Рішення № 73920244, 17.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 квітня 2018 р. Справа № 802/806/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Костенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу

в с т а н о в и в :

05.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

Зазначив, що на підставі самостійно поданого рапорту та Довідки № В-559 від 28.11.2017 року, виданої ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» із зазначенням «придатний до служби в поліції, однак непридатним до служби на займаній посаді», 7 грудня 2017 року наказом начальника ГУ Національної поліції у Вінницькій області №210 о/с звільнений зі служби в поліції на підставі п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вподальшому, не погоджуючись з висновком ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» від 28.11.2017 року, повторно був направлений на проходження ВЛК, якою 23.01.2018 року на підставі засідання ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» прийнято постанову №1 згідно якої визнано непридатним до служби в поліції на час звільнення зі служби 28.11.2017 року на підставі ст.ст. 41в,39б,71в,61г, графи 1 Переліку захворювань фізичних вад.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся із заявою до ГУ Національної поліції у Вінницькій області про внесення змін до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 210 о/с від 07.12.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 - на ч. 2 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію».

Листом ГУ Національної поліції у Вінницькій області № В-128/04/12.2018 від 26.02.2018 року позивачу відмовлено у внесенні змін до наказу про звільнення № 210 о/с від 07.12.207 року. В зв'язку з чим, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому просив:

- визнати незаконними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в частині відмови щодо внесення змін до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області « 210 о/с від 07.12.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції «за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 с. 77» на « ч. 2 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію»;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №210 о/с від 07.12.2017 року в частині підстави звільнення підполковника поліції ОСОБА_3, заступника начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з «п. 7 (за власним бажанням)» на «п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію»

Ухвалою суду від 26.03.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.

Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача підтримав заявлений позов, з підстав вказаних в позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення адміністративного позову, зазначила, що позов є безпідставним та необґрунтованим з наступних причин. 19 жовтня 2017 року позивачем подано рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції України з одночасним проханням видати направлення на проходження обстеження ВЛК. Після її проходження, 07.12.2017 року позивач надав Довідку ВЛК № В-559 від 27.11.2017 року, згідно якої його було визнано придатним до служби в поліції, але не придатним до служби на займаній посаді. Позивач відмовився від переведення на інші посади, на підставі чого його звільнено зі служби в поліції згідно п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв'язку із відсутністю інших передбачених законом підстав. На підставі викладено, на переконання представника відповідача встановлення після звільнення факту непридатності до служби за станом здоров'я жодним чином не впливає на формулювання підстав для звільнення, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

19.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив звільнити його зі служби за власним бажанням, надавши направлення на медичне обстеження ВЛК.

Відповідно до Довідки В-559 від 28.11.2017 року ВЛК підполковника поліції ОСОБА_3 визнано придатним до служби в поліції, непридатним до служби на посаді.

07.12.2017 року ОСОБА_3, в зв'язку із проходження медичного обстеження ВЛК та небажанням переводитись на інші посади, звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом, в якому просив реалізувати рапорт від 19.102017 року та звільнити його зі служби за власним бажанням з 7.12.2017 року.

7 грудня 2017 року Наказом начальника ГУ Національної поліції у Вінницькій області №210 о/с від 7.12.2017 року ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції на підставі п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вподальшому, ОСОБА_3 повторно пройшов медичний огляд ВЛК, якою 23.01.2018 року на підставі засідання ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» прийнято постанову №1 згідно якої позивача визнано непридатним до служби в поліції на час медичного огляду при звільнені зі служби 28.11.2017 року на підставі ст.ст. 41в,39б,71в,61г, графи 1 Переліку захворювань фізичних вад.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся із заявою до ГУ Національної поліції у Вінницькій області про внесення змін до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 210 о/с від 07.12.2017 року в частині формулювання підстави звільнення зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 - на ч. 2 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію»

ГУ Національної поліції у Вінницькій області листом № В-128/04/12.2018 від 26.02.2018 року позивачу відмовлено у внесенні змін до наказу про звільнення № 210 о/с від 07.12.207 року.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII , який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України "Про Національну поліцію" призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Отже, ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що особа рядового і начальницького складу має право звільнитися зі служби за власним бажанням, при цьому попередити начальника про своє рішення та подати відповідний рапорт.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1235 від 23.11.2016 року підставою для видання наказів по особовому складу є рапорт про звільнення зі служби в поліції.

Судом встановлено, що у наказі ГУ Національної поліції у Вінницькій області № 210 о/с від 07.12.2017 року у якості підстави для звільнення позивача зі служби в поліції зазначено: "п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", рапорт ОСОБА_3 від 07.12.2017 року, в якому також зазначено про відмову позивача від переведення на іншу посаду.

Таким чином, з самого рапорту позивача не вбачається, що він просив звільнити його зі служби в поліції у зв'язку з хворобою. Більше того, з рапорту позивача вбачається, що він просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням, від переведення на іншу посаду відмовився.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.11 ст. 77 України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Таким чином, рішення ВЛК про непридатність до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати рапорту про звільнення. Разом з тим, як встановлено судом, підставою для звільнення позивача слугував його рапорт від 07.12.2017 року, у якому він просив звільнити його з 07.12.2017 року. Даний рапорт передував рішенню ВЛК, яке було викладене в Постанові №1 про непридатність до служби в поліції від 23.01.2018року.

Так, відповідно до пункту 13 розділу VI колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.

Дана норма Положення № 285 стосується права колишнього поліцейського ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань.

Тому, враховуючи що позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням, відповідачем прав позивача не порушено, оскільки Законом України "Про національну поліцію" чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції. Крім того, слід наголосити, що норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини пов'язані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позову, оцінивши докази, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України враховуючи відсутність судових витрат позивача їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).

Повний текст судового рішення виготовлено 11.05.2018р.

Суддя Дончик Віталій Володимирович