Рішення № 73925398, 03.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018м. ДніпроСправа № 904/817/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний Експрес", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Представники:

від позивача: Вишняков Д.О., ордер №027011 від 18.01.2018р.

від відповідача: Терехов А.В., дов. №106 від 22.03.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний Експрес" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у розмірі 259 147,43грн., 3% річних у розмірі 16 948,36грн., інфляційних у розмірі 77 730,58грн.

Позовні вимоги обгрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15-0312-02 від 06.02.2015р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 03.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.03.2018р.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що рахунки на оплату №182 від 18.02.2015р., №659 від 10.06.2015р. та №1486 від 08.12.2015р. надіслані йому лише 19.01.2018р., у зв"язку з чим наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних є необгрунтованим, оскільки відповідно до Специфікацій №1 і №2 до договору оплата товару здійснюється протягом 15 банківських днів, на підставі виставленого рахунку. Крім того, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви відповідної довіреності на отримання товару відповідачем, а відтак не доведено факту отримання останнім продукції. Відповідач вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача перед ним заборгованості.

26.03.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2018р.

Ухвалою суду від 10.04.2018р. відкладено підготовче засідання на 19.04.2018р.

18.04.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що підтвердженням поставки товару є видаткові накладні, підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Крім того, у видаткових накладних №608 та №609 від 16.11.2015р. вказана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №699/04 від 16.11.2015р., а у видатковій накладній №662 від 08.12.2015р. вказана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №738/04 від 02.12.2015р. Таким чином, позивач вважає доведеним факт отримання товару відповідачем згідно наданих видаткових накладних. До того ж, відповідач частково оплатив отриманий товар, вказавши у платіжних дорученнях рахунки №182 від 18.02.2015р. та №659 від 10.06.2015р. Отже відповідач отримання рахунків від позивача підтверджує фактом здійснення часткових платежів саме на підставі цих рахунків. На підставі підписаних специфікацій позивач надавав рахунок, в якому була зазначена вартість поставки згідно відповідної специфікації. Відповідач повинен був авансом сплатити 50% її вартості та доплатити залишок - протягом 15 банківських днів з дати поставки, підставою для оплати 50% передплати та 50% поставленого товару є один і той самий рахунок. Позивач зазначає, що 19.01.2018р. повторно надіслав відповідачу рахунки на оплату з метою можливого досудового врегулювання спору.

19.04.2018р. відповідач подав до суду заяву про відстрочення виконання рішення до 17.10.2018р. у зв"язку зі скрутним матеріальним станом.

19.04.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 03.05.2018р.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.05.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний Експрес" (продавець) укладено договір поставки №15-0312-02, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, які додаються до цього договору (далі - товар).

Згідно п.1.2. договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору, що складають його невід'ємну частину.

За п.2.1. договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакції 2010 року), далі «Інкотермс-2010», та вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Сума договору на момент підписання, згідно Специфікації №1, становить 25 960,50грн. з ПДВ, і буде змінена на суму кожної наступної Специфікації, підписаної обома сторонами (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до «Інкотермс-2010».

За п.3.2. договору датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, далі іменовані товарно-супровідними накладними.

Згідно п.3.3. договору товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем:

- за кількістю - згідно з даними, зазначеними в товарно-супровідних накладних продавця;

- за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, то підтверджує якість товару.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що разом з товаром продавець надає такі документи: товарно-супровідні та видаткові накладні у 2-х примірниках, рахунок за фактом поставки, податкову накладну і документ, то підтверджує якість товару. У розрахункових документах обов'язково вказувати номер цього договору, найменування вантажовідправника, продавця і покупця. Відповідальність за оформлення цих документів покладається на продавця.

Момент переходу права власності на товар від продавця до покупця визначений у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п.3.5. договору).

Згідно п.4.2. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо в умовах оплати передбачена попередня оплата, то продавець зобов"язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату. Податкова накладна надається продавцем у термін, передбачений чинним законодавством.

За п.4.3. договору рахунки на оплату за фактично поставлений товар надаються протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження.

Термін дії договору - з моменту підписання по 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання гарантійних зобов"язань (п.9.4. договору).

Специфікаціями №1 та №2 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, суму, умови і термін поставки, умови оплати, момент переходу права власності на товар.

Так, сума Специфікації №1 складала 25 960,50грн., сума Специфікації №2 складала 346 167,18грн., умови оплати за обома Специфікаціями: 50% - попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату, 50% - за фактом поставки товару, протягом 15 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач 20.08.2015р. здійснив попередню оплату у розмірі 12 980,25грн. на підставі рахунку №182 від 18.02.2015р. на суму 25 960,50грн., а також 21.08.2015р. - попередню оплату у розмірі 100 000,00грн. на підставі рахунку №659 від 10.06.2015р. на суму 346 167,18грн. (а.с.30-31).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 372 127,68грн., що підтверджується видатковими накладними №608 від 16.11.2015р. на суму 25 960,50грн. (Специфікація №1, рахунок на оплату №182 від 18.02.2015р. на суму 25 960,50грн.), №609 від 16.11.2015р. на суму 189 567,18грн. (Специфікація №2, рахунок на оплату №659 від 10.06.2015р. на суму 346 167,18грн.), №662 від 08.12.2015р. на суму 156 600,00грн. (Специфікація №2, рахунок на оплату №1486 від 08.12.2015р. на суму 156 600,00грн.), які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.24-29).

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити остаточну оплату товару за видатковими накладними №608 та №609 - 07.12.2015р., а за видатковою накладною №662 - 29.12.2015р., однак, як вбачається з матеріалів справи, цього не зробив.

Отже заборгованість за видатковою накладною №608 складає 12 980,25грн., за видатковою накладною №609 - 89 567,18грн., за видатковою накладною №662 - 156 600,00грн., що разом становить 259 147,43грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікаціями №1 та №2 до договору поставки №15-0312-02 від 06.02.2015р. складає 259 147,43грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 08.12.2015р. по 23.02.2018р. у розмірі 16 948,36грн., а також інфляційні за загальний період з грудня 2015р. по січень 2018р. у розмірі 77 730,58грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 08.12.2015р. по 23.02.2018р., встановив, що вони складають 16 927,06грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарський суд, перерахувавши інфляційні за загальний період з січня 2016р. по січень 2018р., встановив, що вони складають 76 800,01грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.

Твердження відповідача про недоведеність факту отримання ним товару суд вважає безпідставним, оскільки видаткові накладні зі сторони відповідача підписані ОСОБА_4 без будь-яких зауважень, його підпис скріплений печаткою відповідача. Крім того, у видаткових накладних №608 та №609 від 16.11.2015р. вказана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №699/04 від 16.11.2015р., а у видатковій накладній №662 від 08.12.2015р. вказана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №738/04 від 02.12.2015р.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що рахунки на оплату надіслані йому лише 19.01.2018р., оскільки відповідач частково оплатив отриманий товар, вказавши у платіжних дорученнях рахунки №182 від 18.02.2015р. та №659 від 10.06.2015р. Отже відповідач отримання рахунків від позивача підтверджує фактом здійснення часткових платежів саме на підставі цих рахунків. До того ж, на підставі підписаних специфікацій позивач надавав рахунок, в якому була зазначена вартість поставки згідно відповідної специфікації. Відповідач повинен був сплатити авансом 50% її вартості та доплатити залишок - протягом 15 банківських днів з дати поставки, підставою для оплати 50% передплати та 50% поставленого товару є один і той самий рахунок.

19.04.2018р. відповідач подав до суду заяву про відстрочення виконання рішення до 17.10.2018р. у зв"язку зі скрутним матеріальним станом.

Позивач заперечував проти задоволення даної заяви.

Згідно ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладені відповідачем обставини та матеріали справи не дозволяють стверджувати про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Так, даний спір виник з вини відповідача, заборгованість не погашалась ним протягом значного періоду часу. Наявність заборгованості третіх осіб перед відповідачем не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення.

Суд вважає, що обставини, на які відповідач посилається як на підставу відстрочення виконання рішення у даній справі є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Задоволення заяви про відстрочення виконання рішення призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний Експрес" (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 9, кв.22, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37408149) заборгованість у розмірі 259 147,43грн. (двісті п"ятдесят дев"ять тисяч сто сорок сім грн. 43коп.), 3% річних у розмірі 16 927,06грн. (шістнадцять тисяч дев"ятсот двадцять сім грн. 06коп.), інфляційні у розмірі 76 800,01грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот грн. 01коп.) та 5 293,12грн. (п"ять тисяч двісті дев"яносто три грн. 12коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.05.2018р.

Суддя В.І. Петрова