Ухвала суду № 73926432, 11.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.05.2018Справа № 910/25711/13

За скаргоюДержавного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»на діїПодільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києвіу справі№910/25711/13за позовомINVEST SKI LIMITEDдоДержавного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторінвідповідачаГоловного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Україниза участюПрокуратури центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

простягнення 656 312,94 дол. США, що еквівалентно 5 245 909,33 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді: Літвінова М.Є.

Спичак О.М.

Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Назаренко Є.О. від третьої особи:не з'явився від ВДВС:Галунько Л.І. прокурор:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/25711/13 за позовом INVEST SKI LIMITED до Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, за участю Прокуратури центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, про стягнення 656 312,94 дол. США, що еквівалентно 5 245 909,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 910/25711/13 від 02.07.2014 р. затверджено мирову угоду укладену між INVEST SKI LIMITED та Державним підприємством «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа», провадження у справі №910/25711/13 припинено.

05.05.2018 р. до канцелярії суду надійшла скарга Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2018 р., проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/539 від 05.05.2018, для розгляду скарги Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві визначено колегію суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Спичак О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2018 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 11.05.2018 р.

Представник скаржника в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті скарги, просив суд подану скаргу на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві задовольнити повністю.

В судове засідання представники позивача, третьої особи та прокурор не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були належним чином повідомлені, що підтверджується штампом канцелярії суду на зворотному боці ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка представника позивача, третьої особи та прокурора не є перешкодою для розгляду скарги Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА».

Державний виконавець в судове засідання з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду скарги, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на недоведеність заявником неможливості розгляду скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.05.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та державного виконавця, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Постановою від 03.07.2017 р. державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП№54222438 з виконання ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у справі №910/25711/13.

22.07.2017 р. в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на визначених рахунках в межах суми звернення стягнення у розмірі 3 960 020,42 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт коштів боржника від 22.07.2017 в рамках виконавчого провадження № 54222438; скасовано арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: р/р № 26053052600411 в Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711; р/р № 26048590920800 в ПАТ «УкрСиббакт», МФО 351005; р/р № 26004001001516 в ПАТ «КБ «Фінансовий партнер», МФО 380872; р/р № 26006000023839 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313; р/р № 26004313972 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854; та всіх інших рахунках, що належать боржнику - ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа», адреса: вул. Костянтинівська, 5, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 30550903, накладених в рамках ВП № 54222438.

23.04.2018 р. державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві підготував пліт жну вимогу №54222438/17 про примусове стягнення з Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» грошових коштів у розмірі 4 379 750,94 грн. на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у справі №910/25711/13.

Скаржник вважає, що списання вказаних грошових коштів з його рахунків, яке мало місце 26.04.2018 р., є незаконним, оскільки стягнення грошових коштів на виконання ухвали суду від 02.07.2014 р. мало відбуватися в іноземній валюті, а вказана державним виконавцем у платіжній вимозі №54222438/17 від 23.04.2018 р. сума значно перевищує суму, яка підлягала стягненню з боржника.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті.

Так, відповідно до частин 1-4 вказаної статті у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу VII Інструкції стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок). Операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок.

Враховуючи викладене, стягнуті з боржника кошти в іноземній валюті зараховуються на відповідний валютний рахунок органу державної виконавчої служби та перераховуються в подальшому стягувачу.

При цьому, виконавчий документ про стягнення заборгованості в іноземній валюті необхідно виконувати, виходячи із встановленого розміру зобов'язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту.

Аналогічну правову позицію висвітлено у постановах Вищого господарського суду України у від 15.10.2014 у справі № 904/59/14, від 07.12.2015 у справі № 922/70/14 та від 26.07.2016 у справі № 5011-12/9693-2012, від 21.03.2017 р. у справі № 915/1158/15.

Як встановлено судом та не заперечувалося учасниками судового процесу, ухвала господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у справі №910/25711/13 є виконавчим документом щодо стягнення грошових коштів в іноземній валюті, а саме заборгованості у розмірі 152 132,94 дол. США.

Відтак, виконання вказаної ухвали повинно було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Враховуючи викладене, державний виконавець був зобов'язаний під час примусового виконання ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. керуватися положеннями вищевказаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» була визначена також в іноземній валюті.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 01.11.2017 р. у справі №6-1063цс17 та Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №638/1841/14-ц.

Відтак, суд приходить до висновку, що державним виконавцем на підставі ч. 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно було виставлено платіжну вимогу №54222438/17 від 23.04.2018 р. на стягнення з боржника заборгованості, встановленої ухвалою від 02.07.2014 р., з визначенням еквівалента національної валюти станом на день складення такої платіжної вимоги.

При цьому, в призначенні платежу державний виконавець вказав про стягнення з боржника на підставі ухвали суду від 02.07.2017 р. №910/25711/13 суми боргу у розмірі 152 132,94 дол. США, що еквівалентно 4 379 750,94 грн., в тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Тобто, у вказану суму державним виконавцем було включено не тільки заборгованість Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» за ухвалою від 02.07.2017 р. №910/25711/13, а і виконавчий збір на підставі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», та витрати виконавчого провадження.

Також в призначенні платежу платіжної вимоги №54222438/17 від 23.04.2018 р. державним виконавцем на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було вказано, що за національну валюту, яка списується, купуються 152 132,94 дол. США з метою погашення боргу.

Відтак, списані з рахунку боржника грошові кошти в національній валюті вподальшому мали бути спрямовані на купівлю іноземної валюти з метою погашення заборгованості Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» перед INVEST SKI LIMITED, встановленої ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р.

Таким чином, державним виконавцем в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству України, було списано з рахунку боржника грошові кошти у національній валюті з метою купівлі іноземної валюти та її перерахування на користь стягувача на валютний рахунок, а також стягнення виконавчого збору у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду (ухвали від 02.07.2014 р.) у добровільному порядку.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 р. вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009 р.).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відтак, на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві були вжиті заходи щодо виконання ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у даній справі, яка протягом майже трьох років не виконувалась боржником у добровільному порядку.

При цьому, у поданій скарзі скаржником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства України під час виставлення платіжної вимоги для перерахування заборгованості на користь стягувача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві щодо стягнення з Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» суми коштів за платіжною вимогою №54222438/17 від 23.04.2018 р. в межах виконавчого провадження ВП№54222438 є правомірним та такими, що відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, доводи Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», викладені у скарзі на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві, визнаються судом неправомірними, а тому підстави її задоволення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 11.05.2018 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

О.М. Спичак