Постанова № 73927470, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1363/17 22-ц/774/91/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 216/1363/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2017 року, яке ухвалене суддею Бикановим І.Р. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про усунення перешкод в розпорядженні нерухомим майном.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.10.2008 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту № 11402425000, в забезпечення виконання за яким цього ж дня між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки № 11402425000-И від 09.10.2008 року, предметом якого є належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Благонравова, буд. 23.

Згідно договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за укладеним кредитним договором № 11402425000 від 09.10.2008 року.

Посилаючись на те, що всі зобов'язання за кредитним договором ним виконано в повному обсязі, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з заявою про зняття заборони відчуження з іпотечного майна та про припинення запису про обтяження майна іпотекою, в чому йому було відмовлено у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», просив суд визнати договір іпотеки № 11402425000-И від 09.10.2008 року відносно нерухомого майна - житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається: з житлового будинку А-1 житловою площею 36,4 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., літньої кухні - Б, гаража - В, погрібу - Д, огорожі - 1-3, водоколонки - І, замощення - II, таким, що втратив чинність; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження № 8048917, внесеного на підставі договору іпотеки, реєстровий № 6880, 09.10.2008 року, приватним нотаріусом Рукавіциним І.А., відносно житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою № 8049007 внесений 17.12.2012 року приватним нотаріусом Хара Н.С., на підставі договору купівлі-продажу прав вимог між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08.12.2011 року, відносно житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір іпотеки № 11402425000-И від 09.10.2008 року відносно нерухомого майна - житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається: з житлового будинку А-1 житловою площею 36,4 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., літньої кухні - Б, гаража - В, погрібу - Д, огорожі - 1-3, водоколонки - І, замощення - II, таким, що втратив чинність. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження № 8048917, внесеного на підставі договору іпотеки, реєстровий № 6880, 09.10.2008 року, приватним нотаріусом Рукавіциним І.А., відносно житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою № 8049007 внесений 17.12.2012 року приватним нотаріусом Хара Н.С., на підставі договору купівлі-продажу прав вимог між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08.12.2011 року, відносно житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Послався на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки станом на 15.06.2017 року позивач має заборгованість перед банком за укладеним кредитним договором в розмірі 3251743,51 грн., тоді як до матеріалів справи позивачем долучено сфальсифіковані документи про відсутність в нього заборгованості за кредитним договором, які банком не видавалися й з приводу чого ведеться службове розслідування. Також вказав на те, що позивачем пред'явлено вимоги до неналежного відповідача, оскільки банк не є органом, який може вчиняти реєстраційні дії та не доведено порушення прав позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт звернення позивача до обтяжувача та/чи до нотаріуса, як реєстратора чи державного реєстратора з заявою про зняття заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки і останній відмовив йму в цьому. Крім того, зазначив, що суд в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зняв заборону відлучення предмету іпотеки та виключив з Державного реєстру іпотек обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого майна, не маючи на це жодних повноважень. Також вказав на численні порушення судом норм процесуального права, які вбачає в неповідомленні відповідача про розгляд справи та здійснення розгляду справи у відсутність його представника.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11402425000, згідно умов якого позивач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 54 393,00 дол. США, що еквівалентно 267 967,11 грн. зі сплатою 15% річних строком до 08.10.20137 року (а.с. 42).

В забезпечення зобов'язань за укладеним кредитним договором 09.10.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 11402425000-И, предметом якого є належне на праві власності позивачу нерухоме майно - житловий будинок з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається: з житлового будинку А-1 житловою площею 36,4 кв.м., загальною площею 52,2 кв.м., літньої кухні-Б, гаража-В, погрібу-Д, огорожі- 1-3, водоколонки-І, замощення-II (а.с. 4-5).

09.10.2008 року приватним нотаріусом Рукавіциним І.А. на підставі договору іпотеки № 11402425000-И від 09.10.2008 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження № 8048917 щодо житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за укладеним кредитним договором № 11402425000 від 09.10.2008 року (а.с. 60-66).

17.12.2012 року приватним нотаріусом Хара Н.С. на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року до Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження майна іпотекою за № 8049007 щодо житлового будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту виконання ОСОБА_1 зобов'язання за укладеним кредитним договором, що є підставою для припинення іпотеки та наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Спір між сторонами виник стосовно належного виконання позивачем ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним між ним та АКІБ «УкрСиббанк» Договору про надання споживчого кредиту від 09.10.2008 року, як підставу для припинення дії Договору іпотеки.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваного судового рішення, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним з яких є припинення правовідношення.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Звернувшись до суду з позовом про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором № 11402425000 від 09.10.2008 року у зв'язку з його належним виконанням, позивач ОСОБА_1 надав суду копію довідки №05-381 від 20 вересня 2016 року, яка підписана начальником відділу забезпечення клієнтської підтримки Управління з розвитку комунікацій та після продажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки Ю.К. Сичевською ( а.с.10).

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом установлено, що на підтвердження наявності у позивача ОСОБА_1 заборгованості за укладеним кредитним договором № 11402425000 від 09.10.2008 року, ПАТ «Дельта Банк» надав Довідку від 15.06.2017 року про наявну заборгованість у розмірі 121155,10 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 3151846,41 грн. ( а.с.49).

Як видно з матеріалів справи ПАТ «Дельта Банк» 23 червня 2017 року за вих. №4837 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, в якій зазначає, що довідка за вих. №05-381 від 20.09.2016 року ОСОБА_1 про повне виконання позичальником зобов'язання банком не видавалась, як і не надавалась відповідь №2/01-15 від 29.09.2016 , яким позивачу ОСОБА_1 повідомлено. що у зв'язку із початком процедури ліквідації банку , матиме можливість розглянути звернення щодо виведення майна з-під арешту після завершення повторної інвентаризації, у зв'язку із чим, просили притягнути винних до кримінальної відповідальності. ( а.с.54,55,56)

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про належність та достовірність, доказу для підтвердження відсутності у ОСОБА_1 заборгованості за укладеним споживчим кредитом - копію довідки №05-381 від 20 вересня 2016 року, оскільки оригінал даної довідки відсутній у матеріалах справи, а надана копія не засвідчена належним чином.

Факт достовірності даного документу у позивача викликає сумніви, з приводу чого ПАТ «Дельта Банк» подано заяву до правоохоронних органів.

Крім того, належним доказом виконання взятих на себе зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11402425000 від 09.10.2008 року є відповідні розрахункові документи, які підтверджують внесення позичальником у розмірах та на умовах передбачених кредитним договором, грошових коштів на відповідний рахунок. Однак, таких доказів ні позивачем, ні його представником не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Навпаки, згідно розрахунків відповідача ПАТ „Дельта Банк" заборгованість позивача за спірним кредитним договором станом на 15.06.2017 року становить 121155,10 дол.США, що в гривневому еквіваленті складає 3151846,41 грн. ( а.с.49).

До наданої позивачем копії Довідки АТ «Дельта Банк» №05-381 від 20 вересня 2016 року, про повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 11402425000 від 09.10.2008 року колегія суддів відноситься критично, оскільки жодних документів бухгалтерського обліку, про зарахування коштів на відповідний рахунок позивачем не надано, а відповідач категорично заперечує про надання відповідної довідки.

До того ж, звернувшись до суду з позовом про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11402425000. від 09.10.2008 року таким, що припинив свою дію, позивач ОСОБА_1 фактично підтвердив факт невизнання відповідачем ПАТ «Дельта Банк» належного виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором.

Колегія суддів приходить до висновку що оскільки, позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достовірних доказів повного виконання грошових зобов'язань за укладеним 09.10.2008 року кредитним договором № 11402425000, тому вимоги про визнання припиненим іпотеки, як вид забезпечення виконання зобов'язання - відсутні.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають матеріалам справи, що відповідно до вимог п.п.1,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Згідно положення ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення здійснює розподіл судових витрат. При зверненні до суду ПАТ «Дельта Банк» із апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 704 грн., який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2017 року- скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про усунення перешкод в розпорядженні нерухомим майном - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 704,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: