Рішення № 73920289, 11.05.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/375/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" травня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, до Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для відчуження земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2018 року ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити ОСОБА_2 додатковий строк в три місяці з часу вступу рішення в законну силу для відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області площею 2,0491 га кадастровий номер НОМЕР_2, належної їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 та відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, площею 2, 0970 га, кадастровий номер НОМЕР_4, належної їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, які були видані їй 14 липня 2010 року на підставі розпорядження № 244 Томашпільської районної державної адміністрації області 18 червня 2007 року.

Даний позов обґрунтований наступним.

14 липня 2010 року на підставі розплорядження № 244 Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 18 червня 2007 року ОСОБА_2 отримала державний акт НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області розміром 2, 0491 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та державний акт НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2, 0970 га, кадастровий номер НОМЕР_4.

ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації.

У березні 2018 року ОСОБА_2 приїхала в Україну та звернулася в нотаріальну контору для оформлення договору дарування вказаних земельних ділянок з метою відчуження даних земельних ділянок відповідно до законодавства України, їй було відмовлено у здійснені вказаної нотаріальної дії, оскільки вона є громадянкою Російської Федерації та повинна була провести відчуження земельних ділянок протягом року після отримання права власності на них.У вказаний період вона цього не зробила, поскільки проживала на далекій відстані,була необізнана з вимогами земельного законодавства України, тому просить із посиланням на положення статей 145 Земельного кодексу України, ОСОБА_2, строк для відчуження вказаних земельних ділянок на три місяці, який обчислювати з часу вступу рішення в законну силу .

В судове засідання позивач та її представник не з»явились, однак від представника позивачки надійшла заява, в якій він просить справу розглянути без його участі, позов підтримує.

Представник Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак голова сільської ради надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає та просить розглянути справу за відсутності представника.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області площею 2,0491 га кадастровий номер НОМЕР_2, посвідченого державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, площею 2, 0970 га, кадастровий номер НОМЕР_4, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, які були видані їй 14 липня 2010 року на підставі розпорядження № 244 Томашпільської районної державної адміністрації області 18 червня 2007 року.

ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації.

Згідно з ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Водночас ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.

Так, згідно статті 81 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Особливостей (уточнень) щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення особами, які отримали у власність ці ділянки за часів перебування у громадянстві України, а згодом змінили таке громадянство, статті 22, 81 та ін. Земельного кодексу України не містять.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Таким чином, ОСОБА_2 мала б протягом року відчужити належні їй земельні ділянки громадянину України.

Позивачка на даний час має намір добровільно відчужити належну їй земельну ділянку.

Відповідно до пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про ринок земель не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до статей 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 2.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 3.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних прапвовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.6. Якщо одна із сторін визнала пред»явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторонни ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано дані позовні вимоги, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з квитанції Ощадбанк № 79 від 21 березня 2018 року, представником позивача ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 704 гривень 80 копійок.

Враховуючи, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, ст. ст. 81, 145,152 Земельного Кодексу України, керуючись ст.81, 206, 247, 259, 263-265,268,274 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, до Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для відчуження земельних ділянок задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк в три місяці з часу вступу рішення в законну силу для відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області площею 2,0491 га кадастровий номер НОМЕР_2, належної їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 та відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, площею 2,0970 га, кадастровий номер НОМЕР_4, належної їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, які були видані їй 14 липня 2010 року на підставі розпорядження № 244 Томашпільської районної державної адміністрації області 18 червня 2007 року.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з державного бюджету 352 грн. 40 коп. (триста п»ятдесят дві гривні 40 копійок)сплаченого ним судового збору згідно квитанції Ощадбанк № 79 від 21 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: О. В. Пилипчук