Рішення № 73925457, 10.05.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р.

м. Житомир

Справа № 906/61/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 89098,36 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 89098,36 грн. заборгованості за договором поставки № ЛТ260617 від 26.06.2017, з яких: 79860,00 грн. - основний борг, 4418,36 грн. - інфляційні, 827,00 грн. - 3% річних, 3993,00 грн. -пеня.

Ухвалою від 12.02.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.03.2018.

06.03.2018 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 196977,76 грн., з яких 187739,40 грн. - основний борг, 4418,36 грн. - інфляційні витрат; 827,00 грн. - 3% річних; 3993,00 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду 06.03.2018 відкладено підготовче засідання на 10.04.2018.

Ухвалою від 10.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.05.2017, про що повідомлено учасників справи.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 23.04.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомляє, що заборгованість відповідача не змінилась та становить 196977,76 грн. та просив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи по суті був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 77).

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 26 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКО ТРЕЙД» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ЛТ260617 (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання (надалі - Товар).

Товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно Специфікації. Товар має бути належної якості та відповідати стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації (ТУ, ДСТУ тощо), які встановлюють вимоги до якості для товару (п. 1.2 договору).

Пунтком 2.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (Іноктермс, 2010), за адресою: м.Радомишль вул. Микгород №71, якщо інше не зазначено у Специфікації. Особливості виготовлення та/або поставки товару, у тому числі, строки поставки окремих партій визначаються у Специфікації.

Згідно пункту 3.1. договору, загальна сума договору визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами Специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати 300000,00 грн..

Приписами п. 3.2. договору сторонами погоджено, що покупець сплачує за товар, що поставляється за договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах, передбачених Додатком до даного Договору (Специфікацією).

За умовами п. 4.1 договору, передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

Постачальник разом з товаром передає покупцю документи, передбачені чинним законодавством, зокрема: рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну (п. 4.5 договору).

12.07.2017 сторонами підписано специфікації до договору (додатки № 1 та № 2 ), якими сторони погодили найменування товару, що буде поставлятись, його вартість та терміни оплати (а.с. 15,16).

За умовами специфікацій до договору загальна сума товару, який має бути поставлений становить 187739,40 гривень.

У пункті 4.2. специфікацій сторони домовились, що покупець сплачує 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару за додатком до даного договору (специфікацією), але тільки у платіжний день (на момент підписання договору, платіжний день - вівторок і четвер). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий день наступного місяця.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 187739,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №164 від 15.08.2017, довіреністю №1126, видатковою накладною № 249 від 07.12.2017, довіреністю № 1683 від 07.12.2017 (а.с 17,18, 60,61).

Однак відповідач в порушення умов договору у строки, визначені у договорі оплату отриманого товару не здійснив.

21.09.2017 позивач надіслав відповідачу претензію за № 2109 з вимогою, зокрема, про сплату заборгованості в сумі 79860,00 грн. за договором постачання № 229 від 13.07.2017 (а.с. 20-21).

Сторонами станом на 07.12.2017 підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в сумі 187739,40 грн. (а.с. 22).

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду у відповідача існує непогашена заборгованість перед позивачем за отриманий товар згідно видаткової накладної № 164 від 15.08.2017 в сумі 79860,00 грн. та згідно видаткової накладної № 249 від 07.12.2017 в сумі 107897,40 грн. Загальний розмір заборгованості за поставлений товар складає 187739,40 грн.

У пункті 7.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по пп. 3.2 покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем за несвоєчасну оплату отриманого товару нараховано відповідачу 3993,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4418,36 грн. інфляційних та 827,00 грн. 3% річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонам, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № ЛТ260617 від 26.06.2017

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи, а саме видатковими накладними №164 від 15.08.2017, № 249 від 07.12.2017 підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 187739,40 грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. специфікації сторонам погоджено порядок розрахунків за отриманий товар, а саме, що покупець сплачує 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару за додатком до даного договору (специфікацією), але тільки у платіжний день (на момент підписання договору, платіжний день - вівторок і четвер). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий день наступного місяця.

Таким чином, кінцевий термін оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №164 від 15.08.2017 становив 14.09.2017. Товар, отриманий за видатковою накладною № 249 від 07.12.2007 мав бути оплачений відповідачем до 07.01.2018.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар в установлені договором строки.

Таким чином, з 15.09.2017 у відповідача існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару в сумі 79860,00грн. та з 07.01.2018 прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 187739,40 грн грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 187739,40 грн.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 187739,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3993,00 грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у п. 7.2 погодили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по пп. 3.2 покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

З розрахунку позивача (а.с.11) вбачається, що пеню позивачем заявлено в розмірі 5% від суми простроченої заборгованості - 798600,00 грн., яка склала 3993,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем здійснено арифметично вірний розрахунок пені, вимога є правомірною та такою що заявлена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відтак підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення 4418,36 грн. інфляційних та 827,00 грн. 3 % річних, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.11), 3 % річних нараховано за період з 15.09.2017 по 18.01.2018 на суму простроченої заборгованості 79860,00 грн., які в склали 827,00грн.

Перевіривши вказаний розрахунок 3 % річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним та правомірним

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 827,00 грн.

В частині вимог про стягнення з відповідача4418,36 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року на суму простроченої заборгованості 79860,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що позивачем при обрахунку допущено арифметичну помилку, а саме невірно визначено сукупний індекс інфляції за заявлений період.

Таким чином суд здійснив власний розрахунок інфляційних нарахувань, виходячи з вихідних даних позивача за заявлений період, за яким інфляційні склала 4148,36 грн.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню в сумі 4148,36 грн.

В частині стягнення 270,00грн. (4418,36 грн.- 4148,36грн.) інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 196707,76 грн., з яких: 187739,40 грн. - основний борг,3993,00 грн. - пеня, 827,00 грн. - 3% річних та 4148,36 грн. - інфляційні.

В частині стягнення 270,00 грн. інфляційних суд відмовляє.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безакогольний комбінат" Радомишль" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, місто Радомишль, вул. Микгород, будинок 71, код ЄДРПОУ 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Трейд" (08703, Київська область, місто Обухів, вул. Каштанова, будинок 11, код ЄДРПОУ 34899340)

- 187739,40 грн. основного боргу;

- 3993,00 грн. - пеня;

- 827,00 грн. - 3% річних;

- 4148,36 грн. - інфляційних;

- 2950,62 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.05.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)