Рішення № 73924795, 08.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018м. ДніпроСправа № 904/505/18

за позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг"

про стягнення недобору провізної плати в сумі 257 524 грн. 44 коп.

Суддя Манько Г.В.

За участю секретаря судового засідання Федьковської О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 дов. № 1784 від 26.10.2017

Від відповідача ОСОБА_2 дов. № 14-472юр. від 02.11.2017

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та просить стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 257 524 грн. 44 коп. недобору провізної плати та судовий збір.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. У повному обсязі підтримав доводи викладені у позовній заяві. У якості підстави позовних вимог посилався на Акт перевірки плати за перевезення власних вагонів зі змінами обладнання по станції Кривий Ріг Головний на адресу ПАТ "ОСОБА_3 Кривий Ріг", проведеної на виконання розпорядження від 07.07.2017р. № НЗ-1-16/236. Посилався на висновки Акту щодо того, що плата за перевезення порожніх вагонів зі знімним обладнанням (дахом) розраховувалась за тарифною схемою 14.1 При перевезенні даних вагонів необхідно застосовувати тарифну схему 1 із застосуванням коефіцієнту 1.842 для вантажу 2 класу (обладнання знімне 693176).

Відповідач надав відзив на позов. Проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити. При розгляді справи просив суд застосувати строк позовної давності. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Вважає, що строк позовної давності має обраховуватись окремо по кожній накладній протягом 6 місяців з дати складання накладної. Не надано жодного доказу того, що позивач був позбавлений можливості виявити наявність підстав, зазначених у позовній заяві, раніше, ніж було виявлено ревізією. Заявлена сума добору не є оплатою збору чи штрафом. В діях відповідача відсутня будь - яка вина, яка могла б спричинити нанесення позивачу заявлених ним збитків.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 02.01.2008р. укладено договір №ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги.

Предметом договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за послуги.

Згідно розділу 2 договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантаж вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язанні з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Розділом 3 договору передбачено, що сторони погоджують суму попереднього перерахування грошових коштів на особовий рахунок вантажовласника за дві доби до надання транспортних послуг. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в додатку до цього договору. У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів, крім спірних, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлення установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) та інше.

Недобір перевізної плати розрахований позивачем за перевезення порожніх власних універсальних вагонів з додатковим обладнанням (знімним дахом) зі станції Миколаїв - вантажний Одеської залізниці та Жовтнева Одеської залізниці до станції Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці та зі станції Одеса - порт Одеської залізниці до станції Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці у лютому 2017р. За розрахунками позивача недобір провізної плати становить 257 524 грн. 44 коп.

Відповідно до приписів ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно ст.ст. 22, 24 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату . Залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній.

Приписами ст. 57 Статуту залізниць України передбачено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Плата за перевезення вантажів справляється залежно від відстані, яка визначається згідно з планом формування поїздів.

Згідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення.

Вимогами ст. 125 Статуту залізниць України передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Відповідно до п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Приписами п. 3.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України на пов'язані з ним послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1) визначено, що якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача. Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.

Встановлено, що вантаж за спірними залізничними накладними було видано відповідачу (вантажоодержувачу) у період часу з 01.02.2017р. по 06.02.2017р. без зауважень.

Спірні залізничні накладні не містять будь - яких виправлень, які б могли бути підставою для здійснення перерахунку розміру перевізної плати.

Недодержання процедури в частині внесення відповідних змін фактично виключає можливість в подальшому заявляти вимоги про стягнення донарахованої провізної плати, оскільки порушений порядок визначення та нарахування таких платежів.

Відсутність підстав та недотримання умов, передбачених п. 3.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України на пов'язані з ним послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1) є підставою для відмові у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повне рішення складено 14.05.2018

Суддя Г.В.Манько