Рішення № 73926336, 27.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018Справа № 910/2377/18Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8) до проПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 33-Б, приміщення 36) відшкодування шкоди у розмірі 5 538,89 грн

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди у розмірі 5 538,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №250а5ц від 27.07.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу "Chevrolet", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7042333, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2377/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

14.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у листі № 175 від 13.07.2017, надісланому Позивачу.

28.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.03.2018 була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду уповноваженим особам сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

27.07.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №250а5ц, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням наземними транспортними засобами та іншим майном, які вказані в розділі 5 цього договору. (а.с. 26-28)

Відповідно до Додатку № 5 до вказаного договору, застрахованим транспортним засобом з-поміж інших значиться автомобіль «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, 2014 року випуску. (а.с. 29)

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2016 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол). (а.с. 17)

Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.06.2016, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль ««Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, шляхом зіткнення з його задньою частиною автомобіля «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2, під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 у справі №910/19243/14.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.06.2016 як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно з відомостями ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 07.06.2016, вартість ремонту застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, складає 6 038,89 грн. (а.с. 21-22)

ТОВ «Автомир» виставлено рахунок на оплату №В000011359 від 07.06.2016 на ремонт транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, на суму 6 038,89 грн., в т.ч. ПДВ 1 006,48 грн. (а.с. 21)

Відповідно до Страхового акту № АХА2092499 від 13.06.2016 (а.с. 18) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 038,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 248749 від 14.06.2016. (а.с. 16)

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7042333, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 500,00 грн. (а.с. 47-48)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 5 538,89 грн. відповідно до встановлених Полісом АЕ/7042333 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у листі № 175 від 13.07.2017, надісланому Позивачу. Відповідно до цього листа, Відповідач вказує, що у європротоколі вина ОСОБА_2 не встановлена, оскільки не зрозуміло, хто з водіїв визнав свою вину у даній ДТП. Окрім того, на огляд пошкодженого автомобіля представника Відповідача не викликали та не надали можливість оглянути пошкодження.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №250а5ц від 27.7.2015, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 6 038,89 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2, підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 02.06.2016.

При цьому, Суд відхиляє аргументи Відповідача про те, що у європротоколі вина ОСОБА_2 не встановлена та не зрозуміло, хто з водіїв визнав свою вину у даній ДТП, оскільки у зразку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленому Моторним (транспортним) страховим бюро України, та Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду внесення відомостей щодо винної особи у європротокол не передбачено.

Водночас, у європротоколі від 02.06.2016 ОСОБА_2 як власник транспортного засобу А («Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_2) в Розділі 12 «Обставини» зазначив, що ним здійснено зіткнення із задньою частиною транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306, безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

Згідно з п. 13.1 Правил, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

За приписами ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, на підставі викладеного Суд зазначає, що з обставин, визначених у європротоколі від 02.06.2016, чітко вбачається вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, тому доводи Відповідача є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (ТОВ «Автомир»).

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2014, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (02.06.2016) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно автомобіля «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, в матеріали справи подано не було.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, при визначенні розміру страхового відшкодування.

Як вже було зазначено Судом, у рахунку на оплату №В000011359 від 07.06.2016 ТОВ «Автомир» визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.р.н. НОМЕР_1, у розмірі 6 038,89 грн, а відповідно до платіжного доручення №248749 від 14.06.2016 страховиком було сплачено на рахунок ТОВ «Автомир» 6 038,89 грн.

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунок ТОВ «Автомир» та платіжне доручення №248749 від 14.06.2016 визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

При цьому, як встановлено судом, при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем зменшено заявлену до стягнення суму на розмір франшизи - 500,00 грн за полісом №АЕ/7042333.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7042333 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 5 538,89 грн.

При цьому, аргументи Відповідача з приводу того, що його представника не викликали на огляд автомобіля та не надали можливість оглянути пошкодження в порядку ч. 33.3 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" суд не бере до уваги, оскільки вказана норма не поширюється на відносини між страховими організаціями у даній справі та не позбавляє права Позивача на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 33-Б, приміщення 36, ідентифікаційний код юридичної особи 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 5 538 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 квітня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин