Рішення № 73920295, 07.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/429/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Соколова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.02.2018 №1,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Управління держпраці у Волинській області (далі - Управління держпраці, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.02.2018 №1 в розмірі 223 380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі наказу №467 від 26.01.2018 працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) за період з 01.07.2017 по 30.09.2017, за результатами якої встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам за вересень 2017 року в сумі 540 грн.; заниження єдиного соціального внеску за вересень 2017 року на суму 1408 грн.; заниження суми військового збору за жовтень 2017 року в сумі 45 грн. На підставі акту перевірки №1720/03-07/НОМЕР_1 від 01.02.2018 Управлінням держпраці у Волинській області винесено постанову, якою у зв'язку з порушенням позивачем статті 265 Кодексу законів про працю України, а саме за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу накладено штраф в розмірі 223 380,00 грн.

Проте, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, так як перевірка, на підставі якої її винесено, проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки проводилась не за місцем здійснення господарської діяльності позивача, а за місцем знаходження контролюючого органу; позивач не був присутній при проведенні перевірки, що позбавило його права давати пояснення, а також при розгляді справи про накладення штрафу. Вважає, що контролюючим органом неправомірно винесено постанову лише на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області та тверджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вказані особи ніколи не працювали у ФОП ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення. З огляду на вказане, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.02.2018 №1

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 29.03.2018 №835/05-05 (а. с. 49-56) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Крім того, допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору підтверджується актом перевірки №1720/03-07/НОМЕР_1 від 01.02.2018, яким встановлено, у що у позивача неофіційно працювали громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період з 08.09.2017 по 20.09.2017, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не сплачувався податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам за вересень 2017 року в сумі 540 грн.; заниження єдиного соціального внеску за вересень 2017 року на суму 1408 грн.; заниження суми військового збору за жовтень 2017 року в сумі 45 грн.

Відповідач також зазначає, про відсутність будь-яких порушень щодо розгляду справи про накладення штрафу, оскільки розгляд вказаної справи проводився у відповідності до Порядку №509 з повідомленням позивача про дату і час розгляду.

Управління Держпраці у своєму відзиві на позовну заяву вважає неналежними та недопустимими доказами письмові пояснення найманих працівників позивача, які є ідентичними та не можуть бути об'єктивними в силу залежності від роботодавця.

З врахуванням викладеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В поданій представником позивача відповіді на відзив останній наголошує на неприйнятності доказів відповідача з огляду на порушення процедури перевірки, а також стверджує про відсутність ознак трудових відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дії чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 30.01.2018 на підставі наказу №467 від 26.01.2018 та направлень №471, №474 від 29.01.2018, звернень громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати працівникам без належного їх трудового оформлення, головними державними ревізорами - інспекторами відділу контролю перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) за період з 01.07.2017 по 30.09.2017, результати якої оформлені актом перевірки від 01.02.2018 №1720/03-20-13-07/НОМЕР_1 (а. с. 17-21).

Зокрема, перевіркою з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 встановлено наступні порушення позивачем господарської діяльності:

- підпункту «б» пункту 176,2 статті 176, підпунктів 14.1.180, 14.1.222 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1., 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 «а» статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам за вересень 2017 року в сумі 540 грн.;

- пункту першого частини першої статті 7, пункту першого частини другої статті 6, пунктів п'ятого, сьомого статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за вересень 2017 року на суму 1408 грн.;

- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за жовтень 2017 року на суму 45 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 22.02.2018 Управлінням держпраці у Волинській області винесено постанову №1 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 223 380 грн. за порушення вимог трудового законодавства в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (а. с. 7-8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України визначено, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою притягнення підприємця до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Закон не містить відповідальності за не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом першим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 №340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедура накладення даного виду адміністративно-господарських санкцій регламентована Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок 509).

Згідно пункту другого Порядку 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Як вбачається зі встановлених фактичних обставин справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акта позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) за період з 01.07.2017 по 30.09.2017, що відповідача приписам Порядку №509.

Крім того, пунктом третім Порядку№509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Пунктом четвертим Порядку №509 передбачено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Згідно пункту шостого Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається у уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. За приписами пункту сьомого Порядку справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту шостого цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи щодо накладення штрафу. Заяви про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі не надходило, з огляду на що суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що розгляд справи проводився з порушенням норм чинного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, 15.11.2017 до ГУ ДФС у Волинській області надійшло звернення громадянина щодо виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати працівникам (найманим особам) без належного їх трудового оформлення.

Зокрема, з наданих в судовому засіданні пояснень громадянином ОСОБА_5 вбачається, що він працював у ФОП ОСОБА_1 в цеху по обробці каміння «Меморіальна архітектура» з 08.09.2017 по 20.09.2017.В усній формі з позивачем була домовленість про оплату праці в розмір 500 грн. за повний робочий день з 9:00 до 18:00. Трудовий договір не укладався. На прохання офіційного працевлаштування було відмовлено.

З пояснень громадянина ОСОБА_4 слідує, що останній працював у ФОП ОСОБА_1 в цеху по обробці каміння «Меморіальна архітектура» з другої половини серпня 2017 року по 10.09.2017 разом з ОСОБА_5 Протягом вказаного періоду виконував роботи порізки каменю, його обробці, бетонні роботи. За вказаний період роботи отримав заробітну плату в розмірі 2500 грн. Трудовий договір не укладався.

Крім того, вказані факти підтверджені в судовому засіданнями показами головних державних ревізорів - інспекторів відділу контролю перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також показами свідка ОСОБА_4, який підтвердив факт роботи на підприємстві позивача разом з ОСОБА_5 без оформлення трудового договору. Крім того, свідок ОСОБА_4 зазначив, що письмові пояснення представнику позивача були надані під тиском з боку позивача.

Разом з тим, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніколи не працювали у позивача з тих підстав, що вказані особи офіційно перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, а тому не можуть свідчити об'єктивно в силу залежності їх від роботодавця.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо неукладання трудового договору перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи позивача, зазначені в обґрунтування позовних вимог, про те, що штраф за виявлене порушення не може бути накладено лише на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області, яким підтверджено виконання роботи працівниками без укладання трудового договору.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт допущення позивачем громадян до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому заявлені позивачем вимоги не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і задоволенню не підлягають. Протилежного судом не встановлено.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.02.2018 №1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Повне судове рішення складено 14.05.2018.