Постанова № 73927494, 04.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4686/16-ц 22-ц/774/572/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 211/4686/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідачів, в якому просила стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі АТ «Банк «Фінанси та Кредит») та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь 50 000,00 гривень, в якості заборгованості згідно Договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) № 305835/6373/3-15 «Стандарт» від 27.01.2015 року із сумою вкладу у розмірі 250 000,00 гривень за мінусом отриманого граничного розміру компенсації (200 000,00 гривень), виплаченої їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 26 548,00 доларів США в якості заборгованості згідно Договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/6001/3-15 від 26.01.2015 року, що станом на 08.08.2016 року складає еквівалент 658 655,88 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 26.01.2015 року було укладено Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/6001/3-15 в іноземній валюті із сумою вкладу 26 548,00 доларів США, строк дії з 26.01.2015 р. по 26.04.2015 р. під 12 % річних;

27.01.2015 року укладено Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) № 305835/6373/3-15 «Стандарт» із сумою вкладу у розмірі 250 000,00 гривень, строк дії з 27.01.2015 р. по 27.04.2015 р. під 25,50 % річних.

На виконання умов договорів позивачем здійснено зарахування коштів на відкриті на її ім'я рахунки в установі банку, але банк у порушення вимог договорів не здійснював їй нарахування відсотків та не повернув грошові кошти після закінчення строку дії вкладів. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО) сплачено граничний розмір компенсації суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн., тому вона звернулася до суду за захистом порушених прав.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 50 000 гривень, в якості заборгованості згідно Договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) № 305835/6373/3-15 «Стандарт» від 27.01.2015 року із сумою вкладу у розмірі 250 000,00 гривень за мінусом отриманого граничного розміру компенсації (200 000,00 гривень), виплаченої їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та 26 548 доларів США, в якості заборгованості згідно Договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/6001/3-15 від 26.01.2015 року.

В решті в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір у сумі 6 890 гривень.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що Постановою Правління НБУ № 898 від 17.12.2015 року банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та банк вирішено ліквідувати, на даний час триває ліквідація банку, під час якої є пріоритетними норми Закону про систему гарантування.

Позивач 24.11.2015 року отримала гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами 200 000,00 грн.; позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 1 203 132,24 грн. (4 черга).

Отже, чинним законодавством встановлено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права. Крім того, вимоги в іноземній валюті включаються до реєстру вимог в національній валюті за офіційним курсом НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Банк Фінанси та кредит» було укладено наступні договори банківського вкладу.

26.01.2015 року Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/6001/3-15 в іноземній валюті із сумою вкладу 26 548 доларів США, строк дії з 26.01.2015 р. по 26.04.2015 р. під 12 % річних (а.с.6).

27.01.2015 року Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) № 305835/6373/3-15 «Стандарт» із сумою вкладу у розмірі 250 000,00 гривень, строк дії з 27.01.2015 р. по 27.04.2015 р. під 25,50 % річних (а.с.8).

На виконання умов договорів позивачем здійснено зарахування коштів на відкриті на її ім'я рахунки в установі банку, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 1, 7 - копії ордерів).

Відповідно до п. 6 Договорів-заяв про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 26.07.2015 року та від 27.01.2015 року після закінчення строку, визначеного п. 1 цього Договору-заяви, Вклад повертається Вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов (а.с.6,8).

Строк дії Договорів-заяв закінчився 26.04.2015 р. та 27.04.2015 р. відповідно, однак, відповідач у строки, та на умовах, визначених Договорами не повернув позивачу грошові кошти та не виплатив нараховані відсотки.

Позивач ОСОБА_1 24.11.2015 року отримала гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами 200 000,00 грн., що не заперечується сторонами (а.с. 30).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача із вимогою про повернення суми вкладу, проте відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків щодо повернення суми вкладу та відсотків за ним, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За змістом частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон України), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, частиною першою встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини шостої статті 46 обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200 тис. грн.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із частинами другої, третьої, п'ятої статті 27 Закону України уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Судом установлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Банк Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фінанси та кредит», 26.01.2015 року було укладено Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 305835/6001/3-15 в іноземній валюті із сумою вкладу 26 548 доларів США, строк дії з 26.01.2015 р. по 26.04.2015 р. під 12 % річних та 27.01.2015 року Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) № р. по 27.04.2015 р. під 25,50 % річних (а.с.8).

Строк дії Договорів-заяв закінчився 26.04.2015 р. та 27.04.2015 р. відповідно.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідацію банку визначено як процедуру припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до положень статті 77 цього ж Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону.

Таким чином, стосовно відповідача триває ліквідаційна процедура відповідно до положень Закону.

Статтею 45 Закону визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до вимог статті 48 Закону уповноважена особа Фонду не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення складає перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (статті 49 Закону).

У подальшому протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четвергу чергу.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб:

1) фізичні особи-вкладники у межах гарантованої Фондом суми відшкодування;

2) особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду), та які акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

До останніх, за змістом Закону, зокрема статті 52 відносяться в тому числі фізичні особи-вкладники з вимогами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Таким чином, у випадку якщо вклад перевищує гарантовану суму, у разі ліквідації банку задоволення таких кредиторських вимог здійснюється у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 17.09.2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було вирішено розпочати процедуру виведення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року.

Постановою Правління НБУ № 898 від 17.12.2015 року банківську ліцензію відкликано та банк вирішено ліквідувати (а.с. 21).

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком з 18.09.2015 року по 17.12.2017 року, призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію банку ОСОБА_4, яку рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1703 від 01.09.2016 року змінено ОСОБА_5 з 05.09.2016 року (а.с. 22-25 - копії рішень, оголошення).

Відповідно до пункту шостого статті 2 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17.

З огляду на те, що в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 17.09.2015 року розпочато процедуру ліквідації, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме 31 жовтня 2017 року, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням матеріального закону та належного дослідження обставин справи, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит»- задовльнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року скасувати та постановити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за банківськими депозитними вкладами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: