Рішення № 73923959, 10.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1361/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бойко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправними відмов та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

05.03.2018 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про: визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладеної у листах від 18.01.2018 №№ Б-31725/0-3/0/94-18, Б-31724/0-4/0/94-18, Б-31723/0-2/0/94-18, що полягає у ненаданні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачами зазначено, що у грудні 2017 року вони звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району. До вищевказаних заяв позивачами були додані усі необхідні документи. Разом з тим, листами від 18.01.2018 №№ Б-31725/0-3/0/94-18, Б-31724/0-4/0/94-18, № Б-31723/0-2/0/94-18 відповідачем було відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у наданні вищевказаних дозволів, у зв'язку з тим, що земельні ділянки, з приводу яких звернулись позивачі, включені в межі земельного масиву, який, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», передбачений для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на Сході України. Вважаючи вищевказані відмови протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були відсутні правові підстави для надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, так як земельні ділянки, з приводу яких звернулись позивачі, включені в межі земельного масиву, який, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», передбачений для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на Сході України.

Аналогічна позиція була висловлена представником відповідача і у відзиві на позовну заяву, поданому на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18.12.2017 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовими заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному, для ведення особистого селянського господарства, на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с.43-59).

Листами від 18.01.2018 №№ Б-31725/0-3/0/94-18, Б-31724/0-4/0/94-18, Б-31723/0-2/0/94-18, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивачів, що відповідно до графічних матеріалів із зазначеними бажаними місцями розміщення земельних ділянок, наданими до заяв позивачів, земельні ділянки, з приводу яких звернулись останні, включені в межі земельного масиву, який, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», передбачений для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на Сході України (а.с.13-15).

Вважаючи оскаржувані відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 123 ЗК України.

З вищевказаних правових норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Водночас позивачами, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Проте відповідач, відмовляючи позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні таких дозволів, передбачених нормами ЗК України.

Водночас відповідачем, як на підставу для відмови позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, зазначено факт включення земельних ділянок, з приводу яких звернулись позивачі, до меж земельного масиву, який, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», передбачений для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на Сході України.

Однак суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачам дозволів на виготовлення проектів землеустрою статтею 118 ЗК України не передбачено.

Крім того, рішення за результатами розгляду клопотань позивачів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок повинні бути оформлені відповідачем у формі наказів, а не листів.

Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з підстав, що не передбачені законодавством.

Щодо посилань відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», як на правову підставу для відмови у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 вказаного розпорядження визначено, що Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Тобто на виконання вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України визначення земельних ділянок для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції повинно було бути здійснено протягом місяця у 2015 році.

26.10.2017 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ № 264 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, підібраних на території області для передачі у власність учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції з додатком №1».

Разом з тим, зазначеним розпорядженням та наказом не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема для ведення особистого селянського господарства, громадянам, які не є учасниками АТО, з числа земельних ділянок, що включені до переліку.

При цьому суд враховує той факт, що чинним ЗК України не передбачена заборона щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на одну і ту ж земельну ділянку декільком особам.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 2,00 га, викладених у листах від 18.01.2018 №№ Б-31725/0-3/0/94-18, Б-31724/0-4/0/94-18, Б-31723/0-2/0/94-18, та задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у цій частині.

Щодо позовної вимоги позивачів про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.

Водночас правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 ЗК України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За таких обставин та з урахуванням тієї обставини, що позивачі вже звертались до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному для ведення особистого селянського господарства та отримали, як встановлено судом вище, протиправні відмови, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району і задоволення позовних вимог позивачів у цій частині.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є суб'єктами сплати судового збору, у розумінні Закону України «Про судовий збір», підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області судові витрати в сумі по 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. кожному.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (просп. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881), викладену у листах від 18.01.2018 №№ Б-31725/0-3/0/94-18, Б-31724/0-4/0/94-18, Б-31723/0-2/0/94-18, що полягає у ненаданні ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (просп. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881) повторно розглянути заяви ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (просп. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (просп. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 16600, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 14.05.2018.

Суддя В.В. Падій