Рішення № 73925458, 07.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 Справа № 908/411/18

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/411/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Державного підприємства “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99» Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32; код ЄДРПОУ 08680106)

про стягнення 24 951,96 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 24.02.2018 за вих. №14/4-190 (вх. № 443/08-07/18 від 13.03.2018) до Державного підприємства “Підприємство Біленківської виправної колонії №99 Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 за № 1450/15-БО-13 у розмірі 24 951,96 грн., у тому числі 14 899,63 грн. пені, 3% річних у розмірі 914,21 грн. та інфляційних витрат на суму 9 138,06 грн.

13.03.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 14.03.2018р. позовну заяву №14/4-190 від 24.02.2018р. Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство Біленківської виправної колонії №99 Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області про стягнення 24 951,96 грн. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/411/18, справі присвоєно номер провадження – 5/15/18, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті призначено на 11.04.2018р. Ухвалою від 11.04.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2018 о 12 год. 00 хв. без повідомлення (виклику) сторін. У судовому засіданні 07.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ПАТ НАК “Нафтогаз України”, позивач) та Державним підприємством “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99 Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області (ДП “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99 УДДзПВП в Запорізькій області, відповідач) укладено договір № 1450/15-ЮО-13 купівлі-продажу природного газу (Договір). Оплату за переданий газ ДП “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99 УДДзПВП в Запорізькій області здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов’язання у строк, визначений Договором, чим порушило умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.

У зв’язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 14 899,63 грн., з яких: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 40 353,86 грн. за період з 15.02.2015 по 02.03.2015 у розмірі 689,89 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 28 065,33 грн. за період з 15.03.2015 по 14.09.2015 на суму 8 405,76 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 16 683,12 грн. за період з 15.04.2015 по 14.10.2015 у розмірі 4 795,60 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 1 233,14 грн. за період з 15.12.2015 по 15.12.2015 у розмірі 1,49 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 18 613,58 грн. за період з 15.01.2016 по 28.02.2016 у розмірі 1 006,96 грн., 3 % річних у розмірі 914,21 грн., з яких: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 40 353,86 грн. за період з 15.02.2015 по 02.03.2015 у розмірі 53,07 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 28 065,33 грн. за період з 15.03.2015 по 27.10.2015 на суму 523,63 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 16 683,12 грн. за період з 15.04.2015 по 27.10.2015 у розмірі 268,76 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 1 233,14 грн. за період з 15.12.2015 по 15.12.2015 у розмірі 0,10 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 18 613,58 грн. за період з 15.01.2016 по 28.02.2016 у розмірі 68,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 138,06 грн., з яких: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 40 353,86 грн. за березень 2015 у розмірі 4 358,22 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 28 065,33 грн. за період з квітня по жовтень 2015 включно у розмірі 4 488,29 грн. та за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 16 683,12 грн. за період з травня по жовтень 2015 включно у розмірі 291,56 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п. п. 6.1., 7.2. Договору № 1450/15-БО-13 від 31.12.2014, ст. ст. 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України та просить суд стягнути з відповідача 14 899,63 грн. пені, 3% річних у розмірі 914,21 грн., інфляційні витрати на суму 9 138,06 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

27.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву № б/н від 26.04.2018, в якому останній частково заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві та зазначає, що загальна сума пені, 3 % річних та інфляційних втрат становить 14 631,09 грн., а саме: 8298,51 грн. пені, 907,31 грн. 3 % річних та 5 425,27 грн. інфляційних втрат. З огляду на скрутне фінансове становище, просить суд в частині стягнення пені задовольнити в мінімально можливому розмірі.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі – Продавець, позивач) та Державним підприємством “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99» Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області (далі – Покупець, відповідач) укладено договір № 1450/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам Покупця). (п.1.2.)

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 36,5 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів. (п. 2.1.)

Відповідно до п.3.1.2. договору, Покупець до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Корегування планових обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки. (п.3.1.3.)

Згідно з пунктом 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/візлів обліку газу Покупця.

У пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві відписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовані відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 6 384,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 276,94 грн.. всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1.).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків процентів, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Згідно з пунктом 11 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Також, сторонами за вказаним договором були укладені Додаткові угоди до договору № 1 від 12.02.2015, № 2 від 27.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 14.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 7 від 30.07.2015, № 8 від 21.10.2015, № 9 від 22.10.2015, № 10 від 02.11.2015 та № 11 від 25.11.2015, відповідно до яких змінювалась ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору, розділ 3 щодо порядку та умов передачі газу, порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6, розділ 10 стосовно інших умов, а також адреса та реквізити сторін визначені розділом 12.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня - березня, листопада - грудня 2015 природний газ на загальну суму 104 949,03 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 40 353,86 грн., від 28.02.2015 на суму 28 065,33 грн., від 31.03.2015 на суму 16 683,12 грн., від 30.11.2015 на суму 1 233,14 грн. та від 31.12.2015 на суму 18 613,58 грн., відповідно до яких відповідачем природний газ прийнято без будь-яких зауважень або претензій. ОСОБА_1 підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до пункту 3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по Договору № 1450/15-БО-13 від 31.12.2014 за період з 01.01.2015 по 29.02.2016, банківськими виписками по особовому рахунку ДП “Підприємство Біленківської виправної колонії № 99» Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області, відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями у повному обсязі, останній платіж здійснено 29.02.2016, однак з порушенням строків встановлених договором.

Таким чином, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1450/15-БО-13 від 31.12.2014, а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.2. договору у розмірі 14 899,63 грн. за кожним окремо актом приймання-передачі, також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 914,21 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 138,06 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/411/18, відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1450/15-БО-13 від 31.12.2014.

Відповідно до умов вказаного договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.

Згідно з п. 1.2. Договору, відповідач використав природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство” та з урахуванням позиції відповідача, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними.

Проте, приймаючи рішення, суд враховує, що з 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон України № 1730-VIII).

В преамбулі Закону України № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, імперативною нормою ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII встановлено заборону нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності.

Заборона нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції за змістом ч. 3 ст. 7 вказаного Закону застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016. ОСОБА_1 частиною 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, зарахування окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом та використання придбаного газу для виробництва в тому числі для теплової енергії. Виконання цієї норми також не потребує включення такого підприємства до Реєстру.

Станом на 30.11.2016 - на дату набрання чинності Законом України №1730-VIII, заборгованість відповідача за використаний природний газ для виробництва теплової енергії була погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснений відповідачем 29.02.2016, а тому суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону України № 1730-VIII, та констатує, що позивач в порушення ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону безпідставно нарахував відповідачу суми пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за зобов’язаннями січня – березня 2015, листопада - грудня 2015, яка була погашена відповідачем до набрання чинності вказаного Закону, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтованості нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат всупереч вимогам Закону № 1730-VIII, зокрема, доказів порушення відповідачем п.п. 1, 2 Договору № 1450/15-БО-13 від 31.12.2014 в частині використання придбаного газу не для виробництва теплової енергії.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 24.02.2018 за вих. №14/4-190 (вх. № 443/08-07/18 від 13.03.2018) до Державного підприємства “Підприємство Біленківської виправної колонії №99 Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 за № 1450/15-БО-13 у розмірі 24 951,96 грн., у тому числі 14 899,63 грн. пені, 3% річних у розмірі 914,21 грн. та інфляційних витрат на суму 9 138,06 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.05.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.