Рішення № 73923621, 10.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 766/16097/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Кукульник Я.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шпіня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

22 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вказаним позовом, у якому просить скасувати постанову ВТ №0020702 про застосування адміністративно - господарського штрафу Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12 вересня 2017 року, складену заступником начальника управління - начальником відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Стеценком В.І.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2017 року щодо позивача було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. 12 вересня 2017 року Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки накладено на позивача штраф у сумі 1700 грн. Позивач стверджує, що навантаження на вісь автомобіля не перевищувало допустимих норм, а тому останній не повинен був отримувати додаткових дозволів на перевезення вантажу, що передбачено ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, позивач наголошує на тому, що ваговий контроль здійснювався без дотримання Методики, яка затверджена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, що передбачено п. 19 Порядку здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджено постановою Кабміну № 879 від 27 червня 2007 року). Позивач звертає увагу суду на те, що оскаржуваним рішенням відповідача, накладено штраф на ФОП ОСОБА_3, в той час як автомобіль DAF 95XF430 (на підставі зважування якого було складено Акт від 24 липня 2017 року та оскаржуване рішення від 12 вересня 2017 року), не належить та не використовується ФОП ОСОБА_3 як суб'єктом господарювання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2017 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду на 19 лютого 2018 року.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 лютого 2018 року дану адміністративну справу (№ 766/16097/17) було передано до Херсонського окружного адміністративного суду (отримано 14 березня 2018 року).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2018 року, головуючим по справі №766/16097/17 призначено суддю Гомельчука С.В.

16 березня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, поновлення строку на оскарження та заява про долучення до матеріалів справи копій документів.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року: поновлено позивачу строк на оскарження постанови від 12 вересня 2017 року; справу №766/16097/17 прийнято до провадження; відповідачами визначено Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Державна служба) та Заступника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на наземному транспорті Стеценка В.І.; відстрочено позивачу сплату судового збору на 1 місяць; призначено судове засідання на 29 березня 2018 року.

29 березня 2018 року, на виконання ухвали від 19 березня 2018 року, позивачем надано до суду квитанцію № 2 від 26 березня 2018 року про сплату судового збору на суму 1762,00 грн.

29 березня 2018 року судом відкладено розгляд справи на 12 квітня 2018 року, згідно приписів ч. 4 ст. 262 КАС України.

12 квітня 2018 року, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено на 10 травня 2018 року.

10 травня 2018 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов.

У відзиві відповідач вказує, що оскаржувана постанова складена посадовими особами у відповідності з діючим законодавством України, а позовні вимоги позивача є такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства та не можуть бути задоволені.

10 травня 2018 року в судове засідання з'явилися представники позивача та Державної служби.

На підставі клопотання представника Державної служби, суд визначив відповідачем у даній справі Державну службу України з безпеки на транспорті, представник позивача проти задоволення наведеного клопотання не заперечував.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про долучення до матеріалів справи копії договору оренди транспортних засобів від 26 грудня 2014 року, представник відповідача у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду, тому суд на місці ухвалив задовольнити заяву представника позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу - вантажного автомобілю марки DAF, модель 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - DAF), зареєстрованого за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, виданого 06 листопада 2009 року МРЕВ ДАІ м. Херсона.

24 липня 2017 року щодо ОСОБА_3 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким проводилась перевірка транспортного засобу DAF 95XF430 (№ НОМЕР_1), водієм автомобіля вказано ОСОБА_5, власником транспортного засобу значиться ОСОБА_3 Даним актом зафіксоване порушення транспортного законодавства України в частині "надання послуг з перевезення великовагового вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень". Вимога щодо оформлення дозволу передбачена ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Перевіркою встановлено відсутність у водія автомобіля такого дозволу.

Вказані матеріали були направлені Чорноморському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки для подальшого розгляду справи про порушення, за результати якого заступником начальника управління Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Стеценком В.І. прийнято постанову ВТ № 0020702 від 12 вересня 2017 року про застосування до ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та відповідність оскаржуваної позивачем постанови чинному законодавству, суд керувався наступним.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05 квітня 2001 року, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно - правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За змістом ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30 червня 1993 року, до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (п.п. 2, 17 п. 5 Положення).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Таке ж положення міститься і у п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в т.ч. за відсутність документів передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, під час здійснення габаритно-вагового контролю, посадовими особами відповідача встановлено порушення автомобільним перевізником вимог ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт", що стало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВТ № 0020702 від 12 вересня 2017 року, однак, як вбачається з обставин справи, не з'ясовано на замовлення якого перевізника здійснювалося надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1. Тому вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ФОП ОСОБА_3 перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається згідно цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_5 на транспортному засобі DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснювалось транспортування вантажу - «молоко знежирене», відповідно до товарно-транспортної накладної № НОМЕР_2 від 23 липня 2017 року.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником). При цьому, як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної № НОМЕР_2 від 23 липня 2017 року, перевізником вантажу є не позивач, а ФОП ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_3.

Згідно п. 1.1 Договору оренди транспортних засобів від 26 грудня 2014 року, ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_4.

З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_3 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

Крім того, законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п. 1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявних у справі копій свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_6, транспортний засіб DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1, є приватною власністю фізичної особи - ОСОБА_3, а тому він мав законне право передавати керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте, в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної № НОМЕР_2 від 23 липня 2017 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому за встановлених обставин, притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності за порушення вимог цього закону, є протиправним.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 як власник транспортного засобу вважається перевізником, суд вважає помилковими, оскільки, як вже зазначалося, згідно спеціального законодавства в сфері здійснення автомобільних вантажних перевезень, відповідальність за порушення правил недотримання вагових параметрів повинен нести саме перевізник, а не номінальний власник транспортного засобу.

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної постанови.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, суд приймає рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ВТ № 0020702 від 12 вересня 2017 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5, 73000, АДРЕСА_1), сплачений ним судовий збір на суму 1762,00грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні), шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 травня 2018 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 3.7.2