Постанова № 73925052, 14.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9412/17 14.05.2018

Провадження №22-ц/784/761/18

Справа № 490/9412/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Провадження № 22-ц/784/761/18

П О С Т А Н О В А

іменемУкраїни

14 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Колосовського С.Ю.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

з участю:

заявника - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену під головуванням судді Гуденко О.А. о 09 годині 20 хвилин 29 березня 2018 року про передачу справи за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва, у справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и л а :

25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтовував наступним.

Відповідно до звернення керівництва Ленінського районного військового комісаріату, він, у червні 2015 року, перебуваючи на посаді голови правління Автогаражного кооперативу «Івушка», був направлений у відрядження до військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, де брав безпосередню участь у наданні юридичної допомоги в районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Оскільки у зв'язку з особливими умовами діловодства у зоні проведення АТО, отримати витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБ України про залучення особи до проведення антитерористичної операції, який є підставою для надання особі статуту учасника бойових дій, неможливо, він звернувся до суду для встановлення зазначеного юридичного факту.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ст. 122 ЦПК України, у зв'язку з тим, що вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2 подав на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року, постановлено апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва скасувати та справу направлено до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження в порядку окремого провадження.

29 січня 2018 року ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва, за заявою ОСОБА_2 було відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду на 29 березня 2018 року.

У судовому засіданні 29 березня 2018 року, представник Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, заявив клопотання про передачу зазначеної справи за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва, оскільки відповідно до ст.316 ЦПК України, справи про встановлення факту розглядаються судом за місцем реєстрації заявника, яким є - ОСОБА_2

ОСОБА_2 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і, за правилами про підсудність, повернути до Центрального районного суду м. Миколаєва, для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін, оскільки суд постановив її у відповідності з нормами процесуального права.

Постановляючи ухвалу про передачу матеріалів цивільної справи за заявою ОСОБА_2 до Ленінського районного суду м. Миколаєва, суддя Центрального районного суду виходив з того, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цивільно-процесуальним кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Заява ОСОБА_2 була прийнята до свого провадження без дотримання правил підсудності, що стало наслідком первісного оформлення цієї заяви ОСОБА_2 як позовної заяви, яка подалася до суду за місцем знаходження відповідача, а в подальшому - направлення судом апеляційної інстанції до Центрального районного суду м. Миколаєва для вирішення питання про відкриття провадження в порядку окремого провадження.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Так, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В силу ст. 23 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема, главою 2 розділу III - територіальна юрисдикція (підсудність).

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України встановлено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як вбачається з заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_2 зареєстрований в по АДРЕСА_1, що належить до території Інгульського району м. Миколаєва (а.с. - 6 на звороті).

Оскільки зазначена адреса за своєю територіальністю відноситься до Інгульського району м. Миколаєва, то, за дотримання позивачем порядку подання та оформлення позовної заяви за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, він повинен був подати заяву саме до названого суду.

Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Оскільки районний суд вчинив правильну процесуальну дію, щодо передачі матеріалів цивільної справи за підсудністю саме до Ленінського районного суду м. Миколаєва, то виходячи з виписаних вище норм та обставин - підстав для повернення справи до Центрального районного суду м. Миколаєва, а, відповідно, й для задоволення апеляційної скарги - немає.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про підсудність даної цивільної справи Центральному районному суду м. Миколаєва, то воно ґрунтується на помилковому тлумаченні саме названою особою чинного процесуального законодавства, щодо правил підсудності цивільних справ, які розглядаються в порядку окремого провадження.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

С.Ю. Колосовський

______________

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року