Рішення № 73923686, 25.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/435/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Захаренко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року № 0042341305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 924 грн. 19 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2018 року ОСОБА_3 (надалі також - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року № 0042341305, яким збільшено суму його грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 924 грн 19 коп., прийняте контролюючим органом на підставі хибних висновків перевірки про порушення позивачем вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 статті 49, статті 179, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. На думку позивача, фіскальний орган прийшов до помилкових висновків щодо заниження ним суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 23 139 грн 35 коп у зв`язку з отриманням доходу у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором (прощення боргу) в сумі 137 463 грн 21 коп.

Позивач вважав такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що в результаті виконання умов кредитного договору, укладеного між Банком та позивачем, ним, ОСОБА_3, було повернуто банку суму коштів більшу, ніж була ним отримана в якості кредиту. Тобто, додаткове благо ним не отримане, об`єкт оподаткування відсутній.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічне викладеному обґрунтуванню позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що фізична особа-платник податків ОСОБА_3 фактично отримав дохід у вигляді анульованої заборгованості в сумі 137 463 грн 21 коп. та фіскальний орган був згідно з вимогами чинного законодавства України повідомлений про даний факт кредитором - Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк". Позивач не подав до ДПІ у м. Полтаві декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік зі зазначеною сумою доходу та не сплатив належний податок на доходи фізичних осіб до бюджету держави. Фіскальний орган, роблячи висновок про отримання платником податку додаткового блага, виходив з того, що кредитна угода була укладена у іноземній валюті - доларі США. Тому на момент повернення платником банківській установі грошових коштів у гривні, за рахунок курсової різниці платник повернув значно меншу суму, аніж був повинен порівняно з курсом долара США на момент отримання кредиту.

Тому, як на думку відповідача, фіскальним органом правомірно зроблено висновок про те, що кредитором було вчинено прощення боргу та відповідно про заниження даним платником суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік й правомірно донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

06 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11342683000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 як позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, в сумі 50 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 252 500 грн., а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених у даному договорі (а.с.19). У якості додатку 1 до договору споживчого кредиту сторонами договору підписано графік погашення кредитної заборгованості, що обчислена у доларів США. Пунктом 1.1 договору сторонами погоджено, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається у договорі лише у разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Сторони не заперечували виконання позивачем своїх зобов"язань кредитора за даним договором згідно графіку погашення кредитної заборгованості, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій (а.с. 65-86).

02 вересня 2013 року ОСОБА_3 було сплачено на користь банку 27 216 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 218 342 грн 18 коп. (а.с.26).

За зазначеним договором позивачем на користь банку було погашено всього з травня 2008 року по вересень 2013 року кошти у сумі 32 902,05 дол. США, що в еквіваленті національної валюти складає 262 887 грн 37 коп.

Після вчинення 20 вересня 2013 року ОСОБА_3 останнього платежу за кредитним договором у сумі 27 216 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 218 342 грн 18 коп. сторони договору вважали кредитний договір від 06 травня 2008 року виконаним.

У подальшому АКІБ "УкрСиббанк" подано до фіскальних органів Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма 1ДФ) за третій квартал 2013 року, де вказано суму анульованого (прощеного) боргу ОСОБА_3 137 463 грн 21 коп за відповідною ознакою доходу "126" - "додаткове благо" (а.с.52).

На підставі отриманих відомостей про декларування банком як податковим агентом відомостей про отримання фізичною особою додаткового блага в період з 27.05.2016 року по 30.05.2016 року на підставі наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 25.05.2016 року № 715 посадовою особою ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2018 року № 1781/16-01-13-05-10/ 2675214134 /а.с. 49-51/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 статті 49, статті 179 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік;

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - заниження суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за звітний 2013 рік на суму 23 139 грн 35 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року № 0042341305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 924 грн. 19 коп, з них: за податковим зобов`язанням - 23 139 грн 35 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 784 грн 84 коп.

Згідно висновків акту перевірки фіскальний орган вважав, що ОСОБА_3 для повного виконання кредитного договору мав сплатити на користь банку повну суму заборгованості, виражену у доларі США, а не у відповідно гривневому еквіваленті. Відповідно мав податковий обов"язок у 2014 році задекларувати відповідні суми отриманого доходу та сплатити податок з доходів фізичної особи.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням № 0042341305 від 17 червня 2016 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пп. 162.1 пункту 162 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент обставин, щодо яких виник спір), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Судом встановлено та сторони не оспорювали того, що позивачем не подавалась декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік зі зазначенням суми отриманих доходів в розмірі 137 463 грн 21 коп.

Оподаткування доходів фізичної особи, зокрема у вигляді прощеного боргу, внормовано у національному законодавстві наступним чином.

Згідно з пп. 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст.164 ПК України).

Згідно пп. 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу).

Висновки щодо правозастосування

З урахуванням вищезазначеного, фіскальний орган, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивач відповідно до абзацу «д» пп. 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України мав би сплатити у встановлені строки податок з доходів фізичних осіб з його загального оподаткованого доходу, отриманого ним як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Однак у той же час Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Податковий кодекс України було доповнено підпунктом 165.1.55, згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 9 квітня 2015 року № 321-VIII було доповнено підпункт 165.1.55 Податкового кодексу України частиною другою, за якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Вказаний підпункт 165.1.55 ПКУ мав чинність на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Суд вважає, що принцип незворотності дії закону в часі, який закріплено ст. 58 Конституції України, повинен бути застосованим в даному випадку, оскільки норма п.п. 165.1.55 ПКУ спрямовується на поліпшення правового становища фізичної особи, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави.

Таким чином, суд резюмує, що на момент прийняття фіскальним органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_3 підлягала включенню сума прощеної (анульованої) основної заборгованості за кредитом ("тіло кредиту") та не підлягала включенню сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) його кредитором.

Суд констатує, що в даному випадку перевірка повноти нарахування й сплати податку з доходів фізичної особи ОСОБА_3 фіскальним органом належним чином не проведена. З матеріалів перевірки, а також з матеріалів адміністративної справи неможливо встановити чи належить сума коштів 137 463 грн 21 коп, задекларована ПАТ «УкрСиббанк» у звітності форми «1ДФ», до основної суми (тіла) боргу за кредитом, чи є прощеними відсотками (пенею, неустойкою). Не надав таких відомостей суду й позивач.

У разі, якщо хоча б частина цієї суми належить за своєю природою до процентів за користування кредитом, сума нарахованого податку підлягає перерахуванню, відповідному перерахуванню також підлягатиме сума застосованих штрафних санкцій. Пошук відповідних доказів та встановлення цих обставин судом, вчинення можливого перерахунку сум коштів, належних чи неналежних до сплати у якості податку, а також штрафних санкцій, фактично означатиме собою підміну судом органу фіскальної служби та виконання судом її обов'язків і повноважень. Вказане не відповідає меті та змісту існування суду як органу влади.

Викладені обставини мав з'ясувати та надати їм оцінку виключно відповідач - фіскальний орган. Однак суду відповідач не надав доказів належного проведення ним перевірки зі встановленням усіх обставин, що мають значення для справи, відповідно не надав суду доказів цивільно-правового статусу суми прощеного боргу у жодній його частині. Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд не може вважати обґрунтованим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не ґрунтується на достовірних доказах та прийнято без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому суд визнає його протиправним і як наслідок - скасовує.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Державної податкової інспекції у м.Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 155 м.Полтава, ЄДРПОУ 39680655) задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0042341305 від 17.06.2016 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м.Полтаві витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Повне рішення складено 05 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков