Рішення № 73923173, 04.05.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2018 року м. Рівне №817/750/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Жданюк С.М.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Костопільське будинкоуправління" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Костопільське будинкоуправління" (далі - КП "Костопільське будинкоуправління", позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 №0027815001 та №0027825001.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорювані рішення про застосування штрафних санкцій прийнято за наслідками проведення камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість, під час якої контролюючим органом виявлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість по десяти податкових деклараціях за звітний період, який підлягав перевірці. Однак, на переконання позивача, відповідачем не було враховано те, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і основним джерелом його доходу є надходження від оплати за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій споживачами цих послуг. Водночас, призначені та надані таким споживачам субсидії та пільги вчасно не поверталися бюджетом позивачу, що в свою чергу спричинило утворення боргів держави перед позивачем, що унеможливило вчасне виконання взятих ним зобов'язань зі сплати ПДВ. Також, вказує на те, що позивачем відповідно до вимог Кодексу законів про працю України та Закону України "Про оплату праці" в першочерговому порядку здійснюється оплата праці працівників. Зазначає, що у зв'язку з великою заборгованістю підприємства йому не вистачає коштів навіть на такі виплату заробітної плати його працівникам, а тому вчасно виплатити суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість воно також не мало можливості. Враховуючи, що позивач не ухилявся від сплати податків, наміру не виконати своє грошове зобов'язання не було, необережності при його виконані не допускав, а став заручником обставин, що не залежали від його волі, вважає протиправним застосування до нього штрафних санкцій оскаржуваними рішеннями. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Наголосив на тому, що оскаржуваними рішеннями підприємству нанесено великі збитки та позбавлено можливості здійснювати виробничу діяльність на користь громадян, оскільки ці кошти були б спрямовані на надання послуг по утриманню будинків.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Вказав на те, що відповідачем у відповідності до вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 16045,90 грн., у розмірі 10% і 20% погашеної суми податкового боргу і прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення з огляду на наявність факту прострочення виконання грошових зобов'язань, незалежно від причин такого невиконання.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позивних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість, за наслідком якої складено акт від 19.10.2017 №12/17-00-50-01/03352231 (далі - Акт перевірки)(а.с.16-17).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у поданих податкових деклараціях за податковий (звітний) період, який визначений пунктом 202.1 ст.202 Податкового кодексу України, протягом строку, визначеного п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Згідно даних інтегрованої картки платника (ІКП) по платежу податок на додану вартість (код платежу 14010100) КП "Костопільське будинкоуправління" самостійно визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях за 2016 та 2017 роки, а саме:

-податкова декларація № 9193862870 від 17.10.2016, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 50617,00 грн.;

-податкова декларація № 9222876022 від 20.11.2016, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 29314,00 грн.;

-податкова декларація № 9246197395 від 19.12.2016, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 31168,00 грн.

-податкова декларація № 9266066868 від 17.01.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 27150,00 грн.;

-податкова декларація № 9023491345 від 18.02.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 30272,00 грн.;

-податкова декларація № 9044526733 від 19.03.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 12719,00 грн.;

-податкова декларація № 9069732984 від 19.04.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 48356,00 грн.;

-податкова декларація № 9115899928 від 18.06.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 33054,00 грн.;

-податкова декларація № 9139461920 від 18.07.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 40461,00 грн.;

-податкова декларація № 9167407745 від 19.08.2017, самостійно визначена сума грошового зобов'язання 39855,00 грн.

По податковій декларації № 9193862870 виник борг в сумі 28831,20 грн. по терміну сплати 30.10.2016. Податковий борг сплачений 18.11.2016 в сумі 8000,00 грн. та 30.11.2016 в сумі 20831,20грн., із затримкою сплати 19 та 31 календарний день.

По податковій декларації № 9222876022 виник борг в сумі 8286,00 грн. по терміну сплати 30.11.2016. Податковий борг сплачений 26.12.2016, із затримкою сплати 26 календарних дні.

По податковій декларації № 9246197395 виник борг в сумі 211,60 грн. по терміну сплати 30.12.2016. Податковий борг сплачений 24.01.2017, із затримкою сплати 25 календарних дні.

По податковій декларації № 9266066868 виник борг в сумі 22062,80 грн. по терміну сплати 30.01.2017. Податковий борг сплачений 31.01.2017 року в сумі 21851,20 грн. та 24.02.2017 в сумі 211,60 грн. із затримкою сплати 1 та 25 календарних дні.

По податковій декларації № 9023491345 виник борг в сумі 211,60 грн. по терміну сплати 02.03.2017. Податковий борг сплачений 24.03.2017, із затримкою сплати 22 календарних дні.

По податковій декларації № 9044526733 виник борг в сумі 211,60 грн. по терміну сплати 30.03.2017. Податковий борг сплачений 31.03.2017, із затримкою сплати 1 календарний день.

По податковій декларації № 9069732984 виник борг в сумі 28809,80 грн. по терміну сплати 30.04.2017. Податковий борг сплачений 30.05.2017, із затримкою сплати 30 календарних днів.

По податковій декларації № 9115899928 виник борг в сумі 33052,80 грн. по терміну сплати 30.06.2017. Податковий борг сплачений 11.07.2017, із затримкою сплати 11 календарних днів.

По податковій декларації № 9139461920 виник борг в сумі 30678,90 грн. по терміну сплати 30.07.2017. Податковий борг сплачений 09.08.2017, із затримкою сплати 10 календарних днів.

По податковій декларації № 9167407745 виник борг в сумі 28933,90 грн. по терміну сплати 30.08.2017. Податковий борг сплачений 12.09.2017, із затримкою сплати 13 календарних днів.

25.10.2017 за №02-3/219 позивачем подано заперечення на Акт перевірки до ГУ ДФС у Рівненській області відповідно до яких позивач визнав порушення термінів сплати податкових зобов'язань, однак вважав причини прострочення поважними і такими, що не залежали від його волі (а.с.18-19).

08.11.2017 за №6697/10/17-00-50-01 ГУ ДФС у Рівненській області надало відповідь на вищевказані заперечення, якою висновок, викладений в Акті перевірки, залишено без змін (а.с.20-21).

13.11.2017 ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 00027815001, яким до підприємства за затримку на 30,26,25,22,19,13,11,10,11 календарних дні сплати грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість " у сумі 160459,00 грн. нарахований штраф у розмірі 10 % у сумі 16045,90 грн. на підставі ст.126 Податкового кодексу України (а.с.22).

Також, 13.11.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 00027825001, яким до підприємства за затримку на 30 та 31 календарних дні сплати грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість " у сумі 20831,20 грн. нарахований штраф у розмірі 20 % у сумі 4166,24 грн. на підставі ст.126 Податкового кодексу України (а.с.24).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 27.11.2017 за №02-3/339 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, в якій просив їх скасувати (а.с.26-28).

За результатами розгляду даної скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 05.02.2018 за №3842/6/99-99-11-03-01-25 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с.29-30).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2017 та притягненням позивача до відповідальності відповідно до Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію і контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.16.1.4. п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1. ст. 54 ПК України).

Згідно з абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом визначені у статті 203 ПК України.

Відповідно до п.203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2. ст. 203 ПК України).

Відповідно, платник податків повинен сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену таким платником податку у поданій ним податковій декларації (уточнюючому розрахунку), протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 ПК України для подання податкової декларації.

Згідно з приписами п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, зазначена норма в сукупності з іншими положеннями ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, незалежно від причин такого прострочення.

Ані вказана норма, ані інші норми ПК України не звільняють платника податку від відповідальності за порушення строків сплати сум узгодженого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, позивачем не спростовуються встановлені в акті перевірки факти сплати самостійно узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість по вищевказаних податкових деклараціях поза межами строку, визначеного п. 203.2 ст. 203 ПК України.

Доводи позивача щодо необхідності врахування положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII та Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, згідно з яким оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці, суд не приймає в якості обставин, які б звільняли платника податків від встановленого пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зобов'язання.

Вказаний Закон не містить норм, які б змінювали, визначали інші, ніж встановлені Податковим кодексом України, строки сплати грошових зобов'язань та (або) звільняли від відповідальності за порушення обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Щодо невчасного повернення державою позивачеві субсидій як причину неможливості виконання своїх податкових зобов'язань, то суд зазначає таке.

Як вбачається з актів звіряння розрахунків за надані населенню житлові субсидії між КП "Костопільське будинкоуправління" та головним розпорядником коштів місцевого бюджету станом на 01.11.2016, 01.12.2016, 01.01.2017, 01.02.2017, 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017 станом на 30.10.2016 бюджетом не були повернені позивачеві кошти по наданих пільгах і субсидіях (а.с.31-38).

Однак, законодавець жодним чином не пов'язує наявний або відсутність обов'язку платника податків своєчасно сплачувати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість з терміном отримання таким платником податків субвенцій з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг.

Крім того, судом встановлено, що претензій для врегулювання заборгованості у позасудовому порядку чи цивільних позовів на розпорядника коштів місцевого бюджету з приводу невчасності повернення таких коштів позивачем подано не було.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Таким чином, зважаючи на той факт, що позивачем несвоєчасно сплачено задекларовані зобов'язання, чим порушено терміни сплати, про що відсутній спір між сторонами, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо нарахування штрафних санкцій на суму сплачених узгоджених зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 №0027815001 та №0027825001 є правомірними та скасуванню не підлягають, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Костопільське будинкоуправління" (вул.1 Травня,7А, Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 03352231) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2017 №0027815001 та №0027825001, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 травня 2018 року.

Суддя Борискін С.А.