Рішення № 73918458, 03.05.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/705/18

Провадження № 2/459/514/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі головуючого – судді Новосад М.Д.

з участю секретаря судового засідання Марковець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.02.2007 року у розмірі 13445,62 грн. та 1762 грн. судових витрат. Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості. При цьому сторони передбачили право банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Умов укладеного договору відповідач належним чином не виконала, у зв’язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2017 року становить 36833,08 грн., яка складається з 6782,38 грн. – заборгованість за кредитом, 23081,45 грн. – відсотків за користування кредитом, 6969,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 616,46 грн. - штраф (процентна складова). Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 24503,92 грн., яка була задоволена рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19.11.2013 року. Просить позовні вимоги задовольнити.

03.04.2018 року провадження у даній справі відкритоза правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч.5 ст.279 ЦПК України, у зв’язку з відсутністю клопотання будь-якої зі сторін про інше, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2007 року між сторонами було укладено договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість станом на 31.12.2017 року становить 36833,08 грн., яка складається з 6782,38 грн. – заборгованість за кредитом, 23081,45 грн. – відсотків за користування кредитом, 6969,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 616,46 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19.11.2013 року з відповідача було стягнуто 24503,92 грн. заборгованості за вказаним договором, в тому числі 6782,38 грн. заборгованість за кредитом, 12344,94 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3733,56 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 1143,04 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального України - після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність дій відповідача щодо нарахування заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6782,38 грн., та 500 грн. штрафу (фіксована частина), оскільки рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19.11.2013 року з відповідача вже стягнуті дані суми.

Що стосується заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд виходить із наступного.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Поряд із цим, за змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про стягнення кредиту, яке не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу до часу фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, заборгованість за тілом кредиту була стягнута з ОСОБА_2 за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19.11.2013 року. Даним рішенням також стягнуто з відповідача заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 12344,94 грн. станом на 31.08.2013 року.

Отже, з огляду на положення ст.599 ЦК України суд дійшов висновку про наявність зобов'язань ОСОБА_2 по сплаті відсотків (за період з 01.09.2013 року по 31.12.2017 року).

Таким чином, станом на 31.12.2017 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом, яка становить:

1582 (кількість прострочених днів) х 6782,38 (залишок простроченої заборгованості) х 36%/360 (кількість днів у році, яка визначена за домовленістю сторін при укладенні договору) = 10729,73 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов"язання та штрафів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору.

П.1.1.5.25 цих же умов і Правил визначено, що за несвоєчасну сплату послуг, передбачену цим договором, Умовами і Правилами, клієнт сплачує банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки.

Також положенням п.2.1.1.7.6 зазначених Умов та Правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що позивач не надав розрахунку пені, оскільки наданий розрахунок заборгованості містить загальну суму комісії та пені, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити, стягнувши штраф передбачений Умовами.

Процентна складова штрафу становить 5% від суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками: (6782,38 + 10729,73)*0,05 = 875,61 грн..

З приводу вимоги позивача про стягнення комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Умовами договору передбачено плату за обслуговування кредиту, за надання якої можливе встановлення комісії, однак позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу.До того ж сума комісії позивачем не визначена, так як уже зазначалося вище, у суму комісії включено пеню.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині стягнення комісії.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 8254,16 грн. заборгованість за відсотками та 751,83 - штрафу. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача у користь позивача слід стягнути частину сплаченого сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (НОМЕР_1, вул.Булівельна,5/12, м.Червоноград) в користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (14360570, вул.Грушевського,1Д, м.Київ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.02.2012 року у сумі 11605 (одинадцять тисяч шістсот п’ять), 34 грн., яка складається з наступного: 10729,73 грн. заборгованість за відсотками та 875,61 - штраф.

В решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьПублічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві), 00 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.05.2018 року.

Суддя: М. Д. Новосад