Рішення № 73928610, 11.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14047/16-ц

Провадження № 2/344/588/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на квартиру,–

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого вказали, що квартира АДРЕСА_1, належала батьку позивачів – ОСОБА_4, який помер 25.11.2011 року, та після його смерті увійшла до спадкової маси. 21.01.2014 року судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги. ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, яка також подала заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину за законом, та вказала,що інших спадкоємців немає. ОСОБА_3 подала позов до Івано-Франківського міського суду про визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та дружини, які проживають однією сім'єю, виключення із спадкового майна 1/2 частину квартири та 1/2 частину грошових коштів та визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошових вкладів. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, надала довідки несення витрат по спірній квартирі, свої доходи, свідоцтво про поховання ОСОБА_4 Суд зазначив, що проживаючи однією сім'єю, ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_4 могли нести спільні витрати, пов’язані з побутом та сім'єю, однак такі витрати не є обґрунтуванням щодо визнання права на нерухоме майно та пов’язані з даним питанням інші вимоги. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.07.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області 22.09.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнила частково, визнано квартиру АДРЕСА_2 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Позивачі не погоджуються з вказаним рішення Апеляційного суду, оскільки дана квартира була особистою власністю їх померлого батька ОСОБА_4, який не мав бажання, щоб на дану квартиру набули права власності інші особи, окрім його доньок, інакше за життя він зробив би заповіт, або офіційно зареєстрував би шлюб з ОСОБА_3, та зареєстрував би її за вказаною адресою. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали касаційну скаргу. Ухвалою від 20.04.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила касаційну скаргу задовольнити частково, рішення Апеляційного суду від 22.09.2015 року в частині вимог про визнання квартири та грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частині спірного майна скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд бо суду апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.07.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду від 23.07.2015 року залишено без змін.

Зазначають, що відповідач ОСОБА_3 не має права власності на квартиру чи її частку, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 136д/120. Вона не є власником даного майна, немає правових наслідків згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України. Однак знаючи, що з липня 2014 року йде судових розгляд справи в різних інстанціях щодо спадкового майна, яке ввійшло в спадкову масу після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3, отримавши рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.09.2015 року, уклала фіктивний правочин, а саме договір дарування 1/2 частки квартири, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ по вул. Коновальця, 136д/120. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2016 року, власником 1/2 частки вищевказаної квартири є ОСОБА_5 (син ОСОБА_3М.), на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6 від 18.02.2016 року за реєстровим № 446. Тобто порушуючи право позивачів на спадкове майно, частка квартири була відчужена ОСОБА_5, який завідомо знав про спірні питання, які виникли щодо спадкового майна померлого ОСОБА_4 Також невідомим чином ОСОБА_5 був зареєстрований (поставлений на облік) за вищевказаною адресою. ГТУЮ в Івано-Франківській області було проведено законність посвідчення Договору дарування 1/2 частки квартири від 18.02.2016 року, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали нотаріусу письмової заяви про оскарження судового рішення у судах касаційної інстанції та інших документів, які б могли стати підставою для зупинення вчинення нотаріальної дії. Тому ОСОБА_3 змогла укласти договір дарування 1/2 частки квартир та відчужити частку квартири ОСОБА_5 На підставі наведеного просили суд визнати Договір дарування 1/2 частки квартири посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6 від 18.02.2016 року за реєстром – 446 недійсним, та скасувати державну реєстрацію Договору дарування 1/2 частки квартири посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6 від 18.02.2016 року за реєстром 446, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.02.2016 року, номер запису про право власності: 13364234, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 7897411626101, державним реєстратором приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом у рівних частках кожній (по 1/2 частці) на квартиру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 136д/120.

22.03.2018 року представник позивачів ОСОБА_7 подала додаткове пояснення до позовної заяви (а.с.108-109), в якому також просила додатково стягнути з відповідача судові витрати.

Представники позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням додаткового пояснення підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позов заперечили, посилаючись на його не обгрунтованість.

Заслухавши представників позивачів, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2005 року, ОСОБА_4 набув право власності на квартиру № 120 в будинку номер 136 «Д» по вул. Коновальця в м. Івано-Франківськ (а.с.15-16).

ОСОБА_4 помер 15.11.2011 року, Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 02.12.2011 року була заведена спадкова справа за № 52094107, що підтверджується копією ОСОБА_10 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 28912669 (а.с.112).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги задоволено частково, встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю з січня 1997 року до 15.11.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.110-111).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, виключення із спадкового майна 1/2 частину квартири та 1/2 частину грошових коштів та визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошових коштів – відмовлено (а.с.9-11).

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.09.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 23.07.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, виключення із спадкового майна 1/2 частину квартири та 1/2 частину грошових коштів та визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошових коштів задоволено частково, визнано квартиру АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, визнано грошові вклади ОСОБА_4 в банках: АТ «ОСОБА_11 Аваль» на суму 32818,08грн. та ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 83737,39грн. об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину грошового вкладу в АТ «ОСОБА_11 Аваль» на суму 16409,04грн., на 1/2 частину грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 12943,27грн. та на 1/2 частину грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 28925,42грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.81-83).

Додатковим рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.10.2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові витрати по 423,26грн. з кожної на користь ОСОБА_3 (а.с.84-85).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_10 – ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.09.2015 року в частині вимог про визнання квартири та грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірного майна скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.09.2015 року залишено без змін (а.с.76,77-80).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 26.06.2016 року в справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2016 року у допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, виключення із спадкового майна 1/2 частини квартири та 1/2 частини грошових коштів, визнання права власності на 1/2 частини квартири та грошових коштів до провадження Верховного суду України відмовлено (а.с.70,71-73).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франіквської області від 05.07.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015 року залишено без змін (а.с.5-8).

Згідно з копією Договору дарування від 18.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі № 446 (а.с.65), ОСОБА_3 (дарувальник) безоплатно передала ОСОБА_5 (обдарованому) належну їй на праві приватної власності 1/2 (одну другу) частку квартири № 120 в будинку № 136 Д по вул. Є.Коновальця в м. Івано-Франківськ.

Як вбачається з копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2016 року № 66069205, власником 1/2 частки вищевказаної квартири є ОСОБА_5 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6 від 18.02.2016 року за реєстровим № 446, тобто право власності на зазначену частину квартири відповідача ОСОБА_3 припинилось (а.с.14).

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Права та обов"язки учасників справи визначені ст.ст. 43,49 ЦПК України.

Відповідно до ст.50 ЦПК України позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_6 від 18.02.2016 року за реєстровим № 446, неправильно визначили суб»єктний склад сторін спору, не залучив до участі у справі ОСОБА_5, який являється стороною оспорюваного договору дарування.

При розгляді справи позивачі з клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.53 ЦПК України не зверталися, а тому суд вважає,що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки суд позбавлений права без залучення співвідповідача ОСОБА_5 вирішити питання про права та обов»язки особи, яка не є учасником справи, та питань, які стосуються предмету спору, що є неприпустимим, оскільки це суперечить основоположним принципам цивільного судочинства.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 5, 16, 215, 321, 392 ЦК України, ст. 59, ст.ст. 2, 13,43,49,53, 141, 263-265 ЦПК України -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на квартиру – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 11 травня 2018 року.