Рішення № 73926169, 04.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/23/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 р. Справа № 908/407/18

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997)

про стягнення 24 038 грн. 46 коп.

представник позивача: не з'явився

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

12.03.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Запоріжжя про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 038 грн. 46 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 р., справу № 908/407/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.03.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/407/18, присвоєно справі номер провадження 27/23/18 та призначено підготовче судове засідання на 02.04.2018 р.

Справа № 908/407/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р. розгляд справи відкладався на 04.05.2018 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 04.05.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

04.05.2018 р. у засідання суду представник позивач не з'явився, 26.03.2018 р. на поштову адресу господарського суду Запорізької області позивачем надіслано заяву, щодо розгляду справи за відсутністю його представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач в судове засідання 04.05.2018 р. не прибув, 28.03.2018 р. на поштову адресу господарського суду Запорізької області надіслав письмовий відзив. Підтвердив, що дійсно, 27.06.2017 р. в м. Миколаєві сталась ДТП за участю автомобіля “Тойоти” державний реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_2 та автомобіля марки "Тойота" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 було застраховано в ПтАТ "УАСК АСКА" за полісом АК/6243936. Проте відповідачу про вищезазначене ДТП стало відомо лише тоді, коли надійшла позовна заява від ПрАТ "СК "ПЗУ України", а саме 14.03.2018 р. Ознайомившись з матеріалами позовної заяви ПрАТ "УАСК АСКА" прийшло до висновку, що вищезазначена ДТП є страховою подією та призначено до сплати суму страхового відшкодування в розмірі 24 038 грн. 46 коп., яка станом на день розгляду справи не сплачена. Справу відповідач просить розглянути без участі свого представника.

Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі прийнято судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 114231.

Предметом договору є страхування транспортного засобу Toyota С-HR, державний № НОМЕР_3.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

27.06.2017 року в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП), за участю застрахованого автомобіля Toyota С-HR, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під управлінням водія ОСОБА_2, та автомобіля Toyota AVENSIS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_3.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль Toyota С-HR, державний № НОМЕР_3.

Згідно постанови Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2017 р. у справі № 480/1163/17-п вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення ОСОБА_5 ПДР України.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № SOS-170707-1347130 від 21.07.2017 р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 24 038 грн. 46 коп., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota С-HR, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 24 038 грн. 46 коп.

Згідно з страховим актом № UА2017062700016/LО1/01 від 30.08.2017 р., страхувальнику було нараховано страхове відшкодування в розмірі 24 038 грн. 46 коп.

При цьому, позивач відповідно до п. 10.5.5 договору страхування АМ № 114231 від 03.02.2017 р., зарахував частину страхового відшкодування в розмірі 7 562 грн. 75 коп. в рахунок погашення недоотриманої страхової премії шляхом проведення акту взаємозаліку.

У зв'язку із зазначеним, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 16 475 грн. 71 коп. (24 038 грн. 46 коп. - 7 562 грн. 75 коп. = 16 475 грн. 71 коп.).

Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 25577 від 31.08.2017 р.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.96 та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами цієї ж статті ЦК України, а саме частини першої дано визначення поняття "джерело підвищеної небезпеки", згідно якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-108цс13 у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Так у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно до ст. 1194 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, після виплати страхового відшкодування у ПАТ СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди в розмірі 24 038 грн. 46 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент настання страхової події була забезпечена в Приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 6243936 (поліс), яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та франшизу в розмірі 0 грн. 00 коп.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» по відшкодуванню спричиненого збитку в межах ліміту відповідальності страховика на суму 24 038 грн. 46 коп.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення 24 038 грн. 46 коп. страхового відшкодування обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна",м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) 24 038 (двадцять чотири тисячі тридцять вісім) грн. 46 коп. страхового відшкодування, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14.05.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова