померлого ОСОБА_5 оформила спадкові права лише на грошові заощадження після померлого чоловіка.

Позивач ніколи не спілкувалась з дружиною померлого ОСОБА_5, так як вона не виявляла такого бажання.

ОСОБА_6 померла три роки тому в місті Києві. Спадщина після її смерті не відкривалась.

З метою оформлення спадкових прав на будинок АДРЕСА_1 після померлого чоловіка, позивач звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори.

Однак, їй було відмовлено в усному порядку в зв'язку з тим, що її чоловік не був ніколи власником будинку. А на спірний будинок є спадкоємець - дружина ОСОБА_5, яка не оформила ще своїх спадкових прав.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила про його задоволення в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Броварської міської ради Київської області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Направили до суду відзив на позовну заяву, в якому просили про розгляд справи у відсутність представника, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 з 1987 року проживала та була зареєстрована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить відмітка в паспорті, довідка з відділу реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації, витяг з домової книги (а.с.7,12-13,24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №469 від 27 травня 2017 року (а.с.10).

Відповідно до довідки №864 від 20 липня 2017 року, виданої КП БМР «Броварське бюро технічної інвентаризації», згідно архівних даних станом на 31.12.2012 р. зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 7-ю Київською ДНК від 20.03.1960 р. за реєстровим НОМЕР_3. Згідно інвентаризаційної справи даний житловий будинок у 1960 р. був за АДРЕСА_1, а з 1985 р. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19-22,25).

З матеріалів спадкової справ №94 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємицею останнього була його дружина ОСОБА_7, яка звернулася до нотаріальної контори та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, не оформила спадкових прав на спірний житловий будинок.

Згідно технічного паспорту, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами складається з: житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., житлова прибудова - «А1-1», прибудова - «а2», прибудова - «а3», відкрита веранда - «а4», ганок, погріб - «а'», сарай - «Е», вбиральня - «Г», гараж - «Ж», навіс - «ж», огорожа - «N», яма вигрібна - «Я», яма вигрібна - «Я1», колодязь - «К», що розташований за адресою: Київська область, АДРЕСА_1 (а.с.14-18).

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 13.10.2011 р. «Про деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна», право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

При цьому, для визнання права власності за набувальною давністю суд має встановити такі обставини: тривале, добросовісне, відкрите та безперервне володіння майном як своїм власним.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

З письмових матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 на даний час не має власника.

З 1987 року позивач ОСОБА_1 разом з чоловіком добросовісно, відкрито та безперервно володіли житловим будинком. Факт її проживання у цьому житловому будинку підтверджується актом депутата Броварської міської ради Київської області Черепейніка Л.В. від 28 грудня 2017 року (а.с.23). Також факт її відкритого володіння та проживання підтверджується квитанціями на сплату комунальних витрат на утримання та на користування цим житловим будинком (а.с.26-39).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 182, 328, 331, 344 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., житлова прибудова - «А1-1», прибудова - «а2», прибудова - «а3», відкрита веранда - «а4», ганок, з господарськими будівлями та спорудами: погріб - «а'», сарай - «Е», вбиральня - «Г», гараж - «Ж», навіс - «ж», огорожа - «N», яма вигрібна - «Я», яма вигрібна - «Я1», колодязь - «К», що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський