Рішення № 73923254, 11.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1991/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу Держземагенства України у Біляївському районі Одеської області про скасування Постанови від 11.04.2018р. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.11.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Постанові головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 не зазначено чи отриимано Одеським окружним адміністративним судом Постанову про відновлення виконавчого провадження від 05.10.2017р., якою суд, з метою виконання виконавчого документа, зобов'язано повернути його державному виконавцю у місячний строк з дня отримання вказаної постанови.

Відповідачем - Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, та третбою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділом Держземагенства України у Біляївському районі Одеської області відзив на позовну заяву не надано, незважаючи на те, що Ухвалу суду від 02.05.2018р. отримано своєчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про надіслання тексту повісток з викликом до суду, на їх електронні адреси.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 07.05.2018р. не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 11.04.2018р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною, з урахуванням приписів п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625.

Не погодившись із винесеною головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 від 11.04.2018р., позивач - ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувана позивачем - ОСОБА_2 ОСОБА_6 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 від 11.04.2018р., державним виконавцем винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. у справі №815/4221/14 щодо зобов'язання Відділу Держземагенства України у Біляївському районі Одеської області скасувати в Поземельній книзі та в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_2, виданий 16.05.2005року на ім`я ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, за реєстраційний номером НОМЕР_4 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_3, виданий 16.05.2005року на ім`я ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за реєстраційний номером НОМЕР_5.

Як встановлено судом, та зазначено вище, Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 від 11.04.2018р., з урахуванням приписів п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», закінено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. у справі №815/4221/14.

Судом, з'ясовано, що підставою для закінчення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. у справі №815/4221/14 послугувало те, що 05.10.2017р. державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, копії якої надіслано стронам виконавчого провадження та до Одеського окружного адміністративного суду. Пунктом 3 вказаної постанови суд, якому повернуто виконавчий документ, зобов'язано у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання. У спірній Постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 від 11.04.2018р. також зазначено, що станом на теперішній час виконавчий документ не пред'явлено за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок відновлення виконавчого провадження передбачено статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Згідно з п.13 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», може бути винесена лише у разі якщо стягувач, суд або орган, яким повернуто виконавчий документ, не пред'явить виконавчий документ в місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження.

Між тим, як встановлено судом, та вбачається з наявного у матеріалах справи Листа Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2018р. №815/4221/14/10771/18, 14 березня 2018р. (вх.№7107/18), до Одеського окружного адміністративного суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов лист від 05.10.2017р. за вих.№09-1-8042, до якого додано Постанову від 05.10.2017р. ВП №45910625 про відновлення виконавчого провадження по адміністративній справі №815/4221/14, та повідомлено Одеський окружний адміністративний суд про необхідність направлення у місячний строк з дня отримання вказаної постанови на адресу Відділу виконавчий лист №815/4221/14.

З урахуванням чого, 19 березня 2018р. за вих.№6807/18 на ім'я головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни Одеським окружним адміністративним судом скеровано оригінал виконавчого листа від 10.11.2014р. по адміністративній справі №815/4221/14, котрий отримано адресатом, зокрема, 10.04.2018р.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що на час винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною спірної Постанови від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625, виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р., по адміністративній справі №815/4221/14, судом в межах місячного строку пред'явлено до виконання.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувану Постанову від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною винесено передчасно, та без встановлення і з'ясування факту пред'явлення Одеським окружним адміністративним судом виконавчого листа від 10.11.2014р., по адміністративній справі №815/4221/14, до виконання в межах місячного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом даного принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Вказаний принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008року), право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та скасування Постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.11.2014р.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу Держземагенства України у Біляївському районі Одеської області про скасування Постанови від 11.04.2018р. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.11.2014р., задовольнити.

2. Скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни від 11.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №45910625 з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.11.2014р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м.Одеса, площа Дерев'янка,1, код ЄДРПОУ 34929741) на користь ОСОБА_2 (65078, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 704(сімсот чотири)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.