Рішення № 73925584, 11.05.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/33/18

Провадження № 2/486/199/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Савіна О. І.

при секретарі Архіповій К.В.

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів ,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінивши спосіб їх стягнення з 1/4 частки зі всіх видів заробітку щомісяця на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування позову зазначив, що за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.03.2014 року сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 30.01.2014 року і до її повноліття. У зв'язку з тим, що він не має стабільного високого доходу, виникла заборгованість по аліментах, яка визначена в порядку ч.ч. 2, 3 ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості - 1895.17 грн. на місяць. Хоча заборгованість він поступово погашає, однак постійного місця роботи не має, а тому заробіток мінливий. Окрім того зазначає, що має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому допомагає матеріально. Також на його утриманні перебуває син його дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. А тому вважає, що є підстави для зменшення розміру аліментів.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги ОСОБА_4 та просили задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову та пояснила, що згідно вимог ч.3 ст. 181 СК України, позивач, як платник аліментів, взагалі не може звертатись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, оскільки законом таке право надано лише одержувачу аліментів. Окрім того вважає, що позивач навмисно приховує своє місце роботи, щоб не надавати доказів про свої доходи, хоча з довіреності, наданої матері на представництво його інтересів в суді вбачається, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1. Також вважає, що з часу стягнення аліментів, матеріальний стан позивача, на відміну від відповідача, яка народила другу дитину, не змінився, а утриманням дитини його нової дружини зобов'язані опікуватись саме батьки цієї дитини, а не позивач. Що ж до утримання сина ОСОБА_7, то дана обставина на час ухвалення рішення суду у 2014 році, була відома, а тому не може вважатись зміною сімейного стану.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження виданого 28.11.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 5).

За виконавчим листом №486/177/14-ц виданим на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.03.2014 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.01.2014 року і до її повноліття (а.с. 6).

З довідки про нарахування заборгованості по аліментним платежам №2095/1 від 04.12.2017 року виданої Южноукраїнським міським відділом державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вбачається, що за боржником ОСОБА_4 заборгованість по аліментним платежам станом на 01.12.2017 року, складає 13 266.19 грн. (а.с. 7).

Копією свідоцтва про шлюб підтверджується що позивач ОСОБА_4 20.08.2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 12).

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком якого є ОСОБА_14 (а.с. 13).

Окрім того, позивач долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

З медичних виписок стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_7, 2006 року народження, Комунальним закладом «Южноукраїнська міська лікарня» у 2017 році неодноразово надавалась медична допомога (а.с. 9-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 23 Постанови № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач зазначає в своєму позові, що він не має постійної роботи, стабільного регулярного доходу, і при цьому, окрім доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на його утриманні перебуває син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син його дружини - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3. А тому вважає доцільним стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у мінімальному розмірі - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Проте суд звертає увагу позивача на те, що при ухваленні рішення суду 18.03.2014 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу було відомо про наявність у нього ще однієї дитини - сина ОСОБА_7,2006 року народження. При цьому він погодився з рішенням суду, яке набрало законної сили.

Що ж стосується сина дружини позивача - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3, то суд зазначає, що у відповідності до ст. 180 СК України, утримувати дитину до досягнення нею повноліття зобов'язані батьки. Таким чином, цією дитиною повинні опікуватись ОСОБА_8 та ОСОБА_14.

А тому, суд вважає, що обставини встановлені судовим рішенням від 18.03.2014 року, не змінились.

Що ж стосується мінливості доходу позивача, то на думку суду це не може бути підставою для зміни чи зменшення розміру аліментів.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

В силу вимог ст. 182 СК України та роз'яснень, даних у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, при визначенні розміру аліментів суд повинен врахувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Частинами 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України встановлено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Враховуючи той факт, що з часу ухвалення останнього рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_4, даних про зміну його матеріального стану, сімейного стану (народження інших дітей) чи стану здоров'я не встановлено, відповідно підстави для зменшення розміру аліментів, відсутні.

При цьому суд погоджується з думкою представника позивача, що відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, дана норма (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017) імперативно вказує на право звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, лише одержувача таких аліментів.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши належність та допустимість наведених доказів, суд вважає, що розмір стягуваних з ОСОБА_4 аліментів є розумним та не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін та неповнолітніх дітей. Обставини, на які посилається позивач, як на підставу зменшення розміру аліментів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку що, позовні вимоги є необгрутнованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 181, 182, 192 СК України, ст. ст.12, 13, 76, 81, 141 ,258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О. І. Савін