Вирок № 73925086, 11.05.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/488/18

Провадження № 1-кп/480/177/18

ВИРОК

Іменем України

11 травня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Войнарівського М.М.,

за участю:

секретаря Кописєвої О.Л.,

прокурора Левицької О.В.;

обвинуваченої ОСОБА_1;

захисника Капіноса І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2018 року за № 12018150000000017 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Карганда, Республіки Казахстан, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-

встановив:

Суд визнав доведеним, що у першій половині дня 04 січня 2018 року, більш точно під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, голова Спеціалізованої фтизіопульмонологічної медико-соціальної експертної комісії обласного Центру МСЕ Миколаївської обласної ради ОСОБА_1, перебуваючи на своєму робочому місці, в приміщенні обласного Центру МСЕ, переглянувши медичні документи ОСОБА_3, повідомила останній, що для отримання направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) вона повинна звернутись до Миколаївського міського протитуберкульозного диспансеру.

Одночасно з цим, розуміючи зацікавленість ОСОБА_3 у встановленні 3-ої групи інвалідності, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди. Так, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом використання свого службового становища, всупереч інтересам служби, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3, що у разі, якщо остання надасть їй неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, це буде гарантією встановлення ОСОБА_3 3-ої групи інвалідності за результатами проходження медико-соціальної експертної комісії, яку вона очолює, та не створення перешкод при проходженні нею відповідної МСЕК. При цьому, ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 до завідуючої диспансерного відділення для дорослих Миколаївського міського протитуберкульозного диспансеру ОСОБА_4 для отримання направлення та проходження планового медичного огляду і збору первинних медичних документів, які обов'язкові для надання на засіданні МСЕК.

15 лютого 2018 року о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3, зателефонувала останній на мобільний телефон та призначила зустріч о 14 годині 15 лютого 2018 року по вул. Соборній в м. Миколаєві, для обговорення подальших дій ОСОБА_3

15 лютого 2018 року о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в попередньо обумовленому місці по вул. Соборній в м. Миколаєві, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за сприяння в отриманні останньою висновку Спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК щодо встановлення 3-ї групи інвалідності, яку вона очолює, та не створення штучних перешкод, переглянувши наявний у ОСОБА_3 результат спірограми, повідомила про неможливість його використання та надання на засідання МСЕК, у зв'язку з тим, що наявний результат виключає підстави встановлення 3-ої групи інвалідності взагалі через незначні відхилення від норми.

Разом з цим ОСОБА_1, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, повідомила ОСОБА_3 про проходження повторної спірограми з метою отримання результату, необхідного для встановлення останній 3 групи інвалідності.

З цією метою ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 до Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру, що розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Надбузьке, вул. Веселинівська №4, до медичної сестри, яка посприяє в отриманні такого висновку спірограми, надавши при цьому рекомендації щодо черговості дій ОСОБА_3 при проходженні комісії та медичного обстеження.

Одночасно з цим, в ході подальшої розмови, ОСОБА_1 детально розпитала ОСОБА_3 про її сімейний стан та матеріальне становище, після чого узгодила кінцеву суму неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США, яка слугуватиме гарантією отримання необхідного результату спірограми, підписання нею, як головою Спеціалізованої фтизіопульмонологічної медико-соціальної експертної комісії обласного Центру МСЕ та іншими членами вказаної комісії, висновку щодо встановлення ОСОБА_3 3-ї групи інвалідності та не створенні перешкод при проходженні останньою відповідної МСЕК.

Крім того, перебуваючи у вказаному місці у зазначений час, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, акцентувала увагу на тому, що саме вона, як голова МСЕК, особисто буде здійснювати огляд ОСОБА_3, проінструктувала як себе поводити, та які відповіді надавати на її питання при членах комісії.

При цьому, ОСОБА_1 зазначила про необхідність прибути ОСОБА_3 до Обласного протитуберкульозного диспансеру на 10 годину ранку 16 лютого 2018 року та мати при собі необхідні медичні документи та 200 доларів США, які остання повинна передати в обумовленому ОСОБА_1 місці, біля реєстратури поліклініки, що розташована на території Обласного протитуберкульозного диспансеру за адресою: АДРЕСА_2 після отримання ОСОБА_3 довідки про встановлення 3 групи інвалідності.

16 лютого 2018 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_3, діючи під контролем правоохоронних органів, за вказівкою ОСОБА_1, прибула до Обласного протитуберкульозного диспансеру за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Надбузьке, вул. Веселинівська, 4 для проходження медико-соціальної експертної комісії.

16 лютого 2018 року о 10 годині 19 хвилин ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, запросила ОСОБА_3 до службового кабінету Спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК, де особисто провела опитування та огляд ОСОБА_3 відповідно до раніше обумовлених домовленостей та наданих ОСОБА_3 інструкцій.

Після цього ОСОБА_1, згідно з попередньо наданими вказівками, вчиняючи дії, спрямовані на сприяння у встановленні ОСОБА_3 3-ої групи інвалідності, з метою отримання необхідного результату спірограми, направила останню для проходження вказаного обстеження, повідомивши про необхідність прийому інваліда 3-ої групи ОСОБА_3 медичну сестру Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру ОСОБА_5 Перебуваючи у вказаному місці, у той же день приблизно об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 та виконуючи дії, спрямовані на досягнення кінцевої мети злочину, відповідно до заздалегідь оговореного алгоритму дій, підписала акт № 45/3 огляду МСЕК від 16.02.2018; довідку серії 12 AAA №547232 від 16.02.2018 спеціалізованої фтизіопульмонологічної медико-соціальної експертної комісії до акту огляду медико-соціальною експертною комісією на ім'я ОСОБА_3 про встановлення останній 3-ої групи інвалідності строком до 01 березня 2020 року, та індивідуальну програму реабілітації інваліда № 97 від 16.02.2018.

У цей же день об 11 годині 34 хвилин, ОСОБА_3, виконуючи вказівки ОСОБА_1 щодо місця передачі неправомірної вигоди, після отримання довідки серії 12 AAA № 547232 від 16.02.2018 про встановлення 3 групи інвалідності, діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи на 1 поверсі Обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 надала, а ОСОБА_1 одержала обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США за сприяння у встановленні ОСОБА_3 3 групи інвалідності за результатами проходження медико-соціальної експертної комісії, яку вона очолює, та не створення перешкод при проходженні ОСОБА_3 відповідної МСЕК.

Таким чином, ОСОБА_1, вчинила злочин, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища.

30 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018150000000017 між прокурором Прокуратури Миколаївської області Левицькою Ольгою Вікторівною та обвинуваченою ОСОБА_1, за участю захисника Капіноса Івана Івановича, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 368 КК України.

ОСОБА_1 беззаперечно визнала свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 має понести за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посаду голови Спеціалізованої фтизіопульмонологічної медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради строком на один рік.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченій та прокурору.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1, захисник Капінос І.І. та прокурор Левицька О.В. просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Так, злочин у вчиненні якого ОСОБА_1 визнала свою вину, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений в присутності захисника цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням обставин, які пом'якшують та обятжують покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 та прокурор Левицька О.В. повністю усвідомлюють зміст угоди про визнання винуватості, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, при цьому обвинувачена ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором Левицькою О.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК України, покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України обвинувачена ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення експертиз на суму 2228 грн., які підтверджені довідками про витрати на проведення експертиз, та підлягають стягненню з ОСОБА_1

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2018 року накладено арешт на вилучені під час проведення 16.02.2018 обшуку за адресою: АДРЕСА_2 в службовому кабінеті ОСОБА_1, а також під час особистого огляду: акт № 60/2 огляду МСЕК від 14.06.2013, акт №45/3 огляду МСЕК від 16.02.2016 на ім'я ОСОБА_6, мобільний телефон марки "Самсунг" з сім-карткою НОМЕР_1, 200 доларів США купюрами по 100 з номерами КВ94728881D, AB59674948E, медичний халат та бюстгалтер.

Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За таких обставин, суд вбачає підстави, для скасування арешту майна.

Крім цього, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 88100 гривень.

21 лютого 2018 року за квитанцією № 12 ОСОБА_7 сплатив 88100 гривень застави за ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1.

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

За таких обставин, суд вважає, що вказана сума застави підлягає поверненню заставодавцю.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні слід повернути власникам, та знищити.

Керуючись ч. 4 ст. 174, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Прокуратури Миколаївської області Левицькою Ольгою Вікторівною та обвинуваченою ОСОБА_1, за участю захисника Капіноса Івана Івановича, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2018 року за № 12018150000000017.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає сімнадцять тисяч гривень, з позбавленням права обіймати посаду голови Спеціалізованої фтизіопульмонологічної медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради строком на один рік.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1не обирати.

Повернути ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, сплачену суму застави у розмірі 88100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень за квитанцією № 12, отримувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 26299835, р/р 37316051016294, МФО 820172, Банк: Держказначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: 32 Сплата залогової вартості згідно ухвали від 17.02.2018 по справі № 490/1199/18 за ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2018 року, на: акт № 60/2 огляду МСЕК від 14.06.2013, акт №45/3 огляду МСЕК від 16.02.2016 на ім'я ОСОБА_6, мобільний телефон марки "Самсунг" з сім-карткою НОМЕР_1, 200 доларів США купюрами по 100 з номерами КВ94728881D, AB59674948E, медичний халат та бюстгалтер.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- банкноти США номіналом 100 доларів, зразка 2006 року, з серійним номером КВ94728881D, та зразка 1996 року з серійним номером AB59674948E, які упаковано до сейф-пакету Експертної служби № 3614532 та які відповідно до постанови про внесення змін до постанови про визнання речовим доказом від 29 березня 2018 року, зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12018150000000017, - повернути ОСОБА_3;

- жіночий бюстгалтер сіро-рожевого кольору, медичний халат білого кольору, які передані на зберігання відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 245, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 52, порядковий номер 245, а також мобільний телефон золотистого кольору марки "Samsung" з сім-карткою мобільного оператору Vodafone, з номером НОМЕР_1, який упаковано в сейф-пакет " 4295837, який по лінії відрізу опечатано печаткою "Для пакетів № 24" СУ ГУНП в Миколаївській області, які передані на зберігання відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 243, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 52, порядковий номер 243, - повернути ОСОБА_1;

- бинт зі змивами з правої долоні та пальців рук, бинт зі змивами з лівої долоні та пальців рук, паперовий конверт № 2 (контрольний аркуш) з поліетиленовим файлом, який містить відбір зразка спецзасобу "препарат Промінь -1" на аркуші паперу формату А4, які упаковано в сейф-пакет № 4210233, які передані на зберігання відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 245, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 52, порядковий номер 245, - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя М. М. Войнарівський

11.05.2018