Ухвала суду № 73919494, 08.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1552/14

4с/201/46/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування арешту, особа, дії якої оскаржуються Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», –

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначила, що у лютому 2018 року вона дізналась про наявність арешту, накладеного у 2015 році Жовтневим ВДВС. 01 березня 2018 року представник ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами виконавчого провадження, з якого стало зрозумілим, що виконавче провадження завершено, а виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська повернуто стягувачу. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, вважає бездіяльність державного виконавця неправомірною, оскільки після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець мав скасувати арешт, накладений на майно боржника. Тому просила суд визнати неправомірною бездіяльність Жовтневого ВДВС, яка полягає у не скасуванні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 49045904 від 26.10.2015 року та зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС на нерухоме майно: квартиру № АДРЕСА_1. Також просила стягнути на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, представник заявника ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги, викладені в скарзі підтримала, просила їх задовольнити.

Стягувач ТОВ «Дніпрофінансгруп» свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав суду пояснення, у яких зазначив про підтримання скарги ОСОБА_1

Суб’єкт оскарження Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 2 статті 450 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за номером 272, що знаходиться у будинку 32, розташованому по пр. Героїв у м. Дніпропетровську, загальною площею загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3, в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 1 841 315,26 (один мільйон вісімсот сорок одна тисяча триста п’ятнадцять гривень двадцять шість копійок) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати, а саме судовий збір у сумі 3 654,00 гривні (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири гривні).

На виконання рішення суду від 07.05.2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на адресу позивача (стягувача) видано та направлено два виконавчих листа, які отримані банком 28 серпня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 79).

26 жовтня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 49045904 з примусового виконання виконавчого листа № 201/1552/14ц від 20.08.2014 року (а.с. 100).

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 26 жовтня 2015 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження майна боржника ОСОБА_1, зокрема і на квартиру № АДРЕСА_2 (а.с. 101).

Відповідно до постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 01 лютого 2016 року ОСОБА_4 виконавчий лист повернуто стягувачу відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у боржника відсутнє інше майно, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 102 – 103).

Разом з цим, 01 лютого 2016 року виконавчі листи направлено на адресу стягувачу ПАТ «Платинум Банк», про що свідчить копія супровідного листа від 01.02.2016 вих.№ 10335/27 (а.с. 104).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані спеціальними нормами – Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року, який був чинний на час виникнення правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки разом з постановою про закінчення виконавчого провадження і поверненням виконавчого документа стягувачу, державний виконавець мав скасувати заходи, вжиті постановою від 26 жовтня 2015 року про арешт та оголошення заборони відчуження майна боржника ОСОБА_1, зокрема на квартиру № АДРЕСА_2. Тому суд вбачає порушення прав ОСОБА_1 при бездіяльності державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, яка полягає у не скасуванні арешту з майна боржника.

Вирішуючи питання щодо задоволення, суд враховуючи, що нерухоме майно, на яке державним виконавцем накладено арешт та заборонено відчуження майна належить ОСОБА_1 на праві власності, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Судом в судовому засіданні було встановлено, що вказане втручання є законним, на підставі діючої нормативно-правової бази (про що було зазначено вище).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог скаржником ОСОБА_1 та задоволення вимог заявника в повному обсязі.

Враховуючи результат розгляду скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 452 ЦПК України, суд вважає з необхідне стягнути з Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984523, 49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1 А) на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплата якого підтверджена квитанцією, що наявна в матеріалах справи (а.с. 90).

На підставі викладеного, керуючись ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року), ст.ст. 447, 448, 450, 451, 452,453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування арешту, особа, дії якої оскаржуються Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 49045904 від 26.10.2015 року.

Скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 49045904 від 26.10.2015 року на нерухоме майно: квартиру № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Стягнути з Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984523, 49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1 А) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 коп.

Про виконання даної ухвали повідомити суд і ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев