Рішення № 73923245, 08.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/838/18

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №2-о від 03 січня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_4»;

- у наказі № 2-о від 03 січня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_4» змінити формулювання причин звільнення - з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України і дату звільнення - з 03 січня 2018 року на дату звільнення, вказаною в заяві - 15 червня 2017 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 18 березня 2015 року по 11 листопада 2016 року працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора Деражнянського відділення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області.

Наказом заступника голови комісії з реорганізації Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області Саланського A.M. від 11 листопада 2016 року № 88-о було припинено державну службу та звільнено позивача з посади головного державного ревізор-інспектора Деражнянського відділення Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області 11 листопада 2016 року у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Вказує, що 12 грудня 2016 року звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Хмельницький окружний адміністративний суд своєю постановою від 17 лютого 2017 року у справі №822/2502/16 постановив позов задовольнити, поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 12 листопада 2016 року та стягнути з Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2016 по 17.02.2017 року включно.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 14 червня 2017 року у справі № 822/2502/16 постановив: апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року змінити. Абзац 4 резолютивної частини викласти в такій редакції: "Стягнути з Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2016 року по 17.02.2017 року в сумі 7 990 грн." В решті постанову суду залишити без змін.

Зазначає, що отримавши зазначену постанову, позивач прибула до відповідача щодо поновлення її на роботі, однак начальник Красилівської ОДПІ ГУ ДФС У Хмельницькій області відмовився поновити позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ Г'У ДФС У Хмельницькій області, мотивуючи тим, що у Деражнянському відділенні немає вакантних місць, а є вакантна посада у Летичівському відділенні.

Вказує, що сильно перехвилювалась та 24 лютого 2017 року потрапила в Деражнянську центральну районну лікарню, де продовжувала обстежуватися і лікуватися по 15 червня 2017 року.

Зазначає, що 29 березня 2017 року з листа відповідача від 17 березня 2017 року №512/8/22-10-01-04 їй стало відомо, що відповідач поновив її на роботі за постановою Хмельницького окружного адміністративного суду.

15 червня 2017 року позивач направила поштою на адресу відповідача заяву про звільнення її з роботи за угодою сторін та заяву про направлення на її домашню адресу трудову книжку.

Вказує, що вважала що її звільнили з роботи за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України 15 червня 2017 року, а відтак продовжувала подальше лікування.

Наказом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області № 2-О від 03 січня 2018 року ОСОБА_4 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора Летичівського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС У Хмельницькій області 03 січня 2018 року за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП Украни.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звернулася до суду з позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні та наданому відзиві на позовну заяву просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначили, що на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року у справі № 822/2502/16 наказом Красилівської ОДПІ від 20.02.2017 року № 10-0 "Про поновлення на посаді» поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного ревізор-інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області з 12.11.2016 року.

Вказують, що 21.02.2017 року та 02.03.2017 року від в.о.начальника Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ на адресу Красилівської ОДПІ надійшли доповідні записки про те, що позивач не з'являється в Деражнянське відділення Красилівської ОДПІ, про причини неявки не повідомляє.

Для встановлення причин відсутності позивача на роботі відповідач неодноразово надсилав на її адресу відповідні листи.

05.04.2017 року на адресу відповідача надійшов лист від позивача від 31.03.2017 року, в якому вона повідомляє про те, що в день написання нею заяви про поновлення на роботі, наказу про її поновлення не було видано і з 24.02.2017 року вона знаходиться на лікуванні.

21.06.2017 року начальником Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області направлено лист на ім'я головного лікаря Деражнянської ЦРЛ щодо надання відомостей про перебування позивача на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні. 22.06.2017 року надійшло повідомлення від головного лікаря Деражнянської ЦРЛ про перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди: 09.03. - 20.03.2017 року - в травматологічному відділенні; 03.05. - 12.05.2017 року - в травматологічному відділенні; 25.05.- 02.06.2017 року в гінекологічному відділенні; та на амбулаторному лікуванні з 20.04.2017 року по 28.04.2017 року у лікаря травматолога.

Зазначають, що на адресу відповідача надійшла заява від позивача від 15.06.2017 року про звільнення її із займаної посади за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, з 15.06.2017 року та надіслання трудової книжки поштою. Оскільки у відповідача не було доказів поважності причин відсутності позивача на роботі з 20.02.2017 року по 15.06.2017 року, тому відповідач не мав жодних підстав для припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України.

03 січня 2018 року Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області прийнято наказ № 2-о "Про звільнення ОСОБА_4."

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

З 18 березня 2015 року по 11 листопада 2016 року ОСОБА_4 працювала на посаді головного державного ревізор-інспектора Деражнянського відділення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області.

Хмельницькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області 11.11.2016 року винесено наказ №88-о від 11.11.2016 року "Про звільнення ОСОБА_4" у зв'язку зі зміною організаційної структури, штатного розпису, скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погодившись із звільненням позивач звернулася із позовом до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року по адміністративній справі №822/2502/16 адміністративний позов задоволено. Постановлено скасувати наказ Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області №88-о від 11.11.2016 року "Про звільнення ОСОБА_4", визнавши його протиправним. Поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 12 листопада 2016 року. Стягнути з Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2016 по 17.02.2017 року включно. Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2585 гривень допускається до негайного виконання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року по адміністративній справі №822/2502/16 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишено без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року змінити. Абзац 4 резолютивної частини викласти в такій редакції: "Стягнути з Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2016 року по 17.02.2017 року в сумі 7 990 грн." В решті постанову суду залишити без змін.

Вказана постанова суду набрала законної сили 14.06.2017 року.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20.02.2017 року Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області видано наказ № 10-о від 20.02.2017 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області згідно постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року у справі № 822/2502/16.

Листом № 1190/8/22-10-04-023 від 19.06.2017 року Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області повідомила позивача про те, що 19.06.2017 року відповідачем отримано заяву на звільнення позивача з 15.06.2017 року (за згодою сторін) яка знаходиться на розгляді керівництвом ОДПІ. Для прийняття рішення щодо звільнення позивача із посади Головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області 15.06.2017 року просить з'явитися позивача у Красилівську ОДПІ для надання письмового пояснення та підтверджуючих документів щодо причини відсутності на робочому місці у Деражнянському відділенні з 20.02. 2017 року по даний час.

Листом № 512/8/22-10-01-04 від 17.03.2017 року Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області направила позивачу на ознайомлення наказ Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 20 лютого 2017 року № 10-0 «Про поновлення на посаді», згідно п.1 вказаного наказу поновлено ОСОБА_4 на посаді Головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області з 12 листопада 2016 року. Та зазначила, що по даному факту просить з'явитися позивача у Деражнянське відділення Красилівської ОДПІ для надання пояснення щодо причини відсутності на робочому місці у Деражнянському відділенні з 20.02. 2017 року по даний час.

Вказаний лист отриманий позивачем 29.03.2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, який міститься в матеріалах справи.

Позивачем надана відповідь на лист Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області № 512/8/22-10-01-04 від 17.03.2017 року, в якій зазначено, що 23.02.2017 року позивач написала одну заяву про поновлення на роботі підставі постанови суду, а другу - про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі цієї ж самої постанови суду. Однак, наказу про поновлення позивача на роботі в цей день відповідачем не було видано і з ним позивача ніхто не ознайомлював. Зазначила, що з 24 лютого 2017 року по даний час знаходиться на лікуванні, наказ № 10-о від 20 лютого 2017 року про поновлення позивача на посаді ревізора інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ з 12 листопада 2016 року та виплату середнього заробітку за один місяць у розмірі 2585 гривень отримала 29 березня 2017 року, інших документів або повідомлень про поновлення позивача на роботі не отримувала.

15.06.2017 року ОСОБА_4 на ім'я начальника Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області складено заяву про її звільнення з займаної посади за угодою сторін 15.06.2017 року. Вказана заява направлена позивачем поштою та отримана відповідачем 19.06.2017 року.

15.06.2017 року ОСОБА_4 на ім'я начальника Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області складено заяву, в якій позивач просить відповідача направити на її адресу трудову книжку рекомендованим листом.

Листом № 1190/8/22-10-04-023 від 19.06.2017 року Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області повідомила позивача про те, що 19.06.2017 року відповідачем отримано заяву на звільнення позивача з 15.06.2017 року (за згодою сторін) яка знаходиться на розгляді керівництвом ОДПІ. Для прийняття рішення щодо звільнення позивача із посади Головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області 15.06.2017 року просить з'явитися позивача у Красилівську ОДПІ для надання письмового пояснення та підтверджуючих документів щодо причини відсутності на робочому місці у Деражнянському відділенні з 20.02. 2017 року по даний час.

02.01.2018 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Красилівської ОДПІ складено протокол № 1, відповідно до якого ухвалено звільнити ОСОБА_4 із посади головного державного ревізор - інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ відповідно до п.4 ст.40 Кодексу Законів про працю України ( прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин).

03.01.2018 року Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області видано наказ № 2-о від 03 січня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_4"

Згідно п.1 наказу зазначено: звільнити головного державного ревізор-інспектора Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_4 03 січня 2018 року із займаної посади за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Підстава: Протокол №1 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області 02.01.2018 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ:

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні у справі "Bellet проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін.

Згідно ч.1 п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

ПОЗИЦІЯ СУДУ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Представник відповідача не заперечує те, що на його адресу від позивача надійшла заява від 15.06.2017 року про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України з 15.06.2017 року та заява про надіслання трудової книжки поштою, однак, оскільки у відповідача не було доказів поважності причин відсутності позивача на роботі з 20.02.2017 року по 15.06.2017 року, тому відповідач не мав жодних підстав для припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України.

На думку суду, вищезазначене твердження представника відповідача є безпідставним, оскільки представником позивача надано суду копії листків непрацездатності ОСОБА_4 серії АДЗ № 078720 від 10 квітня 2017 року, серії АДЗ № 019317 від 20 квітня 2017 року, серії АДЗ № 019252 від 12 травня 2017 року, серії АДЗ № 078774 від 15 травня 2017 року, серії АДЗ № 019286 від 02 червня 2017 року, що підтверджують факт амбулаторного та стаціонарного лікування позивача. А також на лист відповідача до Деражнянської ЦРЛ щодо надання відомостей про перебування позивача на лікуванні, надано відповідь, в якій зазначено, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні за періоди: з 09.03.2017 року по 20.03.2017 року, 03.05.2017 року по 12.05.2017 року, 25.05.2017 року по 02.06.2017 року, 15.06.2017 року по 19.06.2017 року, з 20.04.2017 року по 28.04.2017 року та в Деражнянському Центрі ПМСД в період з 10.04.2017 року по 19.05.2017 року - на амбулаторному лікуванні.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що оскільки не було домовленості між позивачем та відповідачем про звільнення її із займаної посади за угодою сторін, тому відсутні підстави звільнити позивача за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП, та зазначає наступне.

Як зазначено вище ОСОБА_4 15 червня 2017 року направила відповідачу заяву про звільнення її з роботи за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, що не заперечує відповідач.

Відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП ( 322-08 ) (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

Згідно п.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 мала гарантоване право в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, що є обов'язковою підставою для відповідача звільнити її з роботи як не за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, то за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Однак, відповідач не забезпечив гарантоване державою право позивача на звільнення з роботи з тих підстав, на які вона наполягала, та в протиправний спосіб звільнив позивача з роботи з власної ініціативи за п.4 ст.40 КЗпП України відповідно до наказу № 2-о від 03 січня 2018 року.

Суд розцінює дії відповідача щодо припинення трудових відносин з ОСОБА_4, як протиправні, що порушує її трудові права як працівника, а саме право на розірвання трудового договору згідно п.1 ст.36 КЗпП України та ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, відповідачем в порушення статті 47 Кодексу законів про працю України, з наказом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 2-о від 03 січня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_4" позивача ознайомлено не було. Вказаний наказ позивач отримала 18 січня 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, який міститься в матеріалах справи.

Також, суд погоджується з твердженням позивача про те, що направивши на адресу відповідача заяву про її звільнення від 15.06.2017 року, що не суперечить вимогам КЗпП України, позивач вважала, що суб'єкт владних повноважень - Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області розгляне її заяву та прийме рішення у відповідності до вимог трудового законодавства.

Суд дає критичну оцінку бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача на звільнення від 15.06.2017 року, оскільки відповідачем з 19.06.2017 року, тобто з дня отримання відповідної заяви не прийнято будь-якого рішення у відповідності до вимог трудового законодавства, тому на думку суду її слід кваліфікувати як протиправну.

Враховуючи те, що Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області винесено наказ від 03 січня 2018 року № 2-о "Про звільнення ОСОБА_4", а саме за прогул без врахування заяви позивача про звільнення від 15 червня 2017 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач не діяв у спосіб передбачений трудовим законодавством.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнати протиправним та скасувати наказ Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №2-о від 03 січня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_4" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача у наказі № 2-о від 03 січня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_4" змінити формулювання причин звільнення - з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України і дату звільнення - з 03 січня 2018 року на дату звільнення, вказаною в заяві - 15 червня 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Позиція суду стосовно неможливості підміняти собою органи владних повноважень також повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача у наказі № 2-о від 03 січня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_4" змінити формулювання причин звільнення - з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України і дату звільнення - з 03 січня 2018 року на дату звільнення, вказаною в заяві - 15 червня 2017 року, необхідно залишити без задоволення.

Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області вирішити заяву ОСОБА_4 від 15.06.2017 року "Про звільнення із займаної посади" у відповідності до вимог Трудового законодавства.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги статтю 13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави_(п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

"Ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач - Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області при винесенні наказу від 03 січня 2018 року №2-о "Про звільнення ОСОБА_4" діяла протиправно, оскільки не вжила всіх належних заходів, що застосовуються при звільненні працівника на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин), а саме у відповідності до вимог КЗпП України не зафіксовано факт відсутності позивача на робочому місці шляхом складення відповідного акту, не відібрано письмових пояснень та належним чином не з'ясовано причин відсутності ОСОБА_4 на роботі, а тому, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 03 січня 2018 року № 2-о "Про звільнення ОСОБА_4" та зобов'язати Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області вирішити заяву ОСОБА_4 від 15.06.2017 року "Про звільнення із займаної посади" у відповідності до вимог Трудового законодавства.

В решті позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 32200, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідач: Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Центральна, буд. 38, м. Красилів, Хмельницька область, 31000, код ЄДРПОУ - 39562702).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 травня 2018 року

Головуючий суддя П.М. Майстер